Їсти, спілкуватися, читати

Не знаю, кому шість років тому спало на думку назвати мережу столичних кафе «Бабуїн», але це було доленосне рішення. Помітна назва виявилася ще й дотепно стьобною, адже «сімейство Бабуїн» замислювалося як затишні книжкові кав’ярні, арт-кафе — з музичними та літературними вечорами, вернісажами сучасних художників. А бабуїн, якщо хтось не пам’ятає, це мавпа з роду павіанів сімейства мавп. Тобто, наскільки я розумію, ресторатори прозоро натякали потенційним відвідувачам, що Homo sapiens (людина розумна) походить саме від цих кумедних приматів і відрізняється від них тим, що не лише їсть і п’є, а й уміє ще складати літери в слова, слова в речення, читати їх, а подеколи й аналізувати прочитане.

Сарафанове радіо в лічені дні рознесло Києвом інформацію про демократичні затишні кафе, де можна й корпоративну вечірку влаштувати, й день народження відсвяткувати, ностальгічно уявивши, що приїхав на гостину до мами або бабусі, й у затишному куточку з подружкою попліткувати. А якщо вже потрапляв на концерт, припустимо, Євгена Гришковця, Ніно Катамадзе або Енвера Ізмайлова, виступи Віктора Шендеровича або Артемія Троїцкого, було чим похвалитися назавтра перед менш розторопними колегами.

Так тривало три роки — з 2004-го до 2007-го, а оскільки до хорошого звикаєш швидко, відомості про почергове закриття всіх трьох книжкових кав’ярень «сімейства Бабуїн», мене, зізнаюся, вельми засмутили. Адже, крім усього вище сказаного, в цих арт-кафе збиралася абсолютно особлива публіка — письменники, журналісти, художники, актори — й звичайні кав’ярні перетворилися на своєрідні професійні клуби, чого особисто мені, наприклад, завжди бракувало.

Тому недавня звістка про реінкарнацію «Бабуїна» в нинішній, не надто підходящий для подібних починів, час у новому місці (вулиця Симона Петлюри — колишня Комінтерну, 10) виявилася воістину неочікуваною радістю. Ініціаторами цього рішення стали Галина Логвінова, котра стояла біля витоків створення бренду «Бабуїн», і відомий видавець і галерист Юрій Комельков.

На презентацію книжкової кав’ярні зібралася, напевно, вся інтелектуальна еліта Києва. У декількох залах нового «Бабуїна», що зберіг ностальгічні прикмети колишніх «будинків сімейства», — побутові предмети з минулого століття, домашні світильники, стелі, обклеєні газетами, і, найголовніше, стелажі, від підлоги до стелі заставлені книгами, — були помічені письменники Андрій Курков і Лесь Подерв’янський, кінопродюсер Олег Кохан із дружиною, телеведучі Юрій Макаров (також із дружиною), політик Олег Рибачук, директор Французького культурного центру Матьє Арден, бізнесмени, художники, журналісти.

Гостей зустрічав один із власників «Бабуїна» — видавець і галерист Юрій Комельков. Він був у піднесеному настрої — все вийшло якнайкраще: яблуку в кафе ніде було впасти. Причому не в переносному значенні слова. Шанувальники музичних гуртів «Йогурт», Mary Sky Band, неповторного Олега Скрипки зосередилися в залі з імпровізованим концертним майданчиком, а ті, хто прийшов поспілкуватися у дещо камерній обстановці, віддали перевагу більш віддаленому приміщенню. Юрій Комельков на правах і з обов’язками господаря встигав приділяти час і тим, і тим. І навіть давати інтерв’ю журналістам.

— Ідею відродити «Бабуїн» мені в голову посіяли, — сміючись прокоментував він своє несподіване для багатьох вольове рішення. — Колишні власники «сімейства Бабуїн» були моїми близькими друзями, галерея «Триптих» плідно співпрацювала з ними, а я сам нерідко й із задоволенням відпочивав там. Дізнавшись, що книжкові кав’ярні припинили своє існування, скажу чесно, жалкував. І коли (а було це чотири тижні тому!) одного чудового вечора мені зателефонували й запропонували відкрити кафе під улюбленим і не забутим багатьма брендом, погодився, не роздумуючи. Тому що впевнений, «Бабуїн» затребуваний певною публікою. Я б охарактеризував потенційних відвідувачів нашого арт-кафе як негламурний бомонд. Ми збираємося відродити літературні вечори, запрошувати відомих музикантів, влаштовувати вернісажі талановитих сучасних художників. Відкрию таємницю: вже в грудні очікуються презентація нового французького кінофестивалю Nouveaux Cinemas, який відбудеться за підтримки Французького культурного центру, виступ гуртів «Бумбокс», «Океан Ельзи» та інші не менш цікаві тематичні події. Більше того, до мене під час відкриття буквально щотри хвилини підходили гості — то Андрій Курков, то Лесь Подерв’янський, то Юрій Макаров — і казали, що презентацію свого нового твору вони хотіли б провести в «Бабуїні». А це вже певний успіх, погодьтеся.

Крім того, атмосфера колишніх «будинків Бабуїн» передбачала несуєтне спілкування з діловими партнерами, друзями, а подеколи й просто з хорошою книжкою. Ми сподіваємося зберегти її. Як і раніше, на стінах кафе — картини сучасних художників. У день відкриття ми представили талановитого Давида Шарашидзе. Вернісажі постійно оновлюватимуться. На полицях — новинки світової літератури: бестселери Бегбедера, Зюскінда, Гарі, Кундери, багато книжок українською мовою. Звісно, сьогоднішній вечір — гамірний, святковий, і гостям не до читання. Але, зверніть увагу, ще півгодини тому на столику біля гардероба лежали примірники газети «День», наших медіа-партнерів, а зараз уже немає жодного екземпляра. До речі, цікавий факт: у колишніх «Бабуїнах» відвідувачі не лише читали книжки, а й формували особисті бібліотеки, купуючи новинки літератури в кав’ярні. Отже, гадаю, ми прийняли правильне рішення, ризикнувши відродити колишнє культове для української інтелігенції арт-кафе.

Крім того, в нашому «Бабуїні» можна буде смачно пообідати. У меню передбачаємо фірмові страви з грою слова «бабуїн», домашня та європейська кухні. Отже, 2010-й ми проводжаємо з гарним настроєм, сподіваюся, він не покине нас, і хочу побажати в новому році всім друзям і однодумцям спробувати знайти себе!

Із перевірених чуток: вечірка з приводу відкриття книжкової кав’ярні «Бабуїн» закінчилася о шостій ранку наступного дня, а вже через декілька годин нове арт-кафе приймало перших відвідувачів.

ВРАЖЕННЯ

Микола Вересень, телеведучий:

— Дуже важливо, що відбуваються такі події, як відкриття книжкової кав’ярні: люди, що прийшли сюди, бачитимуть книжки!.. Зрідка нариваючись на серіали, я помітив одну забавну річ — в жодному (!) з них немає книжок! Як людина, яка трохи знається на кіно (зовсім трошки!), й трохи більше (але теж дуже мало!) на телебаченні, можу уявити такий кадр: сидить він (вона) з книжкою (будь-якою!), відчиняються двері, входить він (вона) й звертає увагу на цю книжку... Я чекаю подібного кадру, але його немає! І інколи думаю (звісно, це мене не прикрашає), адже такий варіант може бути і в кафе: заходить відвідувач, у його поле зору потрапляє книжка... Він навіть не бере її в руки (це занадто, треба ставити реальні завдання), а просто помічає! Цікаво ж якось урізноманітнювати життя... Гадаю, звісно, що читати в «Бабуїні» будуть небагато, але хтось усе-таки буде. І це вже добре.

Олексій Малих, художник:

— Нам бракує в Києві арт-кафе, тому в колишнє «сімейство Бабуїнів» ми із задоволенням ходили — на ділові зустрічі, побачення з дівчатами, поспілкуватися з друзями. У мене в одному з них навіть була виставка. Більше того, й картину купили!.. Тому й у новий «Бабуїн» навідуватимемося, й друзів приводитимемо, тим паче що тут збереглася атмосфера колишніх кав’ярень.

Юрій Макаров, телеведучий, письменник:

— Будь-яка подібна точка — об’єднання тих людей, яких вона притягує. Причому, яким чином ці персонажі сепаруються, гадки не маю, але я надзвичайно вразливий до якості осіб, які мене оточують. Раніше постійно сварив себе за снобізм, і лише нещодавно припинив займатися самобичуванням, оскільки це моє право — спілкуватися з симпатичними мені людьми й уникати тих, які не подобаються. А вже чому вони концентруються в одному просторі, а не в іншому?.. Перші арт-кав’ярні запам’яталися нам усім не тому, що там можна було дешево поїсти, приголомшливим сервісом або оригінальним інтер’єром, хоча й не без цього. «Бабуїн» був першою ластівкою, де, перш за все, відбувалися якісь класні події. Перше, що пам’ятаю, — Подя (Лесь Подерв’янський. — Авт.) читав свої безсмертні твори, це сталося буквально через кілька місяців після відкриття кафе... Але важливіше навіть не подібні класні події, а те, що люди певної групи крові вирішують, затишно їм тут чи ні.

Ярослав Москаленко, перший заступник губернатора Київської області:

— Ми дружимо з Юрою Комельковим уже не один рік, і коли я відрекомендовую його своїм друзям, кажу: «Це людина не від світу сього». Він живе абсолютно за іншими правилами, ніж багато хто з нас, у нього інші життєві принципи. Коли вони з Галиною Логвіновою збиралися відкривати це кафе, я спочатку навіть відмовляв його — може, не час, чи приходитимуть люди?.. А приїхавши на відкриття, зрозумів: особисто я приходитиму сюди. Це точно. Подібних закладів у Києві явно бракує, оскільки склався стереотип гламурних ресторанів. У «Бабуїні» ж особлива атмосфера, як і в галереї «Триптих». Я там половину картин напам’ять знаю, але, якщо потрапляю на Андріївський узвіз, обов’язково забігаю — випити чашку кави, просто поговорити. Упевнений, те саме буде й тут. Ми з Юрою робили багато спільних проектів різних напрямків — пленер скульпторів організовували, святкування річниці району готували, виборами займалися. І всі вони без винятку увінчалися успіхом.