Бьордвочинг* як стиль життя

Бьордвочинг, або птахоспостереження, завойовує дедалі більшу аудиторію в усьому світі. Таке незвичне хобі прийшло до нас із Заходу і поєднує у собі любов до природи, науки, а особливо — до птахів.

Це захоплення може для багатьох стати змаганням життя. Так, наприклад, у Англії та США бьордвочингом надзвичайно цікавляться фотомисливці. Їхньою метою є сфотографувати якомога більше видів птахів за рік. Фотографи змагаються між собою, і під впливом конкуренції кількість побачених видів може зростати до кількох тисяч. Існують різні категорії змагань у межах одного дня (Big Day) або одного року (Big Year). Переможцем буде той спостерігач, який промандрував своєю країною і зміг побачити та розпізнати найбільшу кількість видів птахів. Під впливом такої тенденції у цих країнах розповсюдився «пташиний» туризм. Американці витрачають місяці свого життя та шалені гроші на подорож до іншого штату в пошуках окремого виду, а турагенції, зі свого боку, пропонують тури, готелі, автомобілі.

Спостереження за птахами є захопленням мільйонів людей і крок за кроком привертає до себе увагу багатьох українців. Спостерігаючи за птахами, можна побачити стиль життя кожного пернатого, зрозуміти особливі характеристики виду та зробити внесок у розвиток науки. І хоча така орнітологія не є професійною, у світі відомі випадки, коли саме завдяки пронирливим глядачам були виявлені незвичні для окремого виду місця проживання.

Завданням бьордвочера є визначення виду птаха, реєстрація його кількості та навіть інколи особливих характеристик. Проводячи багато часу на природі у пошуках птахів, бьордвочерам доводиться долати великі відстані, а інколи годинами чекати на появу особливого пернатого. Ця робота вимагає завзяття та великої витримки. Але такий спосіб життя покращує не лише здоров’я, а й духовну складову особистості, що впливає на появу екологічної культури.

Так людина захищає природу. Піклуючись про кожний вид, захищаючи місця проживання пернатих. Адже відколи наші міста розростаються із небувалою швидкістю, побачити дикого птаха стає дедалі складніше. Однак у приміських зонах, особливо біля водоймищ, можна побачити різноманітні види, і навіть посеред Києва ще залишилися парки, де з легкістю вдається відшукати і підкоришника, і дятла, і дрозда. Не кажучи вже про різноманітні види сойок, які так само шукають собі прихисток у гучному мегаполісі.

Головною проблемою недостатньо швидкого розвитку та поширення хобі бьордвочингу є мала обізнаність про світ, який оточує нас. У той час, коли ми, українці, не замислюємося над тим, яку величезну екосистему доповнюємо, американські та англійські спостерігачі птахів бачать у нашій країні рай для спостереження та фотографування. Щоб розширювати екологічну культуру, варто робити зміни. Допоможуть у цьому створення та охорона національних парків, заповідників, які збережуть велику кількість видів і дадуть змогу залишити місця, незаймані людиною.

Кожному, хто прагне зайнятися бьордвочингом, варто запастися терпінням,  витримкою і, бажано, фототехнікою. Вміння розпізнати птаха та ще й зловити його в кадрі потребує великих зусиль і часу на подорож до місця його проживання. Саме тому, поринувши у таке захоплення, можна повністю змінити свій стиль життя.

* Спостереження за пернатими