Допомогти захисникам

Сьогодні у госпіталях по всій Україні найкращі медики лікують поранених у боях із терористами на сході українських військових. Серед них є важкопоранені, а дехто потребує лікування за кордоном. Українці і тут об’єдналися, щоб допомогти — збирають кошти на лікування, медикаменти, нове обладнання для лікарень, спецавтомобілі для безпечного транспортування поранених, приносять пораненим книжки, побутові речі тощо. Масово здають кров. Наша редакція купила і передала деякі необхідні ліки у Головний військово-медичний клінічний центр. Так, власне, і виникла тема — адже потреб багато, й у кожного госпіталю вони різні. Читайте також про лікарів, які працюють у зоні АТО в польових умовах. Читайте — і допомагайте. Важлива будь-яка допомога.

 ДНIПРОПЕТРОВСЬК

•  У Дніпропетровському шпиталі головна потреба — електронно-оптичний перетворювач і рентген-діагностика. Рештою бійці забезпечені, кажуть лікарі ТА волонтери

Дніпропетровський військовий шпиталь працює в цілодобовому режимі. Сюди безперервним потоком везуть поранених із зони АТО. На гелікоптерах їх доправляють в аеропорт, а звідти на «швидких» — прямо на операційний стіл. За останню добу привезли кілька десятків бійців, здебільшого з-під Шахтарська. Скільки їх перебуває у шпиталі, лікарі не кажуть — військова таємниця.

Ось і у вівторок перша партія поранених надійшла о четвертій ранку. За словами начальника невідкладної хірургії військово-медичного центру Південного регіону Едуарда Хорошуна, в одного з бійців осколкове поранення голови, черевної порожнини та скелетна травма. Решта хлопців у стані середньої тяжкості. Загрози життю немає, переважно поранення кінцівок.

Уже не перший місяць військовий шпиталь переповнений. Пацієнтів із зони АТО удвічі більше, ніж належить за нормою.  Медики змінюють одне одного через дві-три години роботи, аби трохи відпочити. Медикаментами для поранених і перев’язувальними матеріалами шпиталь повністю забезпечений, кажуть лікарі. Немає проблем з переливанням крові — якщо раніше її купували за гроші, то тепер всі питання вирішуються на рівні облдержадміністрації.

Єдине, чого гостро потребують лікарі, — сучасна апаратура.  Начальник військового шпиталю Андрій Рильський повідомив, що шпиталеві потрібен електронно-оптичний перетворювач і рентген-діагностика. «Якщо осколок чи куля підходять близько до нервових пучків, витягувати їх непросто, тому що можна пошкодити нерв чи інший важливий орган. За допомогою сучасного обладнання ми отримуємо можливість бачити осколок і без проблем можемо його витягувати. Щоправда, такий апарат коштує недешево, приблизно 150—200 тисяч гривень», — пояснює начальник військового шпиталю.

Те, що ситуація у шпиталі змінюється на краще, видно неозброєним оком: у приміщеннях і коридорах триває ремонт. Хоча ще не так давно Дніпропетровський військовий госпіталь збиралися перевести на околицю міста. Зараз цей лікувальний заклад, як і в роки Другої світової війни, рятує поранених. Лікарі зазначають, що налагоджена тоді система військової медицини швидко ставила на ноги поранених бійців, завдяки чому і вдалося перемогти.

Сьогодні у шпиталі стан поранених солдатів стабілізують, а потім їх переводять до інших медзакладів країни до повного одужання. Головне, зазначають медики, — це максимально швидка доставка з поля бою. Решта залежить від мистецтва хірургів і стану самих поранених. Лікарі розповідають, що більшість поранених солдатів надходить з пошкодженнями від високотехнологічної зброї. Військовий хірург Євген Герасименко бачив за життя чимало, але наслідки обстрілу з «Граду», за його словами, справжній жах. Останнім часом змінився сам характер тілесних пошкоджень.

Лікарі високо цінують допомогу, що її надають шпиталю волонтери, які узяли на себе догляд за пораненими.  Завдяки цій допомозі медики можуть зосередитися безпосередньо на лікуванні. «Надходить велика кількість поранених. До наших обов’язків входить догляд за ними — потрібно помити, перевдягнути, погодувати і підняти настрій», — розповідає волонтер Христина. За її словами, солдати дуже високо цінують таку допомогу і не лише дякують, а й намагаються залицятися. «Мені вже не раз пропонували вийти заміж. Так і кажуть, приходь завтра з паспортом, підемо розписуватися», — сміється вона.

Волонтери і лікарі зазначають, що бойовий дух українських солдатів і офіцерів, як і раніше, високий. Багато хто просить трохи їх «підремонтувати» і хочуть швидше повернутися на фронт, незважаючи на тяжкі поранення. Зміцнити бойовий дух і підняти настрій допомагають не тільки психологи, які працюють з пораненими з першого дня. На заклик міської бібліотеки дніпропетровці поповнюють книгами та іншими друкованими виданнями госпітальну бібліотеку. Надходить сюди і всеукраїнська газета «День», яку редакція надсилає бійцям. На подвір’ї шпиталю, під високими і тінистими акаціями, сидять на лавках ті, хто одужує.

Фотографуватися погоджуються далеко не всі, оскільки, за їхніми словами, бояться засмучувати своїх батьків, які не знають, де їхній син. Один з тих, хто погодився на розмову, — розвідник Микола Скидан, якого приїхала відвідати дружина. «Я служив командиром розвідвзводу у батальйоні «Кривбас». У бою дістав поранення. Під Донецьком ми пішли на «зачистку» села. Там були дуже сильні укріплення, у противника міномети і гранатомети. Був сильний бій, і в нас поранило трьох. А з їхнього боку — 15 убитих. Наша мета була — розбити укріплення, ми завдання виконали і відійшли, але я дістав дотичне поранення в ногу, трохи зачепило кістку. Тільки-но заживе — обов’язково повернуся у стрій. У батальйон я пішов добровольцем, тому що ніхто не має права нападати на нашу територію», — каже Микола. Він стверджує, що загони «ДНР» мародерствують, віднімають машини, забирають молодих людей на службу, а хто не хоче йти — тих розстрілюють. Розвідник з Кривого Рогу переконаний у тому, що перемога над сепаратистами не за горами. Після одужання і повернення в частину, він має намір разом зі своїми товаришами по службі «пройти парадом Донецьком».

Розрахунковий рахунок для допомоги пораненим, що перебувають у Дніпропетровському військовому шпиталі:

р/р 31252302216999; МФО 805012

у ГУДКСУ у Дніпропетровській області

код ЗКПО 08015857

в/ч А 4615

призначення платежу — добродійні внески

Вадим РИЖКОВ, «День», Дніпропетровськ

 ЛЬВIВ

•  У Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону станом на сьогодні є все необхідне. Втім, волонтери та донори все ОДНо можуть записатися, і за потреби будуть викликані, а небайдужі люди можуть перераховувати кошти на закупівлю нового обладнання для медзакладу

У Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону перебувають 110 поранених у зоні АТО. Як розповів «Дню» керівник Західного регіонального медіа-центру Міністерства оборони України підполковник Олександр Поронюк, у бійців — «різноманітні поранення, починаючи від середньої важкості до важких». Також, говорить Олександр Романович, крім центрального госпіталю у Львові, поранених обслуговують ще п’ять шпиталів Західного регіону України.

Офіцер наголошує на тому, що у Міністерстві оборони ухвалено рішення, щоб тяжкохворих, а особливо — спинальників,  доправляли на лікування саме до Львова, позаяк у львівському госпіталі працюють фахівці найвищого ґатунку. За словами головного хірурга Західного регіону, полковника Івана Богдана, таких тяжкохворих у Львові зараз 20 осіб, і троє вже проходять реабілітацію, «хоча на початку лікування важко було очікувати бодай найменшого покращення стану їхнього здоров’я». На запитання щодо першочергових потреб лікувального закладу у коштах, ліках, донорській крові, «людських руках», Олександр Поронюк  відповів: «Ми неймовірно вдячні львівській громаді, всім небайдужим, які дуже оперативно відгукуються на наші прохання, котрі поширюємо через соцмережі. Але при тому хочу наголосити, що всіма необхідними ліками, якісним, повноцінним харчуванням  наші поранені забезпечені. Якщо все ж таки виникає якась потреба у ліках, фармакологічні компанії на засадах розуміння ситуації, яка склалася в країні, забезпечують госпіталь усім необхідним».

Також дякує підполковник львів’янам, котрі приносять на прохідну медичного закладу і складають у спеціальну коробку журнали, кросворди, художню літературу, щоби бійці мали, як кажуть, духовну поживу. Також — редакторам періодичних  видань, котрі безкоштовно доставляють в госпіталь по кілька десятків примірників газет.

«Коли до нас тільки-но почали доправляти  поранених, ми звернулися до городян з проханням здати кров, — продовжує О. Поронюк. — Відгукнулося достатньо багато людей. У госпіталі склали список абонентів-донорів, яким за потреби (з урахуванням групи крові і резус-фактора) телефонують».

А для волонтерів, котрих дуже багато, на прохідній поставили комп’ютер — для координації і зусиль добровольців-помічників і потреб поранених. У такий спосіб активісти визначають, що на день нинішній є актуальнішим: сьогодні, наприклад, — засоби і прилади для гоління, завтра — одноразова білизна тощо. Також волонтери  дбають про розміщення і побут родичів поранених, що приїжджають до Львова з різних куточків України. Піднімають настрій бійцям львівські артисти, що дають безкоштовні концерти. 

На запитання журналіста «Дня», чи все вже настільки добре, О. Поронюк відповів, що непорозуміння, звичайно ж, трапляються, але завдяки злагодженій роботі і медиків, і, зокрема, заступника начальника центру з виховної роботи Івана Держила, і волонтерів непорозумінь і неузгоджень вдається уникнути. Зокрема, стримують волонтерів у бажанні нагодувати поранених їжею домашнього приготування — бодай з огляду на несамовиту спеку.

Також пояснюють активістам, котрі збирають гроші на лікування бійців за кордоном, що не всіх ампутантів доречно скеровувати на протезування за межі України.

«Наприклад, полковник Богдан пояснював, чому не  варто  протезуватися за кордоном, — розповідає О. Поронюк. — Протезування — непростий процес, протез потрібно «підганяти» під куксу навіть посезонно. Хіба є в наших поранених такі кошти — і на часті поїздки, і на оплату послуг закордонного протезиста?»

Офіцер розповідає про можливості Львівського протезного заводу, який ставить протези  австрійського виробництва, має спеціально навчений в Австрії персонал. Говорить О. Поронюк і про те, що кільком пораненим вже поставили протези вартістю від 20 до 80 тисяч гривень, і тепер і медики, і техніки протезного заводу спостерігають, як відбувається процес реабілітації, і допомагають пораненим його проходити. 

Офіцер говорить і про те, що є проблеми іншого характеру. Йдеться, зокрема, про психологічний стан бійців. Не оминає О. Поронюк і такого важливого питання, як втрата документів, які треба оперативно відновити... «Але ми, завдяки спільним зусиллям, стараємося налагодити чітку роботу і, за можливості, всім пораненим допомогти». З бійцями обов’язково працюють волонтери-психологи.

Окремий напрямок роботи — взаємодія зі священнослужителями. Особливу подяку  О. Поронюк висловлює настоятелю Гарнізонного храму Петра і Павла, отцю Степану Сусу, який створив при храмі Фонд допомоги пораненим і, за словами офіцера, на зібрані кошти хоче придбати найсучасніше медичне обладнання для надання висококваліфікованої медичної допомоги і для співпраці по лінії «Телемедицини» з колегами з-за кордону. 

Тетяна КОЗИРЄВА, «День», Львів

Для охочих надати допомогу пораненим, що лікуються у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону підполковник Поронюк назвав реквізити благодійних рахунків:

Місія «Центр Військового Капеланства» Української Греко-Католицької Церкви

ЗАК КБ «ПриватБанк»

МФО: 325321; ЗКПО: 35775549

р/р: 26007053816625

Призначення платежу — «Добровільна пожертва»

керівник — Сидоренко Світлана Степанівна

ЗАК КБ «ПриватБанк»

МФО: 305299; ЄДРПОУ: 14360570

р/р: 29244825509100

Призначення платежу — «Прохання перераховувати на картковий рахунок — 5168757273198269»

ПІБ. Сидоренко Світлана Степанівна

ідн. 2405806902

 ВIННИЦЯ

•  Мешканці міста всі разом збирають гроші на спеціалізовані автомобілі для транспортування поранених і НЕОБХІДне дороге медичне обладнання

Понад 80 військових, поранених під час виконання завдань у зоні АТО на сході України, нині перебувають на лікуванні у Вінницькому військово-клінічному медичному центрі Центрального регіону. У солдатів та офіцерів здебільшого вогнестрільні, осколкові поранення, акустичні баротравми, мінно-вибухові травми, контузії та термічні опіки полум’ям. Влада і доброчинці підтримують поранених героїв як фінансово, так і морально.

Протягом останніх двох тижнів у п’яти операційних Вінницького військово-медичного клінічного центру Центрального регіону медичного закладу хірурги виконали в середньому по 80—90 операцій кожен. На щастя, жодної небезпеки для життя поранених немає — стан їхнього здоров’я задовільний. Після перебування в реанімації хворі отримують різнопланове стаціонарне медикаментозне та фізіотерапевтичне лікування. Для швидкого повернення пацієнтів до повного відновлення та нормальної фізичної активності фахівці з фізіотерапії та реабілітації застосовують найновітніші методи,  наголошували у закладі.

«Нині, як ніколи, виявляється щирість, єдність та стійкість нашого українського народу, — зазначив начальник військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, полковник медичної служби Олександр Петрук. — Завдяки фінансовій та матеріальній допомозі простих громадян, волонтерів, організацій, благодійних фондів, підприємців усі поранені й травмовані військові із зони АТО, які зараз перебувають у нас на лікуванні, повністю забезпечені необхідними медикаментами, речовим майном, повноцінним харчуванням і предметами особистої гігієни. 40% коштів, які надійшли як благодійна допомога, витрачено безпосередньо на лікування, 60% — на супровід і транспортування поранених із поля бою до місця лікування. Закуплено дихальні апарати, монітори спостереження, які дозволяють підтримувати поранених у процесі транспортування».

На запитання, чого бракує чи не вистачає, Сергій Петрук відповів: «Спеціалізованих автомобілів». А ще заклад потребує дорогого обладнання (наркозно-дихальна апаратура, монітори стану пацієнта, дефібрилятори, шприцеві інфузомати тощо). Гроші на обладнання вінничани збирають усім миром. Так, на апарат штучної вентиляції легень половину суми перерахував міжнародний БФ «Без кордонів». Решту коштів волонтери зібрали за три дні. На заклик допомогти Вінницькому міському госпіталю із апаратом штучної вентиляції легень відгукнулися понад півтора десятки фірм, підприємців і просто небайдужих городян. Нині апарат уже доставили із Швейцарії. Його особливість у тому, що він може працювати чотири години без центрального живлення — тобто від батареї. А це дозволить використовувати його в санавіації, при транспортуванні поранених.

ФОТОГРАФУВАТИСЯ ПОГОДЖУЮТЬСЯ ДАЛЕКО НЕ ВСІ ПОРАНЕНІ, ОСКІЛЬКИ, ЗА ЇХНІМИ СЛОВАМИ, БОЯТЬСЯ ЗАСМУЧУВАТИ СВОЇХ БАТЬКІВ / ФОТО ВАДИМА РИЖКОВА / «День» (ДНІПРОПЕТРОВСЬК)

Тим часом, незважаючи на стан здоров’я пацієнтів цього закладу, патріотичний настрій відчувається в кожній палаті. На це вказує українська символіка та віра постраждалих у перемогу. Найбільше поранені радіють, коли волонтери приносять їм не речі першої необхідності чи різні смаколики, а українські сувеніри — вишиті серветки, сорочки і, звичайно, ж українські прапори в усіх можливих варіаціях. Наприклад, у палаті Олександра Бровинського, якого під час обстрілу блокпоста неподалік Донецька контузило, український прапор-магніт прикрашає холодильник, а над ліжком красується дівочий вінок. Хлопець каже: він дає йому надію, що після одужання він не лише зможе повернутися до підрозділу для подальшого проходження військової служби, а й знайти свою майбутню щасливу долю.

Тим, хто хоче допомогти пораненим у АТО, які лікуються у Вінниці, можна звертатися безпосередньо до керівника благодійної організації «Благодійний фонд охорони здоров’я військовослужбовців» Віталія Колесюка (тел: 067-430-14-21). Його кабінет № 2 розташований на другому поверсі у дев’ятиповерховому корпусі закладу. Кошти від юридичних осіб можна перераховувати на розрахунковий рахунок у Вінницькій філії ПАТ комерційного банку «Приватбанк» № 26005060727956, МФО 302689 код ЗКПО 371597066.

Також до цієї доброї справи долучився місцевий Благодійний фонд «Подільська громада». Наприкінці липня було відкрито благодійний рахунок для підтримки української армії та поранених військових, які лікуються у Вінницькому військово-клінічному медичному центрі Центрального регіону. Реквізити для перерахунку допомоги:

Благодійна організація «Благодійний фонд «Подільська громада», м. Вінниця, вул. П. Осипенко, 4,

тел. (0432) 67-20-96,

еmail:podolfond@ukr.net, gromada.vn.ua,

р/р 2600303188653 у відділенні № 220/01

AБ «Укргазбанк», МФО 320478,

код ЄДРПОУ 35904183.

Призначення платежу: «Безповоротна благодійна допомога в рамках БП «Підтримка української армії»

Олеся ШУТКЕВИЧ, Вінниця

 ХАРКIВ

•  Ліками шпиталь забезпечено, але пораненим постійно потрібні шкарпетки, білизна, зубна паста, мило та інші побутові речі

Медикаментів, донорської крові та робочих рук у харківському шпиталі вистачає, запевняє його керівництво. Зараз у військово-медичному клінічному центрі Північного регіону проходять лікування орієнтовно  150 поранених — таку цифру озвучив психолог Павло Базиль. Щодня приблизно 20 осіб переправляється до інших міст, натомість прибувають нові бійці. Усього від початку АТО через харківський військово-медичний заклад пройшло орієнтовно тисяча поранених. «Серед поранень найчастіше бувають осколочні, кульові, опіки. Є тяжкі поранення внутрішніх органів, голови, очей, кінцівок, — розказує Павло Іванович. — Іноді лікарі змушені робити ампутацію рук або ніг, коли не можуть їх врятувати, таких операцій з весни проведено менше десяти».

Хоча ліками шпиталь наразі забезпечено, пораненим постійно потрібні шкарпетки, білизна, зубна паста, мило та подібні товари, кажуть волонтери та лікарі. «Дуже багато побутових потреб. У поранених часто немає одягу, уніформи та взуття. Кожному треба видавати пакунок із засобами гігієни, — уточнює голова фонду допомоги «Мир і порядок» Марія Нікітюк. —  Також потрібні ортопедичні бандажі, які фіксують кінцівки. Можна передавати й гроші, бо інколи бійці не можуть купити собі кефір та цигарки». Марія Нікітюк зауважує, що, хоча офіційно оприлюднюють великі суми, які витрачають на АТО, куди саме йдуть ці гроші — незрозуміло. «Ні поранені, ні лікарі не отримують грошей, крім своїх невеликих зарплат. Головні витрати беруть на себе громадські організації та активісти», — стверджує Нікітюк.

Лікарі підтверджують, що волонтерська робота рятує ситуацію. «Волонтери дуже допомагають шпиталю, — зазначає начальник клініки, ведучий травматолог Олександр Бородай. — Ми вимагаємо, щоб волонтери належали до конкретних волонтерських організацій, їхні списки подають на КПП та до лікарів. Коли волонтери виходять на роботу, вони знайомляться зі старшою медичною сестрою, начальником відділення та можуть ставати до своїх обов’язків». «Головні вимоги до волонтерів — це психічна адекватність та початкова медична освіта», — додає координатор Вікторія Мілютіна.

Також у харківському шпиталі поранені із задоволенням читають газету «День», яку редакція надає щотижнево і безкоштовно. Бійці передають подяку колективу газети.

Альона СОКОЛИНСЬКА, Харків

Фінансову допомогу Харківському шпиталю можна надати через дві організації

Волонтерська організація «Сестра милосердя АТО»

ПриватБанк, картка 5168 7423 1233 5791

Дельта банк, картка 5167 3900 0258 9581

«УкрСиббанк», картка 5169 3022 0214 0998 до 05/19

рахунок 26251007894186

МФО 351005; ОКПО 2892802169

АТ «УкрСиббанк»

Отримувач Чаговец Ярина Владиславовна.

Сторінка на ФБ «Сестра милосердия АТО/Харьков»

Фонд «Мир і порядок»

ПриватБанк, картка 5168 7553 9139 2988

Отримувач: Павленко Александр Юрьевич

сайт http://mir-poryadok.org.ua/

 ЛУЦЬК

•  Волонтери збирають кошти, щоб придбати апарат МРТ для поранених волинян

За словами волонтерів, станом на вечір 6 серпня в Луцькому гарнізонному військовому госпіталі перебувало 64 поранені. Також медики очікували на прибуття ще десяти постраждалих. Інформація про воїнів змінюється фактично кожні кілька годин.

Тут немає військових із важкими пораненнями, у бійців переважно вогнестрільні поранення у верхні та нижні кінцівки, плечі тощо. Більшість із чоловіків уже можуть самостійно пересуватися або ходять за допомогою милиць. Проблем додає те, що госпіталь розміщено в старому монастирі, й у ньому немає ліфта. Запасів крові цей госпіталь не потребує, адже в переливаннях немає значної потреби.

Волонтери почали опікуватися пораненими від появи перших бійців у госпіталі. Тоді сюди привезли поранених під Волновахою. Оскільки поряд із госпіталем -місцевий ринок, підприємці охоче приносять пораненим свіжі овочі та фрукти. Волонтери та благодійники потурбувалися про те, щоб у палатах поранених були кондиціонери, холодильники, телевізори, вентилятори, мікрохвильові печі. Хлопці просять жалюзі в палати. Ліками поранених теж забезпечено.

Особливих вимог до волонтерів немає, адже поранені не мають важких ран, тому постійно перебувати із ними немає потреби.

Волонтерка, яка опікується шпиталем — Наталя Ариванюк, — розповіла, що проблемою № 1 для Луцького військового госпіталю є брак апарата МРТ, щоб робити обстеження поранених. Бо щоразу возити їх, котрим ще важко ходити, в обласну або міську лікарню, досить складно. Уже за два дні збору коштів було зібрано майже 18 тисяч гривень і 300 доларів. Зараз тривають переговори із фірмами, які займаються медичним устаткування, щоб придбати недорогий апарат або хороший, але той, що був у використанні. Благодійник готовий зробити ремонт у кабінеті, де стоятиме МРТ. Відповідні спеціалісти у госпіталі є.

Волонтери дуже пишаються очільником Луцького військового госпіталю Олександром Хоменком, який пройшов пекло війни в Афганістані й сам був поранений в ногу, а зараз опікується пораненими. Волонтери називають його лікарем від Бога.

Загалом настрій у поранених — піднесений. Вони вже трішки стомилися від значної уваги журналістів, проте розуміють, що без відвідин преси важко буде зібрати кошти.

Олена КУЗЬМИЧ, Луцьк

Реквізити для перерахування коштів на аппарат МРТ для Луцького військового шпиталю

Картка у Приватбанку

5168 7420 1686 1621 — гривня;

5168 7420 16 86 1613 — долари США%

5168 7420 1686 1605 — євро.

Отримувач: Ариванюк Наталія Анатоліївна

 КИЇВ

•  У Києві поранені у зоні АТО українські військові лікуються у кількох госпіталях — Центральному клінічному госпіталі Державної прикордонної служби України, Центральному госпіталі МВС України, в Опіковому центрі, Центральному госпіталі Служби безпеки України, Головному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь»

Найкраще роботу з волонтерами організовано у Головному військово-медичному клінічному центрі. Списки необхідних речей та медикаментів, потреби у донорах, волонтерах, психологах щодня оновлюють на Facebook-сторінці групи «Волонтерська сотня». Тут можна прочитати про акції та ініціативи на користь армії, історії поранених бійців та перерахувати на їхні рахунки кошти тощо. Все дуже зручно і зрозуміло. Тут же можна знайти і всі необхідні контакти.

Допомогу пораненим хлопцям можна привезти сюди:

Диспетчерський пункт прийому або Волонтерська аптека — заїзд до лікарні з Лабораторного провулку в тупик до шлагбаума, одразу з правого боку.

Режим роботи з 10.00 до 19.00.

Пункти прийому допомоги в зону АТО:

Бульвар Верховної Ради, 21Б, 1-й поверх праворуч.

Телефон гарячої лінії: (063) 858 31 40 , (099) 422 86 91

Режим роботи з 10.00 до 20.00.

Допомога пораненим і медикаменти в зону АТО:

ПриватБанк 5168 7420 1680 3284

Воронкова Наталія

PayPal: volonteers.hundred@gmail.com.

У Центральному клінічному госпіталі Державної прикордонної служби України «Дню» розповіли, що потреби є, але їх швидко покривають волонтери, тож окремих списків у соцмережах та ЗМІ не оприлюднюють.

Як повідомив наш співрозмовник з Державної прикордонної служби, який попросив не називати його,  у госпіталі все організовано за допомогою «волонтерів, киян, ще й з Європи надходить допомога». «Все необхідне є, чого немає — намагаємося швидко дістати. Волонтери у госпіталі займаються всім: знаходять медикаменти, обладнання, ліки, форму, харчі, воду, цивільний одяг. А от оглядальниці для хворих не потрібні — штатом передбачено усі відповідні посади, — говорить наш співрозмовник. —  Є моменти, де трішки не справляємося — це щодо форми, берців, бо після лікування голими-босими наших хлопців на фронт не відправляємо. У нас три позиції: перше — прийняли та вилікували, друге — оздоровили у санаторії, третє — одягли та взули, дали засоби особистого захисту, по можливості, бронежилети та каски. Причому даємо форму не українського виробника, а країн НАТО, це стосується і рукавичок, тактичних окулярів тощо. Форма, яку роблять наші, не призначена для бойових дій. Країни НАТО, які пройшли бойові дії, війна навчила шити форму, там знають, яким має бути одяг військового, з яких він має бути ниток, як зробити, щоб він не горів. Тому намагаємося повністю одягнути наших хлопців, які їдуть на фронт, речами виробництва країн НАТО. Один комплект такого обмундирування коштує близько 2,5—3 тисячі гривень. І це питання потроху теж вирішуємо».

 Ірпінський військовий госпіталь. «Зараз хлопців до госпіталю надходить набагато більше. Не можу оприлюднювати кількість пацієнтів, але їх багато, навіть порівняно з тим, що було місяць тому, — розповідає Наталя Завадська, координатор групи волонтерів в Ірпінському військовому госпіталі. —  У нас є група волонтерів з «плаваючим» графіком. Волонтери зустрічають поранених, відстежують їх побажання. Я контролюю, куди переселяють пацієнтів, спілкуюся з лікарями та керівництвом госпіталю щодо поранених та їхніх потреб.

Зараз нам потрібна людина, яка зможе щодня проводити у госпіталі мінімум кілька годин. Бажано, щоб ця людина жила в Ірпені. Треба спілкуватися з хлопцями та людьми, які до них приходять, дізнаватися бажання поранених, розносити їм те, що приносять люди. Потреби ж у ліках постійно змінюються, періодично закуповуємо товари в основному ортопедичні: фіксатори, ортези. І завжди потрібні вода, сигарети, картки поповнення рахунку, маленькі телевізори».

Потреби пацієнтів госпіталю в Ірпені публікують на сторінці групи у Facebook «Ирпенский военный госпиталь. Помощь раненым в АТО». Перелік необхідних речей постійно оновлюється. Так, станом на 6 серпня були потрібні: прапори України, картки поповнення рахунку, фумігатори, трійники, подовжувачі, телевізори б/у, чайники, сумки/рюкзаки (можна б/у), соки (особливо томатний), сигарети. У групі зауважують, що лікарі просять не приносити ковбасу, оскільки зараз жарко, а також домашню їжу. Крім цього, волонтери просять приносити продукти порційно, бо, наприклад, розфасовувати фрукти, привезені у ящику, довго і клопітно.  Також можна спробувати відвідати бійців особисто, для цього треба домовитися з черговим по частині.

У Центральному госпіталі МВС України та у Центральному госпіталі Служби безпеки України нам повідомили, що мають все необхідне і на сьогодні додаткова допомога їм не потрібна — ані ліки, ані кров, ані волонтери.

Марія ПРОКОПЕНКО, Марія СЕМЕНЧЕНКО, «День»