Вогонь «на знищення»

Зустріч «озброєних» лідерів політичного об’єднання «Команда Озимого Покоління» з представниками провідних вітчизняних ЗМІ на території острова Жуков (неподалік від Києва) минулого тижня проходила в умовах, максимально наближених до бойових. Ні, до кровопролиття, звичайно ж, не дійшло: можна з цілковитою упевненістю стверджувати, що під час перестрілки, що відбулася, ніхто не постраждав. Навпаки — атмосфера «бойових дій» відрізнялася винятковою товариськістю і спортивним азартом.

Як сказав «Дню» один з ініціаторів проведення пейнтбольного турніру, лідер «озимих» Валерій Хорошковський, «ідея організації подібного заходу народилася сама собою. Ми керувалися тим, що спілкування з журналістами у незвичайних неформальних обставинах, з пейнтбольними гвинтівками у руках, як кажуть — у повному контакті, буде, безсумнівно, цікавим». Треба віддати належне — турнір перевершив усі очікування. Рівень адреналіну пiдвищувався та витіснив професійний імунітет журналістів, звиклих до PR-івських акцій політиків. «Озимі», на диво, рідко нагадували про свою організаційну значущість (якщо не брати до уваги зелено-оранжевий «політичний камуфляж», який на цей раз символізував кольори команд). Словом, у пейнтбольних баталіях усі без винятку (навіть самі політики) на час забули про передвиборчу кампанію, рейтинги — на острові Жуков, демонструючи чудеса спритності, тактичного мислення, спортивно-бойові якості й силу духу, змагалися звичайні люди.

Більшість учасників змагання «воювали» вперше у житті, що робило гру цікавiшою і непередбачуваною. Перші перестрілки закінчилися тотальним винищуванням «вояків» буквально в першi хвилини (будь-яке попадання, згідно з правилами, було смертельним). Відзначимо, що лідер «озимих» Інна Богословська відмовилася взяти участь у змаганні, сказавши «Дню», що «тримати в руках зброю — нехай навіть несправжню — не жіноча справа». А ось Валерій Хорошковський зарекомендував себе чудовим «бойовиком» (до речі, його команда посіла друге місце у командному заліку). В одній з перестрілок він здійснив, як сам потім зізнався, «чітко продуманий рейд» в тил противника, уразив трьох людей, що оборонялися (спростувавши тим самим тактичну аксіому, мовляв, для ефективної атаки необхідна, як мінімум, триразова кількісна перевага над обороною противника), після чого сам «помер» від харчової фарби (основний компонент набоїв- кульок), вміло випущеної в нього одним з журналістів.

До речі, про фарбу... Журналісти отримали прекрасну можливість «прикрашати» своїх противників (шляхом жеребкування було сформовано команди змішані — політико-інформаційні) у прямому зіткненні на полі бою, а не на сторінках газет та Інтернет-видань. Озираючись на передвиборчу кампанію, що розвернулася, хочеться вірити, що окремі представники ЗМІ, якi надихнулися в перестрілцi, не стануть поливати брудом у житті (як це часто роблять versii. com) хоч би своїх колег.