Уперед, снігова розвідко!
Чернігівці використовують нагоду і займаються зимовими видами спорту
Снігова весна дає ще один шанс любителям зимових видів спорту. Одні стають на лижі, дехто — на сноуборди, а чернігівські екстремали пересідають на їздових собак і прямують на зимову ночівлю в ліс. Хуртовина та заметіль для них — не перешкода, адже вправні сибірські хаскі тягнуть нарти, навантажені рюкзаками та наметами, навіть за найгірших погодних умов, а вночі зігрівають своїх господарів.
Сибірські хаскі є найшвидшими і найвитривалішими їздовими собаками у світі. Професійні гонщики порівнюють їх із автомобілями гонок «Формула-1». Намагаючись вивести найшвидшого та найвитривалішого собаку, люди експериментували, схрещуючи, на перший погляд, несумісні породи, і отримали унікальну собаку — незамінного помічника людини на далекій і засніженій Півночі. Вважають, що успішна еміграція через Берингову протоку була б не можливою без їздових собак цієї породи.
В Україні, і зокрема в Чернігові, хаскі набувають дедалі більшої популярності. В обласному центрі власники цієї породи минулого року навіть створили клуб любителів хаскі. Але, власне, хлопці з екстремально-туристичного клубу «Семаргл» нині чи не єдині в Чернігові, хто застосовує хаскі за призначенням.
Максим ШЕВЧЕНКО залюбки розповідає про те, як уперше захопився хаскі: «Це без перебільшення унікальна порода. Одначе в Чернігові більшість людей купує хаскі через їхній урівноважений характер та красу, але не використовує собак за призначенням. Тому я вирішив змайструвати нарти. Сани зробив із поліпропіленових труб та гірських лиж. Їхня вага не більша ніж 13 кілограмів».
Утім, на одному собаці далеко не заїдеш. Максим запрягає в упряжку зі своїм Нануком (з ескімоської — «повелитель ведмедів») молодшого, але не менш сильного Кая (з тюркського — «міцний»), власником якого є його близький товариш і соратник, один із засновників екстремального клубу, Олександр Михайлов. Для хлопців вже стало доброю традицією ходити в походи зі своїми улюбленцями. Наприклад, минулих вихідних, у хурделицю, екстремали помандрували за 25 кілометрів від Чернігова і ночували в лісі. «На собаках їздимо по черзі, — розповідає Олександр. — На нарти вантажимо рюкзаки та намети, один із нас їде слідом за упряжкою на лижах, потім міняємося».
Ночівля в лісі хлопців не лякає, адже намети вони обкладають сніговими брилами, а коли стає холодно, собаки, притуляючись до своїх господарів, зігрівають їх своїм теплом. До речі, навчити їздових собак вправлятися в упряжці не так уже й важко. За словами екстремалів, у хаскі це закладено генетично.
За словами екстремалів, головною вимогою до дресирування собак є цілковитий контроль за їхніми діями. Це створює велику довіру між людиною і тваринами. Собаки чудово зрозуміють, хто керує упряжкою, тому тут потрібно повністю довіряти одне одному.
«Загалом дресирування і підготовка собак мають стати приємним дозвіллям, — каже Олександр Михайлов. — Їздові собаки люблять бігати, вони просто таки насолоджуються гонками. Собаки дуже швидко відчують ваш настрій. Якщо ви пригнічені або погано себе почуваєте, те ж саме трапиться і з вашими улюбленцями: собаки відчують ваш настрій і стануть «працювати» гірше».
Але на поганий настрій у чернігівських екстремалів просто таки не вистачає часу. Між стрибками з мосту на мотузці — роуп-джамнігом, альпінізмом та походами, вони знаходять час майструвати літні нарти, аби їхні хвостаті вихованці й надалі мали задоволення від бігу в упряжці.
Фото Михайла ПРОНІНА
