Щоденник

У кожної людини є свої спогади про минуле. Та як щось згадається, може, приємне, а може, й ні, то аж душу зводить до болю, а коли й викликає усмішку. Їхавши сьогодні до університету, дивилась на своїх попутників. За вікном був нестерпний дощ. І я подумала про таку річ: коли люди починають згадувати про те неприємне. Коли дощ? Коли на душі несамовитий біль? Або просто зненацька — згадалось. Кажучи про себе, то саме цей дощ, який навіяв мені сум, змусив мене пригадати те, до чого б ніколи в житті я не хотіла повернути час назад. Але сьогодні треба жити. Авжеж, цей світ несе нам багато болю та розчарування, сліз та душевних ран. Але Бог створив нас для того, щоб ми були щасливими, раділи життю. За Священним Письмом — Бог є любов. Таким чином, даруючи своєму ближньому хоч краплю кохання, ми зможемо спогади про минуле зробити приємнішими, й тоді ми будемо бачити серед крапель дощу щасливі, приємно здивовані обличчя, напівприкриті парасолькою.