«Система Джона Ло» — прообраз сучасних «МММ»
У травні 1716 року в Парижі сталася знаменна подія, що грунтовно змінила ставлення (проте, не надовго) до паперових грошей і що мала далекоглядні наслідки. Було засновано Загальний банк з правом випуску казначейських білетів. Очолив його геніальний економіст і авантюрист, шотландець Джон Ло, радник герцога Філіппа Орлеанського, регента при малолітньому французькому королі Людовіку XV.
Користуючись таким високим заступництвом, Ло фактично узурпував управління фінансовою системою країни, підточеною «блискучим» правлінням «Короля- сонця» Людовіка XIV. Непомірні витрати вищої аристократії, епідемії, неврожаї, і, як наслідок, голод, війна за Іспанську спадщину — такий вибухонебезпечний «коктейль» вживали французи на початку XVIII століття.
Ло розробив цілу систему, засновану на ідеї, за якою вартість банківських зобов’язань може в кількадесят разів перевищувати готівку банку, а вартість акцій будь-якого торгового товариства матиме цінність в декілька разів більшу, ніж все його майно.
Уродженця Едінбурга ще 1694 року на батьківщині було засуджено до страти за вбивство на дуелі, тож він переховувався на материку. Ло мандрував країнами Європи, вивчав банківську справу в Голландії, Савойї і Генуї. Паралельно займався грою в карти. До того моменту, коли він осів у Парижі, невгамовний шотландець накопичив величезну суму — 1600 тис. ліврів. Ці гроші стали своєрідним трампліном до вищого світу столиці, перехід у католицтво лише прискорив кар’єрне зростання авантюриста. У Парижі Ло починав свою кар’єру також в гральних будинках.
Протягом 1717 року у Франції було випущено казначейських білетів на 3 млрд. ліврів. Як забезпечення в касі банку було лише 21 млн. ліврів «дзвінкої монети» — золота і срібла, 28 млн. ліврів у злитках і на 289 млн. ліврів векселів (здебільшого безнадійних). Але маховик «реформи» і грошовий станок зупинити було вже неможливо. «Система Ло» викликала тимчасове пожвавлення фінансового ринку — про небезпеку інфляції тоді ніхто і не думав. Держава емісією почала «затикати діри» в бюджеті. Опорою «МММ» XVIII століття мали стати заморські володіння Франції в північноамериканській Луізіані, в Ост-Індії і в Африці. Прагнення до наживи надмірно збільшило апетити і надії новоявлених акціонерів — люди всіх станів несли останні гроші, віддавали в заставу маєтки, коштовності, розцвіла паризька біржа. Французи з недовір’ям поставилися до «мерзенного металу» і скуповували банкноти Королівського банку, що став спадкоємцем Загального банку.
Поступово були викуплені боргові державні зобов’язання. Але... спрацював зворотний ефект — ні з чим несумірна кількість банківських білетів, спроба уряду штучно підтримати курс паперових грошей (ніхто не мав права мати вдома готівкою суму, що перевищує 500 ліврів) призводять до недовір’я і, як наслідок, неминучого фінансовому краху. Найбільш далекоглядні акціонери, точніше сказати, спекулянти, на піку курсу зуміли позбутися акцій. Емісія ж «з’їла» нагромадження грошей у населення. А до кінця 1720 року акції й банкноти перестали бути законним платіжним засобом.
Творець системи змушений був під прокляття сотень тисяч французів виїхати з країни. Проте Пилип Орлеанський не віддав Ло на поталу натовпу. Наскільки великим було це лихо для громадян, говорить той факт, що не було сплачено тільки заявлених зобов’язань на суму більш ніж 2000 млн. ліврів. Треба зазначити, що держава зуміла вийти майже «сухою з води» і значно полегшила тягар своїх боргів, черпаючи потрібні суми з Королівського банку.
Сам авантюрист також майже зубожів (куди йому до наших доморощених діячів, подібних Лазаренку!), оселився у Венеції, де утримував свою родину грою в карти. У спадок власній родині Ло (помер він у березні 1729 року від запалення легенів) залишив декілька коштовних картин голландських майстрів і діамант, оцінений у 40 тисяч ліврів. Як бачимо не багато, якщо враховувати ті багатомільйонні суми, якими він оперував на вершині слави і могутності.
Ло був творцем «піраміди» — незабезпечені золотом акції дозволяли в достатках «марнувати» життя верхньому шару акціонерів за рахунок наступних хвиль покупців. Треба було лише вчасно зупинитися. Як це не парадоксально, але шотландець стояв у витоків сучасної світової фінансової системи. Він зробив чималий внесок в розробку системи кредиту і створив перше відкрите акціонерне товариство. Це був лише початок XVIII століття і «система Ло» ще не мала шансів бути реалізованою — тільки розвиток економіки XX століття показав, що заповзятливий шотландець не у всьому був не правий. Льоня Голубков рідний, поки що в Москві, а ось пана Мавроді шукає вже й Інтерпол. Він виявився спритнішим за Джона Ло. Мабуть, дуже докладно вивчав його «систему».
