З’їзд і в’їзд «по-одеськи» зазнали фіаско

Прибувши до берегів Австралії на чемпіонат світу з вiтрильного спорту, керівники української делегації були трохи спантеличені, побачивши знайому яхту з одеським екіпажем Влада Крачун — Наталя Гапанович під російським прапором. Що ж трапилося з чорноморками? Про це ми попросили розповісти старшого тренера збірної України Віктора МАЙОРОВА.

— Може, у яхтсменів є правило міняти країну без попередження та попередньої угоди. Ви що, були абсолютно не в курсі справи?

— Чутки Україною ходили різні, що дівчата зі своїм тренером Андрієм Іллєнком на чолі ведуть із кимось переговори за спиною федерації, але щоб отак прямо поставити нас перед фактом, не чекав ніхто. Їхній наставник ось вже багато років намагається довести, що він класний фахівець (і в цьому, в принципі, немає нічого поганого), а от шляхи для задоволення своїх амбіцій обирає не зовсім чесні.

— Але екіпаж дійсно дуже цікавий і сильний?

— Позаторік на чемпіонаті світу в Ізраїлi вони були третіми, минулого сезону, на такій же регаті — дев’ятими. Річ в іншому: у цьому класі в нас є ще сильніша команда — чотириразовi чемпіонки світу — Руслана Таран і Олена Пахольчик. На Олімпійських іграх, на відміну від світової першості, країну може представляти тільки один учасник. Зрозуміло, що одеситкам діставалися тільки крихти на екіпіровку й оснащення яхти (вони забезпечувалися місцевими спонсорами), що виділяються Спорткомітетом України. От вони і вирішили шукати щастя на стороні.

— Природне бажання: потрапити на Олімпіаду і показати свою майстерність.

— Ви маєте рацію, якби вони офіційно подали свою заяву про вихід зі збірної, федерація не заперечувала б, хоча мати надійних дублерів треба завжди. А вийшло все інакше: дівчата хутенько вийшли заміж (судячи з усього, фіктивно) за москвичів і стали «росіянками». Причому, я розмовляв з представниками федерації наших сусідів, ті відповіли, що вони про це мало що знають. Адже в Росії є свій сильний екіпаж, очолюваний також колишньою одеситкою, і також колишньою ученицею Іллєнка, а нині мешканкою Санкт-Петербурга Ганною Басалкіною. Він на останньому чемпіонаті світу в Австралії був тринадцятим, а Крачун з Гапанович — двадцять другими.

— Мало віриться, що федерація не в курсі подій?

— Гра набагато складніша, аніж здається на перший погляд. У Москві створено парусну школу під патронатом «всеядного» мера Лужкова, який поставив собі за мету зібрати всіх кращих представників цього аристократичного виду спорту, й для участі в Олімпіаді почав перетягувати яхтсменів з усієї Росії. А от жіночий екіпаж клас «470» не хоче виїжджати з Пітера, от він і надумався створити альтернативний йому, переманивши одеситок.

— І що ж тепер?

— Мені важко сказати. Річ у тім, що спортсмени мають право виступати за іншу країну, переїхавши в неї за три роки до початку Ігор.

Можна це зробити і в менший термін, якби Москва домовилася з Києвом і обидві федерації подали своє прохання про перехід у МОК. Тепер же Влада і Наталя можуть їздити на всі змагання за Росію, але Олімпіади їм доведеться чекати ще п’ять років. Так що з’їзд і в’їзд «по-одеськи» пройшли без урочистостей.