Від автентичного співу — до сучасної музики

Той прадавній спів змушував забути про спеку, телекамеру, що рухалася над головами глядачів, спрямована бажанням оператора знайти оригінальні ракурси зйомки про найсучасніші сценографічні ефекти... Навіть у людини, народженої в місті, прокидалось у душі щось призабуте, загадкове й невимовно хвилююче. Дивовижні вібрації автентичного народного співу простих сільських жінок і чоловіків, які за важкою працею не відмовилися від втамування одвічного людського прагнення краси, породжували особливу життєдайну енергію.

Була серед захоплених слухачів і народна артистка України Ніна Матвієнко, яка наступного вечора й сама вийшла на цю ж сцену, щоб разом із ансамблем давньої музики Костянтина Чечені виконувати вишукані мелодії гетьманської доби. А крім неї чарували присутніх виконанням музичних та вокальних творів українського барокко ще й камерний хор «Київ», київський квартет саксофоністів та національний ансамбль солістів «Київська камерата», чудові співачки — Ірина Семененко і Тетяна Гавриленко.

Останній день фестивалю «Київська Русь», що проходив у театрі оперети, виявився не менш вдалим за два попередні. Адже музику сучасних вітчизняних композиторів виконували столичний камерний ансамбль «Контрасти», очолюваний народною артисткою України, лауреатом міжнародних конкурсів Євгенією Бесалаєвою, та Національний заслужений академічний симфонічний оркестр під орудою заслуженого артиста України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Володимира Сіренка.

Організатори, керуючись амбітними цілями — започаткувати щорічний фестиваль мистецьких шедеврів, разом з засновниками фестивалю спромоглися провести три концерти, кожний з яких став визначною подією культурного життя столиці. Його успіхові сприяли самобутність фольклорних гуртів, високий виконавський рівень професійних митців, добротна режисура Тараса Грималюка, добре підібраний відеоряд і вибір на роль ведучих Марії Бурмаки та Олега Стальчука. Щоправда, часом їм доводилося читати зі сцени дещо задовгі коментарі щодо окремих стилів чи явищ українського мистецтва, але присутнім було зрозумілим пристрасне бажання організаторів нагадати про те, яким дивовижним мистецьким багатством ми всі разом володіємо в сучасній Україні, що в усіх відношеннях — історичному, культурному, ментальному, етнічному — стала спадкоємицею давньої могутньої держави.

До речі, Тарас Грималюк і наголошував на цьому прагненні показати «українську культуру в її розвитку — від першовитоків до сучасної музики, від співів, яким понад тисячу років, до творів Станковича, нашого сучасника». Представляючи мистецьку агенцію «Арт-Велес», партнера фестивалю, він також говорив про її готовність здійснювати записи на сучасних носіях зразків автентичного співу з різних регіонів України. Надзвичайно добре, що фестиваль«Київська Русь», увічнений на відеоплівці, пропагуватимуть у мережі Інтернет.