«Титанiк»-2
У Російській драмі вважають за краще сміятися над проблемами
Це було дві години доброго настрою, іскрометних жартів, приємних несподіванок, веселого сміху і трохи смутку, що нам, глядачам, доведеться чекати наступної зустрічі ще цілий рік. Публіка полюбила капусник, який другий рік поспіль проводить колектив Театру ім. Лесі Українки. У залі не було жодного вільного місця. Як зазначив художній керівник Російської драми Михайло Рєзникович: «Якщо в театрі є цікавий і незлий капусник — це запорука творчого здоров’я театру». Можна також констатувати, що в «лесинківських» надрах виріс самобутній колектив «незаслуженої молоді», який може дати фору знаменитому танцювальному ірландському ансамблеві «Lord оf the dance» під керівництвом Майкла Флетлі. Пройшовши майстер-клас хореографа Алли Рубіної, підопічні М. Ю. Рєзниковича відбивають чечітку не гірше, аніж сам «король танцю». Ще пару таких виступів і зможуть побити рекорд Флетлі, який відбиває ногою 36 ударів на секунду. Незважаючи на «шторм», актори під керівництвом свого капітана готові борознити на «Титаніку» світовий театральний простір, обходячись без мотора і оплаченного бухгалтерією попутного вітру, створюючи цікаві вистави.
«Він сидів у цій ложі тисячу разів, — звучить текст під щемку музику з фільму «Сімнадцять миттєвостей весни», а прожектор світить на директорську ложу. — Актори розуміли, що коли він сидить у цій ложі — це провал. Грати виставу потрібно швидше і талановитіше, а на поклони взагалі не виходити. Насправді ніякого провалу не було. Це була зустріч — зустріч із глядачем. Зустріч, яку будь-хто призначав собі сам… Якби його серед ночі розбудили й спитали: «Що головне в театрі?» Він би не роздумуючи відповів: «Не знаю!»
Чари лаштунків, бенефіси і прем’єри, бої за ролі, службові романи, тренінги, покази, халтурні зйомки — як у калейдоскопі промайнули сцени з такого буремного театрального життя. Про те, що прем’єри трупи Олександр Бондаренко, Сергій Озіряний, Євген Лунченко можуть виступати в опері й опереті (шикарно танцюють і співають), шанувальники їхнього таланту давно знають. Є у Озіряного і Лунченка ще один дар — вони є «заводіями» капусника. Своїми ідеями так захопили колектив, що всі актори стали співавторами не лише своїх номерів, але й цілої вистави. На вечорі у багатьох глядачів з’явилася надія на відродження нашого кіно. Виявляється цей скарб був «відкопаний» у «лесинківців» — «і здригнулися стіни, і зрадів весь театральний бомонд — «Матрица-революшен» і «Нежность» — новинки від Російської драми на DVD»...
У театрі «плекають» паростки «золотої скарбниці нової російської поезії» (Олена Червоненко, Наталя Доля та Ірина Новак) скрупульозно, як справжні колекціонери, відшукують «шедеври» типу — «Мужа захотела — вот и залетела». І зміна молода стажування проходить (Максимко — Тимур Бурмака), а випускники Естрадно-циркового коледжу готові влитися до складу прославленої трупи…
На торішньому капуснику в Російській драмі народився новий співочий дует (Михайло Рєзникович і Наталя Кудря), що став стрижнем програми, і на цей раз номер «Петербург — Ленинград» викликав фурор у глядачів. За що Михайло Юрійович (щоправда, на фуршеті) з рук художнього керівника театру «Сузір’я» Олексія Кужельного отримав «Пластмасову маску» — як кращий актор вечора. Ну що тут скажеш — талант все одно прорветься, навіть якщо його багато років під режисерською личиною ховати...
