Юрій Ніколаєв збирається в поїздку по СНД

Коли з місяць тому ТБ показало концерт до ювілею улюбленого вже не для одного покоління глядачів телеведучого, чесно кажучи, було завидно. І не лише тому, що в залі були такі стовпи російської культури, як, скажімо, Нiкiта Михалков. А й тому, що дійство зримо і вкотре засвідчило наявність «школи», корпоративного братства в середовищі московської телевізійної еліти.

Юрія Ніколаєва тепло вітав «патріарх» Ігор Кириллов, згадуючи (і пам’ятаючи!) перші кроки свого учня. Герой дня, в свою чергу, викликав із залу своїх юних колег, які допомагали йому вести «Ранкову зірку»... І подумалося: а чи багато в нас знаменитих особистостей на телебаченні і в масовій культурі, які могли б похвалитися своїми учнями? Щоб, наприклад, як у тієї ж Пугачової, не вистачило б і пальців обох рук, щоб полічити всіх молодих, знайдених і вишколених нею для російської естради? Може, і в тому, що немає подібних професійних «дерев», — причина нашої провінційності, а не лише в тому, що десятиріччями кращих забирали в Москву? Як відомо, потенціал нації визначається не в останню чергу й активністю, з якою досвід і духовні цінності передаються від покоління до покоління. Через внутрішню потребу нації в цьому. Чи народиться вона в нашій масовій свідомості, зрештою? Попри будь-які матеріальні кризи, які — ніщо порівняно з духовними кризами.

— Скажіть, Юрію, чи позначилась нинішня криза на вашій передачі «Ранкова зірка»?

— Ніколи не скаржився і не люблю скаржитися, незважаючи на те, що справді виникли значні фінансові проблеми. Однак передача виходила і буде виходити в ефір, оскільки до неї не втрачено зацікавлення ні глядачів, ні дітей.

— У вашій передачі брали участь сотні, якщо не тисячі дітей. Чи не збіднів потік юних обдаровань сьогодні?

— Навпаки, кількість бажаючих узяти участь у конкурсі збільшується. Ми навіть додали ще одну номінацію — «Фольклорний конкурс», бо я вважаю, що діти мають знати пісні, танці, культурні традиції своїх батьків і дідів. Нині в нас намічається цілий цикл поїздок по державах, колишніх республіках СРСР, і це робиться для того, щоб показати багатомільйонній аудиторії тих дітей, які не мають можливості виступити на телеканалі ГРТ. Отож передача розвивається, хоча від проблем ніхто не застрахований.

— Скільки треба грошей, щоб потрапити в «Ранкову зірку»?

— Це питання виникає постійно, і я вже втомився на нього відповідати. Однак я повторю, що мої стосунки з дітьми та учасниками програми не будуються на фінансових відносинах: ніяких грошей від них за всі ці роки я не одержував. І зірки в мене в програмі беруть участь безкоштовно.

— Багато хто з дітей практично копіює дорослих виконавців. Як ви до цього ставитеся?

— Звичайно, все це помітно, і мені хотілось би подібних речей уникати. Проте, на жаль! Діти сьогодні виховуються на тому, що бачать на телеекрані, і від цього нікуди не дінешся. У фірмі «ЮНІКС» я видав два накази, можливо, смішні на перший погляд. У першому з них мовиться, що якщо я побачу дитину, яка користується макіяжем, то я маю право відсторонити її від участі в програмі. Останнім часом склався стереотип, особливо в провінції, що маленький актор або актриса — це передусім вії, помада, макіяж. Я всіма фібрами своєї душі ненавиджу це і намагаюсь запобiгти цьому. Тому я видав безглуздий, на мій погляд, наказ. А другий наказ про те, що якщо я побачу будь-кого з батьків або керівників колективів, які спілкуються із членами журі передачі, то я також маю право відсторонити юного конкурсанта від участі в програмі.

— А як будуються ваші стосунки із журі?

— Питання непідкупності журі для мене настільки ясне і зняте з порядку денного, що я просто на нього не відповідаю. Я зустрічаюсь із членами журі за декілька хвилин до початку програми і кажу їм: «Дорогі мої, прислухайтеся тільки до своїх внутрішніх почуттів та емоційного сприйняття дитини. Хто сподобався більше, тому поставте п’ятірку, а хто менше, — четвірку» Безумовно, мої особисті уподобання і мої смакові переваги часто відрізняються від тих оцінок, які виставляють члени журі. Проте я ніколи не втручаюсь. Однак у мене завжди є в запасі можливість запросити дитину, яка сподобалась мені, ще раз або дати свій приз від фірми «ЮНІКС».

— Як ви почуваєтеся, коли спілкуєтеся з дітьми?

— Мені набагато простіше, цікавіше і легше спілкуватися з дітьми, аніж із їхніми батьками. Для дітей це свято, і хотілось би сподіватися, що день, проведений на зйомках «Ранкової зірки», вони запам’ятають на все життя. У спілкуванні з дітьми в мене не виникає жодних проблем. Я почуваю себе з ними абсолютно на рівних...

— Як ви відпочиваєте після напруженої праці?

— Хоч як дивно, на дачі, де особливий світ, особливий стан душі. А ще спорт — це і теніс, і лижі, і польоти на спортивних літаках. Іще, як людина азартна, граю у більярд, так що всі ігрові види спорту становлять для мене певний інтерес.

— Що б ви побажали численним телеглядачам, які люблять вас і з нетерпінням чекають нових зустрічей з вами?

— Тільки душевного спокою — це найголовніше.