Що думають звірі?

Учені, що вивчають поведінку тварин (етологи), провели безліч досліджень, що засвідчують, що тварини можуть рахувати, розуміти причинно-наслідкові зв’язки, мислити абстрактно, вирішувати задачі й навіть обманювати, пише inopressa.ru. Останнім часом було зроблено ще один крок: у всьому світі вчені отримують захоплюючі дані про те, що тварини не тільки здатні вчитися і запам’ятовувати, але ще й володіють свідомістю. Іншими словами, може виявитися, що вони здатні думати про свої думки і усвідомлювати, що вони щось знають.

В останні кілька років провідні часописи опублікували повідомлення про здатність дельфінів і диких шимпанзе до самоаналізу. Інші праці стверджують, що у пацюків є почуття гумору, миші співчувають своїм товаришам, а блакитні чагарникові сойки здатні на «уявні подорожі у часі», що дозволяє їм запам’ятовувати, куди вони приховали хробаків або зерно.

Фармацевтичні компанії вже взялися за психіку тварин. Близько 15 млн. собак приймали анальгетик для тварин «Ремаділ» компанії Pfizer Inc. «Аниприл», який виробляє ця ж компанія, лікує «синдром когнитивної дисфункції» у собак. (Симптоми цього захворювання у собаки включають нездатність упізнавати людей або відгукуватися на кличку, а також втрату орієнтації в будинку.) Експерти чекають, що будуть постійно з’являтися дедалі нові ліки, які лікують швидше психіку тварин, ніж їхнє тіло.

Результати досліджень впливають на поводження з тваринами в усіх сферах, від наукових лабораторій до ферм і підприємств із виробництва харчових продуктів. Багато які зоопарки, що раніше зруйнували бетонні загорожі й обладнали замість них житла, близькі до природних, тепер пропонують тваринам «розвиваюче середовище», яке дозволяє їм тренувати свої розумові здібності, і селять їх групами, щоб тварини могли виявляти свої емоції. Добродійний проект «Людиноподібні примати» у Сіетлі веде боротьбу від імені приматів за «життя, свободу та захист від тортур».

Якщо у мавп є ознаки свідомості, може, вони є і у менш «тямовитих» тварин? Чи означає це, що людям не треба на них полювати, тримати їх в ув’язненні або їсти? Противники дослідів на тваринах кажуть, що навіть тварини подібні до мишей і пацюків, які стоять на сходах еволюції досить низько, здатні страждати, нехай і не усвідомлюючи цього.

Ряд дослідників вважають, що люди, можливо, надто охоче приписують вищу нервову діяльність тваринам, так що зрештою вбачають ментальні здібності там, де їх насправді немає. Професор ветеринарної медицини в техаському Сільськогосподарському і інженерному університеті, колишній президент Американської асоціації ветеринарії Бонні Бівер говорить, що, коли собаки виявляють ознаки стресу в собачому готелі, це говорить про те, що вони перебувають у незнайомому місці, а не про те, що від’їзд господаря у відпуску на Балі спричиняє їхні страждання. А якщо собака виглядає винним через те, що зробив купу на килимі, це просто вираз покірності, а не більш складна емоція. «У більшості випадків, — каже Бівер, — господарі домислюють речі, яких насправді немає».

У Національному центрі вивчення приматів ім. Йєркса в Атланті Роберт Хемптон, автор декількох значних відкриттів у цій царині, вивчає питання про те, чи знають резус-макаки, що вони щось знають. В одній серії дослідів він протягом кількох тижнів тестував пам’ять мавп. Мавпам показували на моніторі чотири картинки, після чого просили їх вибрати ту, яку вони вже бачили раніше.

Коли мавпи погоджувалися пройти тест, вони робили це успішно у 80% випадків. Коли в них не було вибору, тобто професор Хемптон відразу пропонував їм тест, мавпи проходили його успішно набагато рідше. Це дозволяє припустити, що вони знали про стан своєї пам’яті й оцінювали його, перш ніж зважитися на тест, що свідчить про саморефлексію.

Ключовою складовою свідомості є почуття «я», відчуття, що всередині вашого мозку є «ви». Одна з ознак цього — здатність уявити себе в іншому місці й часі. Деякі вчені говорили, що з цієї причини шимпанзе в лісі підбирають каміння, щоб розбити горіх, який вони залишили десь далеко, а гави в Новій Каледонії виготовляють пристрої гачкоподібної форми, щоб ловити жучків. Опоненти доводять, що будь-яка поведінка, спрямована на задоволення таких базових потреб, як їжа, не можна приписувати такому піднесеному, як свідомість.

Кожний, хто бачить, як собака біжить до дверей з повідком у зубах, вважає, що у тварини є наміри. Однак це може бути результатом простого навчання — собака вивчив, що поводок означає прогулянку. Комп’ютер також можна натренувати так, щоб він встановив цей причинно-наслідковий зв’язок. Деякі вчені вбачають також інтенції в тому, як бобри роблять отвори у своїх греблях, як птахи халабудники будують гнізда, як мурашки налагоджують грибні ферми, а сивки прикидаються пораненими, щоб відвернути хижаків від своїх пташенят. Але багато дослідників вважають, що така поведінка — результат генетичної програми, а не плід свідомих намірів.

Що стосується емоцій, то загальноприйнята думка довгий час зводилася до того, що, хоча тварини можуть виглядати сумними, допитливими або сердитими, це не справжні емоції, тому що ці живі істоти не усвідомлюють, які почуття вони відчувають. Деніел Повінеллі з Університету Луїзіани, автор новаторських праць про те, чи розуміють шимпанзе, що інші шимпанзе і люди володіють ментальністю, має сумнів в тому, що шимпанзе усвідомлює власні емоції: «Я не думаю, що ми маємо переконливі докази цього».

Проблема в тому, що різноманітні тварини скрізь, від африканської савани до вашої вітальні, продовжують поводитися так, н ібито в них дійсно є емоції, разюче схожі на людські. Місяць тому панда на ім’я Йа-йа в китайському зоопарку випадково на смерть задавила своє новонароджене дитинча. Вона була невтішна, кричала й відчайдушно шукала маленьке тільце. Коли доглядач покликав її, вона тільки поглянула на нього повними сліз очима і знов опустила голову. Згідно із загальноприйнятим поглядом, все це були інстинктивні, рефлекторні реакції, і насправді Йа-йа не усвідомлювала, що їй сумно. Однак в міру того, як нагромаджуються дані про свідомість у тварин, відстоювати цей погляд стає дедалі важче.