Йордан і відлига

За повір’ями, в ніч перед Водохрещем можна загадувати будь-яке бажання, тому що в цей час небо нібито відкривається, перетворюючись у браму, яка веде до Господа. За народною прикметою, якщо цієї ночі яскраві зорі, то урожай хліба буде хорошим. У Києві загальноміські святкування відбуваються на Оболонській набережній біля Свято-Покровського собору Української православної церкви та в парку культури й відпочинку «Гідропарк». Після урочистої частини традиційно пройшли народні гуляння, біля водойм християнські релігійні організації здійснювали освячення води, а столичні «моржі» купалися в Дніпрі.

За давньою традицією, церемонія освячення води відбувалася під відкритим небом, на берегах річок, струмків, озер. Ще напередодні Йордану з льоду вирубували великий хрест («Йордан») і ставили його поруч із ополонкою. Скульптурне зображення хреста встановлювали вертикально й нерідко обливали буряковим квасом, від чого воно мало червоний колір. Було прийнято також прикрашати хрест барвінком і гілками сосни.

До радянських часів у день водосвяття в селах і містах влаштовувались багатолюдні хресні ходи до річки. Крім ікон і церковних хорогв, учасники цих процесій несли запалені «трійці» — три свічки, переплетені зіллям васильків, чебрику та інших квіток. Акт водосвяття в багатьох місцевостях супроводжувався стріляниною з рушниць порожніми набоями. Одночасно в небо випускали голубів, попередньо прикрашаючи їх стрічками з кольорового паперу. Після Водохреща розпочинався новий весільний сезон, який тривав до Великого посту. Це був час веселощів і дозвілля. Молодь збиралась на вечорниці, сім’ї влаштовували складчини та ходили одне до одного в гості з метою наблизити весну.

ТУТ МОЛИТВИ ПІДХОПЛЮЄ СВІТЯЗЬ...

Щороку в село Світязь прибуває по кілька тисяч людей. Їдуть не лише із навколишніх сіл, містечка Шацьк, а й із Любомля, Ковеля, Нововолинська, Луцька й навіть сусідньої Білорусі. Освячують воду тут у знаменитому озері Світязь, яке за чистоту називають ще «українським Байкалом». Але не ця вода приваблює віруючих людей у цей закуток Волині, бо в день Хрещення Господнього вона в усіх водоймах — свята, як наявність у селі чоловічого монастиря. Монастир при древньому Свято-Петро-Павлівському храмі існує лише з 2002 року, але його нечисленні насельники уже мають свою велику паству, яка знаходить у обителі й заспокоєння душі, й духовну силу.

Монастирські споруди — неподалік Світязя, на полі, яке називають «тюльпановим». У свій час на ньому один селянин вирощував тюльпани, щоб продавати, вони й досі навесні часто викидають із землі свої листочки. Архімандрит Арсеній, намісник монастиря, каже, що традиційно, коли тримається мороз і озеро добре замерзає, ченці та послушники вирізають із льоду великий хрест, який фарбують у червоний колір буряковим соком. У мить, коли священик занурює хрест у ополонку, в небо випускають голубів. Цікаво, що щороку вони довго кружляють над багатотисячним натовпом, нагадуючи людям Божих ангелів. Покупатися в освяченій воді Світязя приїжджають ще протягом цілого тижня після свята Хрещення Господнього. Адже весь цей час вода вважається святою. Отець Арсеній каже, що чимало людей спеціально для обряду занурення в цілющу водойму шиють довгі білі сорочки, які нагадують ті, в яких занурюються паломники у води Йордану.

У навколишніх волинських селах ще й досі господині дотримуються старовинного звичаю — цілий тиждень після Хрещення Господнього не перуть білизни, бо вважають, що робити таке у воді , яка є святою, — гріх. Оскільки цього року зима на Волині тимчасово відступила, то світязькі священики освячують воду в озері, але з понтонів. Лід ще є, але він надто крихкий. До речі, в 1999 році при Петропавлівському храмі в селі Світязь, намісником якого був отець Арсеній, було організовано перший в Україні православний табір для дітей-сиріт...

ЩО ЗА ЙОРДАН БЕЗ ЛЬОДУ?

Християни Криму, як ті, що ходять в церкви Московського патріархату, так і ті, що моляться в греко-католицькому храмі та храмі Рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги Київського патріархату, позбавлені можливості повноцінно святкувати Водохреще (Йордан), — розповів прихожанин храму Василь Овчарук. Річ у тім, що хоча в другій декаді січня в Криму, як правило, буває морозно, але жодна ріка, а тим більше — море, все одно не замерзають, і християни не мають можливості, як у центральній чи західній Україні, вирубати ополонку в формі хреста, пофарбувати її буряковим соком і там пірнати та очищатися. Рідко-рідко коли є небувалий мороз у цей час, — але це буває раз на кільканадцять років! — християни Сімферополя мають нагоду попірнати 19 січня в Маріїнському водосховищі, яке інколи замерзає, але коли таке було останній раз уже ніхто й не пам’ятає, до того ж санстанція забороняє, бо вода з нього потрапляє в міські водогони...

Церкви та храми Московського патріархату для своїх парафіян ставлять у центрі міста прикрашені водовозки з водою, і священики її освячують, роздають людям. У кафедральному соборі Рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги Київського патріархату — єдиному на весь Крим — прихожани також збираються на святкову літургію та освячують воду.

— Згідно з Біблією, не вода очищає людину, а духовна праця віруючого над собою напередодні Водохреща, — говорить бакалавр з теології, парафіянин церкви «Блага вість» Олег Фомушкін. — Вода — це лише форма, а очищення людини відбувається працею її розуму. Людина в цей день немов би ще раз освячує себе хрестом, бо, як ми пам’ятаємо, Ісус хрестився не малолітнім, а вже в 30 років, коли усвідомив необхідність служити людям. Іван Хреститель сказав про нього: іде людина, яка потужніша за мене, я вас водою, а він вас — духом та вогнем!

Олег Фомушкін вважає неправильним також те, що на Водохреще деякі християни вживають спиртні напої, щоб зігрітися після холодної купелі, адже Ісус Христос не вживав спиртних напоїв ні до хрещення, ні після нього. А попереду в нього шлях був ще важчий, ніж позаду, бо через три роки він пішов на хрест за наші з вами гріхи...

ЛАВА НА ЛАВУ

У Дніпропетровську на Монастирському острові відбувається масове спортивне свято. На острові, з’єднаному з берегом пішохідним мостом, пройшли конкурси, а вихованці міської федерації «Спас» продемонстрували бойові мистецтва. Окрасою заходу стали козацькі бої лава на лаву. Змагалися не лише дорослі, а й діти. А охолодити свій запал відчайдушні бійці змогли в Йордані — прорубленій у кризі ополонці у формі хреста. Освячення купелі здійснили священики каплиці Святого Миколая, яку десять років тому побудували на Монастирському острові. До речі, водохресні купання стають дедалі популярнішими серед жителів Дніпропетровська. Участь у них беруть не лише щирі віряни та члени спортивних клубів — до екстремальних запливів на пляжі Монастирського острова щороку долучаються сотні городян. За підтримки міської влади на набережній Дніпра споруджується храм Іоанна Хрестителя. Нинішньої осені на куполі церкви, будівництво якої добігає кінця, з’явилася п’ятиметрова бронзова скульптура святого. Виготовили її на ракетно-космічному «Південмаші» в цеху точного лиття. Скульптура складається зі 150 частин, а важить чотири тонни. Незважаючи на те, що православні храми, а тим більше їхні куполи, зазвичай не прикрашають скульптурами, представники церкви схвалили незвичайний і сміливий проект. Храм із купіллю, сходи якого спускатимуться прямо до вод Дніпра, тепер прикрашатиме центр мегаполісу.