«Степанова весна»

Невеличке село Левадівка (за 150 км від Одеси), що розкинуло свої хати серед степів, може змагатися з культурним життям розвинених райцентрів. Тут є два чудово впорядковані музеї, великий теплий взимку клуб, виставкова галерея, свої поети, актори, співаки і танцюристи. А ще у Левадівці впродовж 29 років відбувається Фестиваль, присвячений пам’яті письменника Степана Олійника.

Щороку на початку квітня фестиваль починає свою ходу з Одеси і продовжується в районах і селах області та колишній столиці Молдавії — м.Балті. З усіх регіонів України приїздять письменники, журналісти, актори, музиканти на зустрічі і концерти, які проводяться в клубах, бібліотеках, школах. Бували тут і відомі кіноактори Зінаїда Кирієнко, Євген Моргунов, Георгій Віцин. Адже, за словами Є.Моргунова, «Не було б Степана Олійника, не було б і нашой трійці»: уперше кіномайстрів об’єднав фільм «Пес Барбос і незвичайний крос», створений режисером Леонідом Гайдаєм за однойменною гуморескою С.Олійника.

...У січневий день 1982 року, коли не стало мого незабутнього батька, його земляки і літературні побратими вирішили щороку проводити до дня народження письменника (3 квітня) «Олійниківські читання». У той самий рік, постановою сільських зборів була заснована унікальна, на кошти селян (справді народна) літературна премія «В ім’я добра». Відтоді минуло 29 років, кожний з яких тільки помножував шану і пам’ять Степана Івановича. До встановленої премії долучилась Національна спілка письменників, а літературні читання перетворилися на фестиваль, що має нині назву «Степанова весна». При всіх діючих владах його підтримували і продовжують підтримувати обласна, міська й районна адміністрації, Міністерство культури. Але найбільшими оберегами пам’яті про митця залишаються, звичайно земляки письменника. В Левадівській школі, де навчався маленький Степан, вони створили музей, що має статус філіалу Одеського літературного музею. У ньому змінилось вже кілька поколінь юних екскурсоводів. У школах сусіднього с. Пасицели, де народився батько та м.Балти впорядковані музейні кімнати-світлиці. Біля цих трьох шкіл встановлені, теж на кошти земляків, пам’ятники і пам’ятні знаки письменнику. А колишній колгосп «Шляхом Леніна» (нині агроартіль) і Левадівську школу названі іменем Степана Олійника.

Створені на чолі з одним із земляків, поетом Валерієм Бойченком, громадські Фонд і Товариство шанувальників гумору імені Степана Олійника щороку відзначає медалями «За благодійну діяльність» тих, хто підтримує українську культуру: це і бізнесмени, і директори державних підприємств та установ, і начальники портів, і представники влади та релігійні діячі. Саме за їхньої підтримки Фонд щорічно видає твори лауреатів премії імені Степана Олійника (нині їх уже 43) переможців гумористичного конкурсу «Ярмарок сміху», збірки «Здоровіше з гумором живеться», дослідження Богдана Сушинського про письменника. Коштами земляків вийшли також збірки спогадів про батька, «Весела книжечка» його віршів для дітей, ілюстрована переможцями дитячого творчого конкурсу, альбом пісень на ліричні поезії батька. Адже, як він зізнавався: «Якщо сказати правду щиру, то я тому пишу сатиру, що ніжно лірику люблю». Ось-ось побачить світ уже п’яте видання його творів.

Три роки тому, до 100-річчя Степана Олійника за бюджетні кошти Левадівської сільської ради, яку очолив Олег Котвицький і при допомозі Миколаївської районної ради, очолюваної Олександром Чорним, була викуплена і реставрована старенька хата, в якій зростав у багатодітній родині майбутній письменник. У первозданному вигляді зберігається піч, хатнє начиння: лавки, мисники, ліжка. У кутку кожної з двох кімнат — ікони, а на стіні, як і за життя родини Олійників — у рушниках портрети Т. Шевченка та І.Франка. Хоча читати в родині не вміли. В одному з поетових віршів є такі рядки: «Щасливий тим, що мав батьків — простих і чесних хліборобів», і що «в Олійників роду став першим грамотним Степаном». Біля хати побудували виставкову галерею для місцевих художників. Відновили й подвір’я: клуню, кабицю, колодязь з джерельно-чистою водою, перед тином розмістили колоду, на якій вечорами збирались односельці поділитися новинами зі Степаном (так вони називали батька). Напрям до обійстя вказує дорожній знак «Садиба С. І. Олійника».

Ми — земляки, друзі, літератори, актори, музиканти, рідні письменника — об’єднані у велику «Олійниківську родину». У нас є свій гімн «Степанова весна»: вірші до нього створив поет з Ізяслава Василь Кравчук, а мелодію — композиторка, співачка Наталка Бучель. Ми маємо свої шалики: на білому фоні — орнамент одеського краю і літери «ОР». На запитання, чия ми партія, відповідаємо: наша партія називається «Олійниківська родина».

Найбільше, чим радіємо щороку — дітьми, які приїздять з усіх куточків багатонаціональної Одещини і дивують своїми талантами. Чи то земля така особлива на Одещині, чи то є можливість тут бути почутим, але їх так багато — талановитих дітей, яких навчили берегти пам’ять.