Сестричка з Олімпу

З часів її тріумфальних гастролей у СРСР минуло рівно десять років. Чим зачарувала тоді нас незграбна французька дівчина, беззахисний Гаврош із сумними очима, трохи збентеженою усмішкою, підлітковими манерами?

Ну, звичайно, голосом, манерою співу, яка дивним чином поєднувала знайомий французький шансон із ритмікою американського блюзу. Але було в Патрісії щось ще, що вмить підкоряло собі, викликало навіть не обожнювання - обоготворення. Меломани, що захоплювалися Патрісією не знали зворушливих подробиць її біографії (провінціалка, наполовину німкеня, сьома дитина в бідній шахтарській родині), але безпомилково відчували з нею якусь - ледве не вирвалося класову - але все-таки, передусім, душевну спорідненість. Сиротливе пташеня під проливним дощем. Цуценя, що заблукало в бурю. Ніжний розгублений малюк на байдужій вулиці магаполісу. В Каас відчувалася неймовірна стійкість слабкості, незнищуваність надії та віра ізгоя в те, що він буде коханим. Як все це збігалося з нашими тогочасними настроями та почуттями!

Але було й ще щось. Це гнучке, тендітне створіння чудово поєднувало пряну чуттєвість та ніжну романтичність, нею хотілося володіти й водночас присвячувати їй мадригали. Вона була недосяжна, як зірка, і доступна, як дівча із сусіднього парадного, елітарна (як жадібно передавалися чутки про протегування їй самого Жерара Депардьє) і задушевна, як твоя власна кохана, сусідка або однокласниця.

Думаючи про неї тодішню, мимовільно пригадуєш старовинну притчу про суперечку вітру та сонця: вони вирішували, хто з них примусить мандрівника зняти плащ. Вітер несамовито обрушився на людину, але та лише щільніше закуталася. Сонце приголубило мандрівника своїм промінням - і той роздягнувся. Так і з появою Патрисії немов звалилися багаторічні обладунки, що сковували наші серця. Для старших вона була дочка, для молодших - кохана, сестричка або подруга. "Я виявила, що мене люблять заради мене самої, - збентежено зізналася журналістам Патрісія після гастролей у СРСР. І додала: - У російської публіки величезне серце". Це було справжнє сп'яніння - з обох сторін.

Сьогодні на сцену Палацу культури "Україна" вийде доросла 32-річна француженка. Вона як і раніше співає блюзи.

І усміхається набагато впевненіше.

Не гірше, ніж будь-яка самотня дівчина на Хрещатику недільного дня.