«Вибраний народом»
Перед тим як видати збірку свого найкращого за майже за 20-літню історію групи, «Мертвий Півень» вдався до найдемократичнішого способу визначити ті пісні: до плебісциту. На власній інтернет-сторінці «півні» кинули клич до всіх, кому небайдужа творчість Барбари, Чайки і компанії. Щось на кшталт: «Допоможіть, люди добрі, виберіть з довгого переліку творів ті, які припали вам до душі. І дайте нам знати...». Вибрані таким чином твори «півні» зобов’язалися заграти в одному з київських клубів, записати концерт і видати окремим диском «живий звіт». Так і сталося.
«Півнів» приємно здивувала інтернет-активність публіки, вони точно визначили півтора десятки найчастіше згадуваних пісень і оголосили дату концерту. У столичному «Докері» ніде було яблуку впасти. Основний склад групи підсилила Каша Сальцова — лідер-вокалістка «Крихітки Цахес», завдяки якій безсмертні хіти «Ми помрем не в Парижі», «Коли ти смієшся» та інші прозвучали просто блискуче. З останнього студійного альбому «Пісні Мертвого Півня», зробленого повністю на вірші Юрія Андруховича, до переліку найкращого потрапили дві найскандальніші композиції — «Сто баксів на місяць — і всі тебе тра...» та «Знову, курва, радіо, телебачення, преса, влада як влада — суцільні бандити». Решту «вибраного народом» легко було передбачити. Це — «Поцілунок», «Гобелен», «Старенький харлєй», «Франсуа», «Переваги окупаційного режиму», «Гуцулка Ксеня»...
«Мертвий Півень» за своє довге сценічне життя так і не став суб’єктом великого шоу-бізнесу, не перетворився на маскульт, не впіймав собі «Зірочку на лоба», як дехто... Натомість вони лишилися собою, такими, якими їх любимо — близькими, чесними, зрозумілими. А ще «Мертвий Півень» — це стильний і завжди якісний рок-андеграунд, що має власну позицію, погляди і як наслідок — свою вдячну публіку.
