«Твори на пам’ять»

У мистецтві часто спостерігається прикра несправедливість: визнання до художника приходить лише після його життя. Саме для того, щоб пам’ятати видатні імена живописців-краян, у виставковій залі Національної спілки художників у Херсоні відкрилася виставка «Твори на пам’ять». Тут зібрано роботи цілої плеяди старшої школи художників. У одній залі представлено картини, гравюри й етюди народних художників України — Віктора Балаша й Анатолія Платонова; заслужених художників Валерія Машницького та Фелікса Кідера; заслуженого діяча мистецтв Георгія Курнакова, а також вишукані роботи Олександра Бережного, Костянтина Московченка, Івана Білокура, Михайла Бочкарьова, Віталія Підгайського та інших. Їхні твори представляють чудові зразки традиційних і міських пейзажів, марин, портретів і натюрмортів. Так сталося, що чимало зі згаданих майстрів не є уродженцями Херсона, але більшість свого творчого життя вони провели саме в цьому місті. Отже, у їхніх картинах переплітаються ліричні мотиви місцевої природи — мальовничі плавні й спокійні річкові гавані, польові квіти й тихі херсонські вулиці...

— Ідея проведення такої експозиції в мене зародилася давно. Річ у тім, що покоління представлених тут художників — це люди зі спеціальною освітою, професіонали своєї справи, майстри старої школи, яких сьогодні в нашому місті лишилося всього кілька, — розповів «Дню» куратор виставки, художник В’ячеслав МАШНИЦЬКИЙ. — Ці люди жили в непростий для творчих особистостей радянський період. Однак для нас цінність цього періоду полягає в тому, що митці справді високого рівня знаходили себе в таких невеликих провінційних містах, як Херсон. І хоча кілька десятиліть тому художники були не такими вільними щодо творчого вияву, мусили виконувати держзамовлення, умовно кажучи, — малювати портрети Леніна.

Водночас у доробку цих авторів є чимало високохудожніх творів, не відомих до сьогодні. Саме про них варто пам’ятати й показувати їх людям. До компонування виставки ми долучили приватних колекціонерів, родичів і друзів художників. Інтерес до виставки бачимо немалий — у залі завжди є люди, цікавляться журналісти, відгукуються сучасні митці. Відвідувачів не лишають байдужими представлені твори, а значить, подібні експозиції треба організовувати частіше.