В'ячеслав ЧОРНОВІЛ: «Не все вдалося зробити з наміченого...»
«У мене було нагромадження декількох подій, — розповiдав В'ячеслав Максимович. Наприкінці 50-х я зрозумів, що стану опонентом до існуючої влади. Одним із поштовхів стало, хоч як це дивно, рішення ЦК КПРС: закритий лист про засудження культу особи Сталіна. Наша сім'я постраждала (дядька і близьких родичів розстріляли), страшний слід залишив і голод 1933 року. І раптом нам розказують маленький шматочок правди. Нас, студентів, зібрали в актовому залі і поки читали, то всі сиділи і слухали, затамувавши подих. Другим моментом стало те, що в ті роки у нашій столиці нівелювалося, втрачалося національне і духовне обличчя людей. Хоч я себе вважав звичайним українцем з Черкаської області. Я вперто чинив опір спробам змінити і мою ментальність. Став принципово говорити виключно українською мовою. Не звертав увагу на зауваження: «Говорите по-человечески, мы вас не понимаем!» Став писати у газети «Колгоспне село», «Радянська Україна», журнал «Україна» як позаштатний автор. Знав, що рано чи пізно опинюся за гратами і свідомо йшов до цього... Після арешту моїх друзів виступив у кінотеатрі «Україна», став займатися підпільною публіцистикою: писав антикомуністичні й антирадянські твори. Опинившись у в'язниці, я був сильний духом, адже боровся за праве діло. На жаль, не все вдалося зробити з наміченого, роботи — непочатий край».
