Свято у... робочому порядку

За традицією на честь Міжнародного дня театру у дев’ятнадцятий раз у нашій столиці відбулася церемонія нагородження міською премією «Київська пектораль». Святкували без пафосу, скромно і не дуже затягуючи акцію (було кілька танцювальних номерів у виконанні артистів «Київ модерн-балету»). Не всі відомі майстри Мельпомени і цьогорічні номінанти прийшли, а тому у залі Театру ім. І. Франка було чимало порожніх місць. Переможці швиденько виходили на сцену, отримували нагороди, казали кілька слів і бігли далі у своїх справах (на репетиції, на зйомки, озвучку та інш.). А тому говорити про грандіозне театральне свято не доводиться. Чимало цікавих робіт залишилися «за бортом», навіть не увійшовши до трійок номінантів. Утім, слід зауважити, що для експертної комісії цей театральний рік був доволі складним. По-перше, за кількістю вистав, адже 2010-го було випущено київськими театрами близько 100 прем’єр! По-друге, визначити фаворитів у деяких номінаціях було також непростим завданням, адже всі вистави, які увійшли у трійку кращих, напевне, стовідсотково варті, аби їх помітили, відзначили і нагородили...

Так, однією й з найяскравіших вистав стала «Щастя» у постановці Андрія Білоуса — спільний проект Театральної майстерні Андрія Білоуса і Нового драматичного театру на Печерську (постановка перемогла у номінації «За кращу камерну виставу»). Ця щемка, оригінальна за сценічним форматом театральна історія про кохання, поставлена за повістю Андрія Платонова, не тільки професійно, але й емоційно вразила багатьох членів експертної комісії. Історію про любов як справжню людську сутність можна вважати початком нового етапу роботи режисера. За роботу у цій де виставі «Пектораль» отримав також актор Борис Орлов у номінації «З кращий акторський дебют», зігравши роль Нікіти Фірсова.

Треба зазначити, що члени експертної ради були одностайні у визначенні переможця у номінації «За кращу режисерську роботу». Ним став художній керівник Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра Едуард Митницький за виставу «Три сестри». Чеховська тема людських почуттів і стосунків є знаковою для Едуарда Марковича. Глибокий психологізм, тонкий образний ряд стали доказом творчої молодості майстра. Автор музичного рішення Олександр Курій отримав «Пектораль» за «Кращу музичну концепцію» для вистави «Три сестри», якою стало «живе» вокальне рішення.

Помітну творчу активність виявив також Театр ім. І. Франка. Кращою драматичною виставою визначили постановку Віталія Малахова «Грек Зорба», котрій знавці театрального мистецтва відразу пророкували касовість та популярність у масового глядача. За виконання чоловічної ролі у цій виставі нагороджено Анатолія Хостікоєва, котрий знайшов нові прийоми для реалізації акторських психофізичних особливостей; Наталя Сумська, яка завжди є витонченою і точною у створенні неперевершених акторських етюдів, отримала «Пектораль» за роль повії Гортензії.

Номінованою була і «Буря» у постановці Сергія Маслобойщикова на сцені Театру ім. І. Франка, який виявив, так би мовити, творчу універсальність, виступивши у ролі режисера, автора художнього та музичного рішення. Ця дещо нетрадиційна для великого Шекспіра п’єса завдяки майстру подана як масштабна романтична історія про Людину, для якої найважливішими є споконвічні людські цінності. Проте «Пектораль» Сергій Маслобойщиков отримав у номінації «За краще художнє рішення».

Варто відзначити, що перелік номінантів цього року був досить «строкатим»: голосно заявили про себе як академічні, так і невеликі театри, а режисерських та акторських дебютів стільки, що можна було заплутатися у визначенні найкращих...

За вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва «Київську пектораль», як зажди, дали метру — актору Театру російської драми ім. Лесі Українки Юрію Мажузі.

Проте, приймаючи привітання від друзів і колег, переможці неодноразово зауважували, що справжнім експертом для митця є глядач. Адже саме для нього створюється велике диво — Театр...