Україна з проекцією на майбутнє

Днями у Чернівецькому обласному художньому музеї відкрилася наша фотовиставка. Музей — ошатна будівля початку ХХ століття. З 1901 року і до встановлення радянської влади тут була буковинська філія австрійського ощадного банку. Нині у кількох залах, щоправда, невеликих, розмістилися хатні ікони, ікони на склі, художні тканини, різьблене дерево та лозоплетення Буковини... А в одній — близько ста із двохсот фоторобіт «Дня». До речі, вже стартував IХ фотоконкурс (про умови акції читайте в газеті).

«День», можна сказати, існує у кількох вимірах — тексти, карикатури, фотографії. Фото — це яскравий відеоряд до текстів, — що, до речі, часом переконливішi за слова, — сказала, відкриваючи фотовиставку, головний редактор «Дня» Лариса Івшина. — Поглянеш і всередині народжується безліч емоцій. До тих переживань часто потім повертаєшся, ділишся ними з іншими. Такий собі, вкрай усім необхідний коктейль радості. Нам не потрібна критика, як і взаємні кпини, натомість — підтримка і любов. Тоді ми мужнітимемо і розвиватимемося. Ця експозиція націлена на те, щоб краще зрозуміти одне одного і від того більше любити. Ми намагаємося показати Україну з її певною проекцією на майбутнє, а не тільки в сьогоднішніх протиріччях. Деякі фото вже відтворюють ту Україну, де колись діти при виконанні державного гімну природно кластимуть руку на серце і коаліції не будуть такими суперечливими, болісними. Така країна народжується вже на наших очах».

«Завжди існує питання: фото — це техніка чи мистецтво? Ця виставка переконливо доводить, що — мистецтво, а автори цих робіт — справжні митці, — продовжив Генеральний консул Румунії в Чернівцях Ромео Сандулеску. — Багато з нас захоплюється фотографіями, серед них і я, однак спіймати цікаву, неповторну мить — непросто. Очевидно, треба мати оригінальний погляд на світ, певну міру інтелігентності й смак до життя. Хіба не про це свідчать тут презентовані знімки, серед яких, до речі, «Суфлер» Владислава Мусієнка найбільш мені до вподоби. А яка експресія у сюжетах, де героями є прості люди!». Насамкінець він подарував головному редакторові альбом про свою батьківщину і зазначив, що поговорить з консулом Румунії в Києві про те, аби нашу фотовиставку представити у їхній країні.

Гості все приходили і приходили. «Я тільки оглянув кілька фото і не без задоволення про себе відзначив, мовляв, як добре, що зумів вирватися сюди», — зауважує мер Чернівців Микола Федорук. — Роботи дуже цікаві. Не менш цікавими є назви до них, що влучно підкреслюють ідею знімків. Наприклад, «Боротьба з тінню» Олександра Чекменьова — який ракурс, а назва...».

Схоже, вже почали визначатися фаворити. Традиційно глядачі голосуватимуть за роботи, що сподобалися їм найбільше — виставка триватиме до 2 травня. А поки — враження перших глядачів експозиції:

Євген СКРИПНИК , заступник начальника Управління культури Чернівецької облдержадміністрації:

— Фото дуже різні, тому й емоцій від них багато: радість, печаль, смуток, іронія, біль... У цілому виставка розширює кругозір і знайомить нас, українців, одне з одним. Саме так. Коли дивишся на запропоновані роботи, усвідомлюєш, що це, можна сказати, своєрідний моніторинг української реальності. Він, до певної міри, суворий. Проте відчувається та теплота, з якою його, так би мовити, проведено. А, отже, напрошується висновок, що «моніторили» «свої» — ті, які люблять Україну. Бо тут із своїми неповторними особливостями представлені захід, схід і південь країни. І бачиш, що разом вийшла дуже цікава емоційно-смислова палітра.

Інна КІЦУЛ , директор Чернівецького обласного художнього музею:

— Виставка — інформативна. Це такий собі мікс-погляд (лагідний, люблячий, іронічний) на керівництво держави і громадян нашої країни. Напевно, це об’єктивна оцінка себе самих за останніх кілька років. А щонайголовніше, видно, що вміємо іронізувати над собою, а це — конструктивна риса. Наприклад, мені дуже сподобалася серія робіт з гумористичним поглядом на побут і життя можновладців.

Я переконана, цю експозицію із задоволенням відвідуватимуть чернівчани.

Василь ІЛАЩУК , телеведучий, керівник проекту «Відкриваючи Україну»:

— Газета «День» робить велику справу, влаштовуючи свої фотовиставки по всій країні (я радий, що збулася наша з вами мрія — відвідати Буковину). Фактично, вона відкриває усім Україну Incognita. Ми тільки думаємо, що знаємо свою країну... Звичайно, буковинці щось знають з історії Буковини, галичани — з історії Галичини, але загалом — мало що про нашу Батьківщину. Очевидно, я можу так стверджувати, відзнявши проект «Дорогами України» і об’їхавши 25 областей. Так от, на запропонованих фото, до речі, зроблених з любов’ю, наша країна — вчора, сьогодні і завтра.

Інна ОНАЦЬКА , заступник чернівецького міського голови:

— Мені би хотілося порівняти враження від цієї виставки із відчуттями, які тебе опанють, коли гортаєш сімейний альбом. Це приблизно відбувається так: посеред суєтних буднів, коли так бракує атмосфери свята, залишаєш всі турботи і починаєш розглядати старі й нові фото. На них — твої друзі, рідні, близькі — кількарічної давнини і тепер. У пам’яті виринають певні події, а у серці — відчуття. І цю виставку я би назвала сімейним альбомом України, розглядаючи який, відчуваєш міцний зв’язок між поколіннями. Робота «Передача досвіду» Леоніда Бакка цьому найкрасномовніший приклад.

P.S. Того ж дня в Чернівецькому університеті, чия історія нараховує 130 років, і який входить у п’ятірку класичних університетів України, відбулася читацька конференція за матеріалами книжок із серії «Бібліотека газети «День». Про це читайте у нашому п’ятничному номері.