Снігова баба поступилася першістю індіанському вождю
Зимові скульптури в Києві стануть традиційними
А в північних країнах сніг давно став улюбленим матеріалом для професійних скульпторів — в Росії і в скандинавських державах фестивалі сніжної скульптури нині справа звичайна. Чого поки не можна сказати про Україну. Хоч у нас взимку також буває чимало морозних днів і кліматичні умови цілком відповідні для такої творчості. Але, схоже, ситуація незабаром зміниться — 27 лютого у сквері Шевченка відкрився Перший фестиваль снігової і льодової скульптури.
Прародителькою цього жанру мистецтва сміливо можна вважати традиційну Сніжну Бабу. У минулому, коли і зими були справжніми, і замети до пояса, ця симпатична статуя з носом-морквиною і очами-вуглинками була невід’ємним персонажем зимових свят і прикрашала ледве чи не кожний двір житлових будинків, шкіл і дитячих садків. Причому ліпили їх із задоволенням і діти, і їхні батьки. Виявилося, що з такого непрактичного матеріалу можна створювати справжні витвори мистецтва. І хоча вік їх невеликий, але мають вигляд вони дуже ефектний.
Льодові фігури, виготовлені київськими скульпторами, для городян уже не дивина — минулої зими вони прикрашали Михайлівську площу. І, треба думати, не залишилися непоміченими і дістали гідну оцінку навіть в найвищих колах. Як стало відомо з неконфіденційних джерел, наші скульптори минулого серпня два тижні у Форосі провели не на пляжі, а в «холодильнику». Там вони працювали над виготовленням подарунка для президента — величезного крижаного Лева, якого в день народження піднесли Леоніду Кучмі. А от щоб наші майстри стали ліпити з снігу — такого ще не було.
Ініціатором і спонсором проведення першого в Києві снігового фестивалю стала компанія «Союз-Віктан». А приводом — випуск півмільярдної пляшки міцного напою «на березових бруньках». І ювіляри вирішили відсвяткувати свій успіх не банальним банкетом для вузького кола, а справжнім всенародним святом, яке до того ж збіглося з початком масного тижня. Цю ідею здійснили організатори літнього пісочного фестивалю — студія AMAVI. У фестивалі взяли участь київські скульптори, для яких напередодні до скверу привезли кілька тонн найчистішого снігу спеціально «намороженого» за допомогою установки, що утворює сніг, в добре знайомому завзятим лижникам місці — Протасовому яру. При виготовленні снігових скульптур вирішили не застосовувати жодних підфарбовуючих речовин, щоб вони мали вигляд біломармурових. Особливо ефектними вони є увечері при підсвічуванні, в променях безлічі різнокольорових ліхтариків.
Як розповів учасник фестивалю, скульптор Володимир Кузнєцов, спонсорам фестивалю було запропоновано безліч ескізів майбутніх снігових статуй. Але в результаті вони вирішили так втілити свою концепцію — презентувати в снігових фігурах географію всіх споживачів своєї продукції. Так, у сквері перед університетом з’явилися мармурово-сніговий кобзар із бандурою і билинний богатир, що втілює Україну і Росію. Поруч із ними красуються символи континентів: Азія — в образі Будди, Америка — у вигляді голови вождя індіанців, Австралія представлена завзятим кенгуру, а Африка — застиглим сфінксом. На думку глядачів, тут явно бракує пінгвіна — організатори несправедливо забули Антарктиду.
У центрі композиції — величезна крижана пляшка — копія тієї, що можна купити в магазині. Вона навіть має вигляд, наче її тільки-но витягли з холодильника — запітніла (при низьких температурах лід стає непрозорим). Саме ця фігура стала найпопулярнішою у охочих зробити фото на згадку. Не залишився без уваги і витончений крижаний півник — символ масниці. Проте і біля інших експонатів народу з камерами юрбилося чимало. Воно і зрозуміло — ці витвори мистецтва в музей не потраплять, а дуже скоро розтануть під березневим сонечком. Або стануть жертвою руйнівного рефлексу людини. Хоча, за прогнозами людей бувалих, мають протриматися не менше тижня.
Для підбиття підсумків фестивалю вирішили не збирати професійне журі — кращу фігуру вибирали глядачі. Приз глядацьких симпатій дістався творчому дуету Володимиру Кузнєцову і Олександру Власенку — авторам скульптури вождя червоношкірих.
Як завірили спонсори фестивалю, вони збираються взяти під своє крило сні гов і фестивалі і проводити їх щорічно. А можливо, постійного заступника в їхній особі знайде і традиційний фестиваль пісочної скульптури, який проводиться літом на березі Дніпра.
