Якщо перетягувати — то тільки канат
Скільки, наприклад, полемічних стріл випускається (нібито одне в одного) засобами масової інформації України і Росії. Але ця боротьба заочно безглузда. Уже давно час нам, колегам за професією, пізнати одне одного не заочно, а наочно і грунтовно. До речі, люди спорту, його організатори це зрозуміли і першими роблять цікаві відкриття. Саме таким для десятків російських журналістів став приїзд української сімки учасників на традиційну спартакіаду журналістів у Москву, а потім — у Подольськ на базу олімпійської підготовки. Скажу відверто: було дуже приємно бачити непідробну радість колег від того, що Україна представлена на таких популярних у Росії стартах.
Чесно кажучи, коли ініціатор цієї акції — заступник голови української ради товариства «Спартак» Анатолій Іванько запропонував мені за декілька літніх днів (це у відпускну кампанію!) зібрати команду журналістів для участі в комплексних стартах за складною і насиченою програмою (естафета 4 х 100, плавання, міні-футбол, перетягування каната, дарте, волейбол та гра в карти), то навіть мій оптимізм не дозволяв сподіватися на успіх. Однак сімка оперативно зібралася і, дотримуючись порад найдосвідченішого спортивного лікаря Анатолія Пуцева, буквально за день змогла накопичити масу корисних рекомендацій. Ми їхали не тільки змагатися, але й учитися організовувати такі грандіозні спортивно-журналістські тусовки. Сьогодні український «Спартак», котрий, як мовиться, постав із попелу, йде нам на зустріч і хоче організувати подібні регулярні змагання.
Російські спартаківці (до речі, вони дуже прагнуть такого спілкування і суперництва саме з українською журналістською братією) зробили все, щоб ми, новачки, не загубилися серед 29 команд-учасниць. Скажу вам, що сам я почав таким чином свою відпустку й охоче провів би її всю в цій тусовці. Це ж чудова розрядка! Що ж до лаврів, то й вони є: 2 срібні нагороди, одна з яких в найінтелектуальнішому в світі вигляді — перетягуванні каната. Крім того, всі гідно метали дротики в дартсі, бігли естафету, плавали, змагалися на футбольному полі. Звичайно ж, ми приїхали, не підбираючи спеціально людей під види, а в наших більш досвідчених опонентів були заявлені майстри спорту, нині діючі спортсмени. Що ж, це їхнє право, але я все ж обстоюю масовість, в її чистому вигляді, без «підставок».
Усі три дні нас не полишали своїми турботами і розпитуваннями колеги з усіх найбільших російських видань і телеканалів. Офіційні й неофіційні зустрічі, теплі бесіди із друзями по перу — що може бути ліпшим після напружених стартів? Так, на такі спортивні акції потрібні кошти, і ще багато порогів доведеться пройти їхнім організаторам. І це чудово розуміють автор цього почину Анатолій Іванько і будь-хто з нашої сімки: Дмитро Кривобоков (СТБ), Дмитро Олтаржевський («Урядовий кур’єр»), Дмитро Осипов («Інтер»), Ольга Вознюк, Роман Грінченко, Богдан Глуховський (усі з редакції «Доброго ранку, Україно!»). А ваш автор із доброю усмішкою підтвердить: «Якщо тягнути каната на себе, то тільки в таких змаганнях — добрих, азартних і спортивно-чесних!»
Москва — Подольськ — Київ
