Вітчизняні охоронники — на рівні світових стандартів

— В’ячеславе Миколайовичу, це був своєрідний огляд готовності і професійних навичок ваших співробітників. Ну і як, ви залишилися задоволені?

— Ну чому тільки моїх, свою майстерність демонстрували на київських спортивних спорудах 12 команд, серед яких були працівники СБУ, а також недержавних охоронних структур. Приємно відзначити, що два перших місця дісталися київським багатоборцям.

— А що входило до програми змагань?

— Стрільба по мішенях під час пішого супроводу, швидкісна стрільба з різних положень, проходження смуги перешкод на автомобілі, прийоми фізичного захисту, рукопашний бій, пошук вибухівки в автомобілі та надання першої медичної допомоги.

— І ви в цьому досягли успіху?

— У нашому коронному виді — рукопашному бою особливо відзначився майстер цього виду програми Євген Астаф’єв. Помічу, що цей вид багатоборства користується особливою популярністю серед наших співробітників. Створено цілу систему його розвитку. У нас існує клуб зі спеціальним обладнанням для рукопашного бою. У ньому, зокрема, займаються й групи хлопчиків, які, слід сказати, дуже швидко прогресують і почали завойовувати призові місця на міжнародних змаганнях. Цього року на відкритому чемпіонаті у Голландії, який ще називають чемпіонатом світу, наші вихованці завоювали 2 срібні та 3 золоті медалі, що здивувало багатьох багатоборців наших суперників.

— Управління державної охорони — серйозна організація. Я думаю, що залучення школярів до занять у його спортивних секціях має більш далекий приціл, ніж просто заняття спортом?

— Ви праві, скажу відверто, що до нас насамперед йдуть займатися хлопці, налаштовані романтично (що вже там говорити, книги і бойовики на екранах роблять свою справу) і хочуть стати професійними охоронцями. Ми намагаємося не випускати їх з уваги і, як то кажуть, ведемо їх через життя. Як правило, вони вступають на юридичні та інші факультети університетів і часто після закінчення приходять до нас працювати.

— Цим ви хочете сказати, що запрошуєте до себе людей насамперед із вищою освітою і розвиненим інтелектом?

— Так, нам потрібні люди, які вміють оцінити становище, що називається у професіоналів прорахувати ситуацію, і вирахувати вірогідного противника. Хоча водночас зазначу, що першим випробуванням при прийомі в управління у нас є фізична підготовленість. Якщо вона не відповідає нашим вимогам, то ми претендента просто «бракуємо». Якщо ж він підходить — далі медична комісія і тестування. Як правило, із 20, що поступають, нам підходить тільки один.

— Для того щоб потрапити до вас, обов’язково закінчувати університети?

— Чому, до нас приходять хлопці з десантних і прикордонних військ, Національної гвардії. На жаль, через матеріальні труднощі в країні немає вищого учбового закладу, який би спеціально готував кадри для нас. Усі університети, як ви говорите, стажисти проходять безпосередньо в управлінні — існують спеціальні курси для офіцерів, де їх знайомлять з усіма новинками охоронної справи.

— З приводу новинок. Як у вас із технічною забезпеченістю? Адже в пресі працівники внутрішніх справ скаржаться, що у рекетирів або просто бандитів вона краща, ніж у державних структур.

— Наші суперники — бандити більш серйозні і підготовленість у них краща. Тому в управлінні все має бути на рівні світових стандартів. Не дивлячись на матеріальні ускладнення з науково-технічною базою, ми намагаємося не відставати від інших країн.

— За порівняно недовге існування вашого управління, чи були випадки терористичних актів?

— На щастя, ні. Адже передусім професійна майстерність служби визначається умінням передбачити той чи інший напад.

— Давайте повернемося до змагань. Я зрозумів, що вдома «помахати» руками ви умієте. А як на міжнародному рівні?

— Чому? Ми вдало «махаємо» руками і за кордоном. Минулого року на міжнародних змаганнях охоронців (їм надано статус чемпіонату світу) в Італії збірна України була першою серед 20 команд різних країн. Скажу відверто, що після цього успіху до нас почали ставитися з особливою повагою силові структури таких країн як США, Англія, не кажучи вже про колишні країни соцтабору. Представники Росії до цих стартів дивилися на нас поблажливо і звисока. А після них — поважливо, і ми почали розмовляти на рівних. Кращим доказом того, що нас прийняли в міжнародну сім’ю охоронців, стала пропозиція прийняти у вересні цього року в Києві черговий чемпіонат світу.

— Ну і як ви?

— Погодилися. Змагатися так змагатися.