Як там, на орбіті?

Незважаючи на численні відкриття в галузi космосу за останні 46 років, деякі аспекти життя на орбіті залишаються маловідомими пересічним громадянам. Космонавти займаються розробками, що мають глобальне значення для науки, але навіть у невагомості вони залишаються звичайними людьми, які, в міру освоєння космосу, намагаються максимально спростити своє перебування на вiдстанi від звичних «земних» речей.

ПРОКИНУТИСЯ В НЕВАГОМОСТІ

Невагомість — особливо цікавий стан, зазначають космонавти. На станції «підлога пофарбована як підлога, стеля як стеля, а стіни як стіни. Це дозволяє орієнтуватися в просторі. У космосі все одно, як працювати: вниз головою або упоперек, але все-таки значно звичніше у вертикальному положенні на намальованій підлозі», — розповів РІА «Новостям» льотчик- космонавт Георгій Гречко.

Так спокійніше психологічно, але є і нюанс: велоергометр («доріжка, що біжить», яка дозволяє дослідити здатність людини пристосовуватися до умов невагомості. — Ред. ) закріплений на стелі. «Просто на підлозі все обладнання не встановиш. І ось ти працюєш, сидячи або стоячи на підлозі, і розумієш, що стеля — це стеля, це верх. А підлога — це низ. Потім тобі потрібно сісти на велоергометр, при цьому перевернутися, щоб не в стелю дивитися, а вниз. І ось ти летиш як муха на стелю, перекидаєшся, сідаєш на велоергометр. І в перші секунди розумієш, що ти на стелі, вгорі, а підлога внизу. Потім щось у тобі клацає, і ти лежиш внизу на стелі, а підлога знаходиться вгорі».

Але звикаєш і до цього. Цікавіше інше: як спати в стані невагомості? Космонавти ще деякий час тому використовували спальні мішки, але не у вільному польоті, як можна було б подумати, а закріпившись на стіні. «До цього справді потрібно звикнути», — зауважує Гречко. Мішок закріплений до поверхні гумовими кріпленнями, але... залишалася проблема — куди подіти руки і голову, які ніяк не закріплялися? «Я навіть засовував голову між приладами, щоб вона не теліпалася», — розповідав Гречко. Деякий час тому в інтерв’ю він оповідав курйозний випадок, коли, прокинувшись, побачив над собою чиїсь руки, які потім виявилися його власними.

Зараз у космосі для відпочинку використовують кабінки з маленькими ілюмінаторами, які нагадують маленьку шафу.

БАНЯ НА ОРБІТІ

Космонавтів часто запитають про те, як на орбіті з особистою гігієною. Виявляється, не так уже й проблематично. Спочатку космонавти користувалися лише вологими серветками, але в міру того, як терміни перебування на орбіті подовжувалися, в космос привезли... баню. Це спеціальна бочка, яка має «свої космічні» особливості (наприклад, брудна вода, яка не стікає), проте деякі космонавти почали брати на орбіту віники. До речі, на станції «Салют-6» був душ, якого на МКС уже немає.

Побут на орбіті все ще незручний. Головне, певна річ, те, що це — робота, і заради неї доводиться миритися з багатьма незручностями. Багато космонавтів узагалі не люблять говорити про організацію харчування або туалетів: вода, наприклад, багаторазова (вся волога, що виділяється організмом людини, збирається, обробляється і знову використовується). Для туалетів замість звичної на землі води використовується вакуум.

Що стосується їжі, то тюбики давно вже не «в моді» — тепер космонавти харчуються звичайною їжею, лише заздалегідь зневодненою. Зараз на орбіті шматок м’яса або картоплі заливають гарячою водою, і він стає цілком нормальним на смак.

Усупереч стереотипу про те, що в космос вирушають люди з богатирським здоров’ям, траплялося різне. Безумовно, перед польотом космонавт повинен бути максимально здоровий, але... реакція організму на невагомість і політ в умовах таких фізичних і психологічних навантаженнях непередбачувана.

При захворюванні на орбіті будь-кого з членів екіпажу варіантів два — або припиняти політ, або лікувати дистанційно, з Землі. Переговори членів екіпажу з лікарями ведуться по закритій лінії зв’язку, в якій сигнали передаються в закодованому вигляді. Ці сигнали розшифровуються безпосередньо в ЦУП — з дотриманням суворої секретності. На думку деяких аналітиків, у такій секретності можуть бути зацікавлені й самі лікарі, щоб можна було приховати власні помилки — і при відборі кандидатів у космонавти, і при проведенні їхніх тренувань, і особливо при лікуванні своїх пацієнтів у польоті. Проте це не так, просто хвороби космонавтів — це їхня особиста справа.

Польоти припинялися через хворобу членів екіпажу тричі. Вперше на орбітальній станції «Салют-7» у 1985 році. Командир — 33-річний підполковник ВПС Володимир Васютін, бортінженер Віктор Савіних і космонавт-дослідник Олександр Волков повинні були пропрацювати в космосі півроку. Але вже через два місяці важко захворів командир Васютін. Оскільки стан його здоров’я швидко погіршувався, а зменшити гостроту захворювання за допомогою наявних на борту ліків виявилося неможливо, було прийняте рішення: терміново припинити політ. Екіпаж повернувся на Землю не через півроку, а через 65 діб.

Довелося перервати політ Бориса Волинова і Віталія Жолобова, які приступили до роботи на орбітальній станції «Салют-5» у липні 1976-го. Через деякий час космонавти відчули дивний запах: з’явилася підозра, що під час викиду назовні через шлюз контейнера з побутовими відходами в житлове приміщення зоряного будинку потрапили пари отруйного гептилу. Самопочуття екіпажу помітно погіршилося... Після того як у серпні трапилася ще одна НП — вимкнулося світло, відключилися прилади, вентилятори, станція стала схожа на мертвий будинок і втратила орієнтацію. Екіпаж зумів повернути «Салют- 5» у робочий режим, але найсильніший стрес плюс дивні пари не пройшли без наслiдкiв для Віталія Жолобова: у нього почався сильний головний бiль, він втратив апетит, перестав спати, працювати не міг. Тоді з Землі прийшов наказ: термінова посадка! Замість 60 діб політ тривав 49.

Під час космічного польоту в бортінженера Олександра Лавейкіна були зафіксовані відхилення в роботі серця. Бортінженер повернувся на Землю достроково...

У космосі всі хвороби загострюються непрогнозовано: у зв’язку з цим екіпаж навчений навіть роботі з медичними приладами, наприклад, дефібрилятором. Деякі космонавти на орбіті самі ставили пломби замість тих, що випали.

На станціях завжди шумно: безперервно працюють вентилятори, перемішуючи повітря, інакше можуть утворитися небезпечні для життя застійні зони з підвищеним вмістом вуглекислого газу, що видихають космонавти. У результаті і вдень, і вночі не припиняється сильний гул: 80 — 95 децибел. У космонавтів нерідко знижується гострота слуху, хоча інструкція і наказує носити беруші.

Можливо, найближчим часом стане можливим проводити операції космонавтам, які потребують хірургічного втручання, безпосередньо на орбіті. А з розвитком ери космічного туризму фахівці не виключають можливості приймати пологи в невагомості.