Воєначальник Небесний

Починаючи від Мономаховичів (1125 рік), київські князі вважали Михаїла своїм патроном, зображали на гербах Києва. Зображення Михаїла було і на головній хоругві часів Богдана Хмельницького та на козацьких прапорах.

Святому присвячено два празники: 19 вересня (Спогад про чудо у Хонах) та 21 листопада (Собор святого архістратига Михаїла й інших Небесних сил безплотних (безтілесних), і це – головне з усіх свят, коли прославляють ангелів).

На честь Михаїла названа велика кількість церков по всій Україні. Також варто згадати, що у Києві був Михайлівський Золотоверхий собор, знищений за радянських часів.

А загалом образ святого Михаїла уособлює перемогу добра над злом. Навіть є прислів'я: грім гримить – святий Михайло бореться з чортами.

Образ архангела Михаїла широко застосований і в іконописі, де постає у найрізноманітніших варіантах. Найчастіше – в образі Божого посланця чи безстрашного воїна зі сценами його діянь, збирає довкола себе усі небесні сили, присутній на зображенні Страшного Суду, біля зображення Богородиці з Дитям та Спаса Нерукотворного разом з архангелом Гавриїлом, на дияконських вратах та у парі з іншими святими, а також є обов’язковою складовою чину моління в українських іконостасах.  Про це «Дню» розповіла завідувач відділу давньоукраїнського мистецтва Національного музею ім. Андрея Шептицького Марія Гелитович і провела екскурсію, аби показати найдавніші образи із зображенням архангела Михаїла  у колекції НМЛ.

Першою науковець показує одну з найдавніших, початку XV століття, українську ікону архангела Михаїла з діяннями. «Найбільше про діяння архангела Михаїла дізнаємося із старозавітної історії, – розповідає Марія Гелитович. – Він був покровителем єврейського народу від початку сотворення Адама і Єви. А також – ще дальше, від перших тих подій, що сталися в боротьбі між ангелами. Бо архістратиг Михаїл став на чолі Небесного війська і  переміг ту частину ангелів, котрі згуртувалися проти Бога  на чолі з Люцифером. І, власне, це клеймо є на деяких іконах і ми пізніше його розглянемо. А те, що пов’язано з історією людства, зокрема – жидівського народу, це є  ікони, які зображують вигнання Адама і Єви з раю. Маємо ікону зі села Сторона, що на Дрогобиччині. Вона, правда, знищена у нижній частині, але тут є дуже високого мистецького виконання клейма, які вражають емоційністю. Особливо драматичним є оповідання про жертву Авраама,  коли Авраам приносить у жертву свого сина Ісаака. В останній момент Михаїл сходить з Неба і показує Авраамові на овечку, котру можна принести у жертву… Навіть тримає Авраама за руку, щоби той нічого не зробив своєму синові, бо твоя жертва прийнята… 

Також емоційним є клеймо з трьома отроками у вогняній печі. Ця іконографія склалася на підставі розповіді з книги пророка Даниїла про трьох юнаків, котрих вкинули до розпаленої печі за те, що вони відмовилися поклонятися вавилонським божкам. Ангел же Господній зійшов з Азарією та його товаришами у піч, віддалив розпалений вогонь від печі і вчинив усередині печі так, немов би там повівав вітерець росистий. І вогонь юнаків не торкнувся, не завдав болю. Своїм життям Ананія, Азарія і Мисаїл (їх імена вавилонською – Сидрах, Мисах та Авденаго) уособлювали життя вірної Юдеї, що залишилася неушкодженою у печі випробувань у вавилонському полоні. І цей іконопис на образі зі Сторони мало змінюватиметься  на іконах іншого часу».

Також Марія Гелитович наголошує на тому, що на цій іконі Михаїл зображений без меча, і це – унікальна річ, позаяк, будучи воєначальником, Михаїл завжди мав меч.

Загалом у збірці Національного музею у Львові є 20 ікон із клеймами, а особливо на образах XVI – початку  XVIІ ст. Клейма потрібно читати зліва направо: 1. «Сотворення архангела Михаїла»; 2. «Вигнання Адама і Єви з Раю»; 3. «Архангел з трьома юнаками у вогненній печі»; 4. «Архангел бореться з Яковом»; 5. «Жертвоприношення Авраама»; 6. «Чудо в Хонах»; 7. «Архангел Михаїл приносить з Авакумом їжу Даниїлові у рові левиному»; 8. «Потоплення війська фараона»; 9. «Мойсей веде юдеїв по сухому в землю ханаанську»; 10. «Явління архангела Михаїла Ісусові Навину перед Єрихоном».

«На інших іконах Михаїла з клеймами могли чергуватися різні сцени його діяння, які, вочевидь, не були строго регламентовані каноном, а залишалися на вибір іконописцеві чи місцевій церковній владі. Як от, наприклад, на іконі з Долини 1560-хроків, яка вийшла з майстерні Дмитрія. Тут читаємо такі клейма: 1. «Вигнання Адама і Єви з Раю»; 2.«Явлення архангела Ісусові Навину»; 3. «Явлення пророку Варлааму»; 4. «Чудо в Хонах»; 5. «Явлення Мойсею біля гори Синайської»; 6. «Боротьба з Яковом»; 7. «Явлення трьом отрокам у печі вогненній»; 8. «Загибель Содоми і Гоморри».

Одним із прикладів зображення архангела Михаїла у чині моління є ікона з Дальови кінця XІV століття, яку музеєзнавець та етнограф Іларіон Свєнціцький привіз з експедиції. На ній Михаїл тримає посох (зерцало), і це – прозора сфера в руках ангела, символ передбачення, наданий архангелу Богом. За словами Марії Гелитович, створив цей образ іконописець дуже високого рівня. «Це одна з найцінніших пам'яток у нашій колекції», – говорить науковець.

Починаючи з XVII століття, під впливом західноєвропейського мистецтва, визрівають нові іконографічні варіанти, а тому ще одним атрибутом у руках архангела Михаїла стають ваги. «Адже на Страшному Суді він зважуватиме добрі і злі вчинки людей. На одній шальці терезів зображений демон, а в іншій – постать, що молиться», – розповідає Марія Гелитович. – Таким прикладом служить ікона архангела Михаїла на дияконських вратах знаменитого Жовківського іконостаса 1697 – 1699 років. Автор – Іван Руткович».

Ще одним іконографічним нововведенням, що прийшло на українські терени з XVII століття, є апокаліптичний образ святого Михаїла, який скаче на червоному вогняному коні із книгою та хрестом у руках, а в його підніжку – поборений диявол. «Проте такий варіант не зазнав поширення у галицькому іконописі», – говорить наш екскурсовод. І додає, що загалом іконографія святого архістратига Михаїла є надзвичайно цікавою та різноманітною: «Цей небесний заступник є одним із найчастіше зображуваних святих на українських іконах, про що свідчить велика кількість збережених пам’яток».