Сумний комік

Для глядача в акторі головне — талант, здатність розсмішити, викликати сльози, примусити повірити. І все-таки, перш за все, щоб бути актором, треба бути Людиною з великої літери.

Віцин, незважаючи на свою уявну простоту та простодушність, був приголомшуючим трагічним актором, пишуть рeoples.ru. Мабуть, найвища майстерність його в тому, що навіть його комічні образи були здатні викликати сльози співчуття: пригадати хоча б Хмиря з «Джентльменів удачі»... На жаль, у Георгія Віцина практично не було драматичних ролей, шляхом актора все-таки стала комедія.

Бальзамінов із «Одруження Бальзамінова» і Тебенков із комедії «Опікун», Хмирь «Джентльмени удачі», Тютюрін «Невиправний брехун», сер Ендрю «Дванадцята ніч», Сем «Ділові люди» і, звичайно ж, головна роль — це Трус із безсмертної комедії Гайдая. Крім кіно, Георгій Віцин багато працював над озвученням мультфільмів, а зйомки в телевізійному «Кабачку 13 стільців» лише додали йому популярності. Останню роль Георгій Віцин зіграв у картині «Хагі-Траггер» (1994).

Одним із хобі актора було колекціонування фраз, афоризмів. Серед улюблених були такі: у трамваї написано — не висовуйся; телебачення — це Голгофа для актора. А своє останнє інтерв’ю актор завершив словами: «Не метушіться, люди. Життя віднімає страшенно багато часу!»

У нього, як пригадують колеги, взагалі було прекрасне почуття гумору, але при цьому «суть» смішного, за його словами, він зрозумів тільки у вісімдесят років: «Сміх — це велике... Сміятися — природна потреба нормальної людини. Відсутність почуття гумору — це хвороба... ненормальної людини».

Він був дивовижно талановитою людиною, але при цьому ніколи не ліз уперед, не намагався прославитися. У театр він пішов, щоб «лікуватися від соромливості», тому що ще в дитинстві боявся прямих запитань та допитливих поглядів. Вирішив клин клином вибивати.

Віковий феномен Віцина досі залишається неперевершеним: у 37 він грав молоденького Васю Веснушкіна, трохи згодом — 70-річного діда у фільмі «Максим Перепелиця» та 17- річного героя п’єси Розова «В добрий час!». Бальзамінова, свою улюблену роль, він зіграв майже у 50 років... Спочатку навідріз відмовлявся, але режисер наполягав «Це тобі за паспортом 48, а на вигляд немає й 30. Гримом ще років п’ять заберемо, а потім світлом тощо».

З актором пов’язано багато анекдотів, які тепер можуть здатися вигаданими, але колеги наполягають, що все — правда. Наприклад, під час зйомок «Кавказької полонянки» планувалося, що деталі сюжету та «гумористичне наповнення» буде вигадано по ходу. Як заохочення видавалося шампанське: по пляшці за вигаданий жарт. У результаті, Юрій Нікулін заробив 24 пляшки, Євген Моргунов — 18, а Віцин усього одну, та й то тому, що не любив шампанське. При цьому, як свідчить легенда, саме йому належить ідея крику «Побережися!» вилітаючого з дверей Труса, трюку з огірком та рогаткою, хусткою Варлєй, якої злякався Трус, і, нарешті, знаменитої сцени під девізом «Стояти насмерть!», коли герої створюють живу стіну перед машиною, що мчить. Трюки вигадувалися спонтанно, потім було важко визначити, хто що вигадав: наприклад, шприц, який залишається після уколу в тілі Бувалого, придумав Нікулін, а ось те, що шприц гойдатиметься, — знахідка Віцина.

Актор до сліз любив тварин. Мабуть, навіть більше, ніж людей. Говорять, що він «пригрівав» навіть тарганів. Незважаючи на те, що жив він дуже скромно, не скупився купувати ковбасу собакам. Його знайомі пригадують, що у нього була краща голуб’ятня в Москві, а на Арбаті, де він жив, як тільки він виходив із під’їзду, навколо відразу ж з’являлася зграя птахів. Розповідають, що був випадок, коли Георгій Михайлович протягом кількох років виходжував... сонечко, і навіть взимку добував для нього тлю.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Георгій Віцин розповідав: «Були ми якось з Моргуновим у гостях у Юри Нікуліна в цирку на Цвєтном. Поряд — Центральний ринок, і бабуся яблуками торгує. Моргунов запропонував розіграш. «Бабуля, почім груші?» — «Та це ж яблука, синку». — «Так, гаразд, почім?» — «Рубель». Потім підходить Нікулін з тим самим запитанням: «Почім груші?» — «Та це ж яблука», — вже з меншою впевненістю говорить вона. І тут підходжу я: «Почім груші, бабулю?» — «Та ви що сьогодні, здуріли, чи що?» Завершував наш розіграш поет Леонід Хуксо: «Почім яблука сьогодні?» — «Та ти що, не бачиш, чи що, груші це, груші!!!» — заверещала бабця».

Якось актору запропонували знятися в епізоді, де його герой мчить на водних лижах по Дніпру. Віцин відмовився. Тоді режисер пішов на хитрість і написав актору листа наступного змісту: «Шановний товаришу Віцин! Ви мій ідеал, я мрію познайомитися з вами! Чула, завтра ви знімаєтеся на акваплані? Який ви сміливий! Я обов’язково подивлюся і після зйомок підійду до вас. Повірте, ви не розчаруєтеся. Клава». Актор красиво і самовіддано зіграв цей епізод, який став одним із найсмішніших у картині, але після зйомок сказав режисеру: «А ім’я дівчині могли б придумати й красивіше!»

Одного разу Георгій Віцин утік з гастролей Театру ім. Єрмолової, що проходили у Києві, приїхав до Москви і подав заяву про звільнення. Незабаром вивісили наказ: «За неодноразове порушення дисципліни звільнити артиста Віцина. Підстава: заява артиста Віцина».

У п’єсі Михайла Свєтлова «Двадцять років потому» серед дійових осіб є й сам автор. Віцин загримувався під Михайла Аркадійовича, перейняв його ходу, інтонацію, жести. І після вистави одна темпераментна пані повисла на Свєтлові:

— Дякую вам за чудову, прекрасну гру!

— Це Віцин, — пробував відбиватися драматург.

— Ну-ну, не соромтеся, зізнайтеся, що це були ви. Віцин на вас зовсім не схожий.

У ті часи, коли в колишньому СРСР мало хто знав про йогу, Віцин системно і регулярно займався за цією древньоіндійською системою. Обов’язкове очищення організму, правильне харчування, висока стійкість до стресових навантажень, щоденні тренування та медитації, причому суворо за розкладом і незалежно від обставин. Багато режисерів рвали на собі волосся, коли після команди «Мотор!» Віцин дивився на годинник і ввічливо, але твердо заявляв: «Вибачте, мені треба сім хвилин постояти на одній нозі і посидіти в позі лотоса». Не звертаючи уваги на збуджену атмосферу, відходив убік, відпрацьовував свою норму і спокійно повертався до роботи. До такої зацикленості на здоровому способі життя партнери ставилися по-різному. Одні байдуже, інші скептично, а деякі висловлювалися досить різко. Наприклад, Нонна Мордюкова, яка після епізоду поцілунку купчихи Бєлотєлової з Бальзаміновим заявила Віцину: «Хіба ти мужик? Не п’єш, не куриш, до жінок не пристаєш. Ти ж труп!»