Як теніс лікує від «дипломатичних недугів»

На прохання кореспондента «Дня» розповісти, від яких «дипломатичних хвороб» міністрові вже вдалося вилікуватися, пан Зленко відповів: «Головна хвороба — подолати безініціативність та інертність. Коли людина сповнена ентузіазму, вона краще справляється зі своїми обов’язками». Послужний тенісний список Зленка заслуговує на увагу. У багатьох ще в пам’яті його тенісний матч із колишнім міністром закордонних справ Росії Андрiєм Козирєвим. Саме в той час Київ із Москвою «ділили» ядерну зброю. Зленко тоді переміг. До своїх пам’ятних ігор міністр відносить тенісні матчі з польським президентом Александром Кваснєвським, який, за словами Зленка, «до цих пір згадує ту гру», та з екс-головою зовнішньополітичного відомства Німеччини Клаусом Кінкелем. На турнірі-2002 Зленку щастило і не щастило: навіть фортуна інколи може підходити з принципу подвійних стандартів. У перший день змагань Анатолій Максимович, граючи в парі з президентом Федерації тенісу України Германом Беньяміновим, переміг своїх суперників з рахунком 6:4. На другий день, у неділю, потрапивши до півфіналу, успіх від міністра вже відвернувся. А може, суперники (дипломати із Посольств Болгарії та Чехії — Красімір Неделчев-Мінчев та Мірослав Полачек) виявилися серйознішими... До того ж підігрувати чесько-болгарська пара, схоже, не виявляла особливої волі. Матч тривав недовго. Шість геймів пролетіли зі швидкістю світла (не без старань слабшої пари — Зленка —Беньямінова). Третій гейм віддзеркалив дух фактично усього матчу. Зленко відправляє м’яч в аут. 15:0. Зленко не відбиває м’яча. 30:0. Знову аут. Знову Зленко. 40:0. Ще раз помилка. Гейм зіграно. Більш жорсткою боротьба була в останньому, шостому, геймі, але хоч би «збити» рахунок з нуля парі мінінстра та тенісного президента так і не вдалося. Сет завершено. Рахунок 6:0. Із корту Зленко йшов, посміхаючись.

Усі учасники турніру влаштованими змаганнями були задоволені. До уваги не беруться ті, хто програв і виявляв своє незадоволення вигуками колоритної лексики та нервовим киданням ракетки. Слава Богу, не в суперника. І випадок такий довелося спостерігати тільки у фінальній грі. Перемогу в турнірі отримали корейські дипломати: Ду І Янг та Лі Хван Бе. Решта, отож, програла? Мабуть, ні. Хтось мудрий колись сказав: кожен, хто грає, може програти, але кожен, хто не грає, ніколи не виграє. Посол Італії в Україні Йоланда Брунетті Гоєтц поділилася своїми враженнями від змагань із «Днем»: «Теніс — товариська гра. Товариськими є і мають бути дипломати. Найважливіше в обох випадках — обмін думками, зустріч, переговори. Будь-які переговори, до речі, дуже схожі на перекидання м’ячика з однієї сторони на іншу». Болгарський посол Александр Дімітров назвав турнір «справжнім спортивним святом, святом душі», де «у всіх на очах — усмішки».

Тенісний турнір серед дипломатів в Україні відбувся вперше. Правда, міністр Зленко пообіцяв зробити їх традиційними. «Дневі» також вдалося довідатися, що в планах МЗС влаштувати ще й баскетбольні змагання...