Лакмусовий папірець для громадянського суспільства

Негода більш-менш значних масштабів — це завжди тест і виклик для суспільства. Тест на організованість, чуйність до чужої біди, готовність допомогти. Снігопад, що тривав у Києві дві доби, проявив як позитивні риси жителів столиці, так і їхні слабкі місця, а також став хорошим уроком на майбутнє.

УРОК №1, АБО ПРО НЕСТАЧУ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Штормове попередження на вихідні Укргідрометцентр оголосив за кілька днів. Водіїв попереджали: у п’ятницю краще залишити машини вдома. Снігопад почався ще з самого ранку. Та, незважаючи на це, місто було заповнено легковими автомобілями. Як наслідок, у п’ятницю ввечері ми отримали багатокілометрові затори, в яких люди стояли годинами, а потім були змушені залишати свої машини, де доведеться. Через хаос на дорогах проїзд було перекрито і для снігозбиральних машин, і для машин «швидкої допомоги», і для громадського транспорту. Лише на вулиці Вадима Гетьмана, як розповідає співробітник «Дня» Анна Хабарова, дві «швидкі» застрягли у заторі, і медпрацівники пішки ходили між машинами, надаючи допомогу.

«Чому й куди вирушили люди, котрі не мають ні навичок їзди взимку, ні пристосованої до пересування снігом такої глибини машини, ні навіть банально відповідних погодним умовам шин? — слушно зауважує на своєму блозі на Korrespondent.net киянин Олексій Мочанов. — Ви шліфуєте лід під снігом навіть на маленькому підйомі і загороджуєте всю дорогу. Невже складно вийти на вулицю і по дорозі до свого автомобіля прийняти єдине вірне рішення: залишити його до кращих часів?»

УРОК №2, АБО ЧИ ЗДАТНІ ДРІБНІ ЧИНОВНИКИ ВИЙТИ ЗА МЕЖІ УСТАЛЕНОЇ СХЕМИ РОБОТИ?

Цей же Олексій Мочанов повідомляє, що у час пік у п’ятницю станцію метро «Вокзальна» раптово перекрили тому, що... жетони закінчилися. Це тоді, коли метро залишалося єдиним дієздатним видом громадського транспорту у всьому місті! Можна багато говорити про те, що українські чиновники навіть найнижчих рангів не розуміють, що вони у першу чергу служать суспільству, а отже, допомагати йому — їхнє основне завдання. Але як можна було не зрозуміти, що нестача жетонів — не привід не пускати людей у метро у негоду? Це ж стосується і міліції, яка їздила містом і навіть не думала зупинитися та допомогти витягнути машини з заторів. Приклади таких ситуацій теж можна знайти у блогосфері. Пояснення, напевно, просте: пускати людей у метро без жетонів не передбачено посадовими інструкціями працівників метрополітену, витягувати машини з заторів — не обов’язок міліції. Та невже не можна вийти за межі посадових інструкцій, взяти на себе більшу відповідальність, але допомогти?

УРОК №3, АБО ПРО НЕСТАЧУ ЧУТЛИВОСТІ

Уже в суботу новинарі повідомили, що київські таксисти підняли ціни за свої послуги у 5—8 разів. Оприлюднили історію, коли мамі з дитиною, яким потрібно було дібратися з Контрактової площі до Троєщини (туди, як відомо, метро не їздить), таксист виставив рахунок у 400 гривень. Звичайно, можна взяти до уваги складні погодні умови, більшу витрату пального, але навіть цим складно обґрунтувати такий стрибок цін. Зрозуміло, що ці люди просто використовували ситуацію задля того, щоб заробити. І такі таксисти, як і ті, що спокійно проходили повз людей у біді або ж знімали побачене на мобільні телефони — а їх теж не бракувало — яскраве свідчення того, що з емпатією у нас ще не все в порядку, над цим треба працювати. Саме здатність співчувати іншому виводить у західних суспільствах десятки тисяч людей на вулиці через автомобільну аварію за участі чиновника, зѓвалтування, хабарництво, змушує карати винного та змінює систему на краще.

ПРО ПОЗИТИВНІ ПРИКЛАДИ, ЯКИХ ТЕЖ НЕ БРАКУВАЛО

Напевно, це одна з рис українського менталітету: для того щоб українці проявили солідарність, винахідливість, ініціативу, потрібен виклик. Сильний снігопад таким викликом став. У той час коли влада розчищала дорогу на Кончу-Заспу, Межигір’я та до Верховної Ради і Кабінету Міністрів, кияни самоорганізовувалися, щоб допомагати один одному. Цілком справедливо ці дії можна назвати проявом громадянського суспільства, про наявність чи відсутність якого так часто дискутують.

«Щоб подолати наслідки стихії, на вулиці Києва вийшли прості люди, які стали допомагати постраждалим всім, чим могли (приносили чай, заряджали мобільні телефони людям, котрі стояли в заторах весь день, відкопували та штовхали машини), — пише портал молодіжної інформаційної спільноти «Сіль». — Із суботи на неділю працювала нічна група волонтерів, котрі допомагали водіям вибратися з пастки, де це було можливо. На ніч було скликано групи волонтерів, котрі з самого ранку взялися до роботи в усіх районах Києва. Розгорнуто масштабну кампанію по відкопуванню під’їздів до лікарень, поліклінік, травмпунктів, дитсадків та машин». Цей рух допомоги отримав назву «Рятуй Київ без Попова».

Частина киян, як повідомляє «Правда Життя», організувалася у групи добровольців на джипах, що допомагали витягати зі снігу машини. А загалом групки хлопців із лопатами можна було побачити у багатьох місцях. На одну таку ми наткнулися на вулиці Дегтярівській. Нерідко кияни організовувалися, щоб відкопати доріжки та під’їзди до своїх будинків там, де цього не зробили комунальники.

Не залишилася осторонь і частина підприємців. АЗС WOG відкрила гарячу лінію допомоги і заявила про свою готовність забезпечити безкоштовними гарячими напоями, їжею, пальним, поповненням рахунку телефона. Схоже вчинили і деякі ресторани, зокрема, «Правда Життя» повідомляє про «Драфт» та «Автогриль Мисливець». Промовистим є повідомлення, яке власник ресторану «Драфт» розмістив у «Фейсбуці»: «Привіт! Мене звати Лаша. У мене свій ресторан на Подолі. Якщо ви замерзли чи застрягли у снігу після 22.00 у районі Подолу — не біда... Залишайте свої машини і приходьте до мене у «Драфт» на вул. Хорива, 1/2. З мене безкоштовний гарячий чай і печиво».

Цікаво, що за інформацією про стан доріг, розклад руху транспорту люди зверталися найчастіше саме у соціальні мережі. В Інтернеті можна було знайти і телефони координаторів груп добровольців, які працювали у місті. Залишається питання: чому мовчали офіційні ЗМІ? Чому телебачення не надавало оперативної інформації, адже доступ до Інтернету є далеко не у всіх?

Самоорганізація суспільства в умовах бездіяльності та безпорадності влади — це те, що вселяє надію. Що більше активних, небайдужих людей, то більше підстав для оптимізму.

Оскільки, як повідомляє УНІАН, Олександр Попов пророкує Києву надзвичайний стан ще мінімум тиждень, публікуємо ті контакти координаторів мобільних груп допомоги, які вдалося знайти.

Телефон гарячої лінії АЗС WOG — (067) 471 03 93.

Контакти координатора групи добровольців на джипах Марії Шарапової — (097) 797 80 87.

Телефон координатора групи добровольців у районі Подолу, Лук’янівки, Дорогожичів Сергія — (067) 501 28 12.

Контакти Варі, організатора групи волонтерів з лопатами на Русанівці — (050) 333 38 73.

За допомогою у районі Осокорків, Харківської, Позняків можна телефонувати за номером (096) 712 92 47; Оболоні — (096) 356 41 26; Борщагівки — (093) 713 10 10.

Вікторія СКУБА, «День»

РЕГІОНИ

ВIННИЦЯ

Олена ПАВЛОВА, засновник школи жіночого політичного консалтингу, в минулому очолювала міське управління у зв’язках зі ЗМІ та громадськістю Вінницької міськради:

— Порівняно з Києвом, катаклізм обійшовся Вінниці «малою кров’ю». Міський транспорт, особливо трамваї, працювали з невеликими перебоями. Хоча таксі викликати було практично нереально.

Від снігу дороги чистили активно. І віддалені мікрорайони, і приватний сектор. Причому в цю роботу включилися всі — й рятувальники, й комунальні служби, й навіть ті, хто просто, завдяки можливостям своїх підприємств, мав доступ до відповідної техніки.

Двірники багатьох жеків працювали навіть у вихідні, й лопати були на вагу золота. Віддалені села у Вінницькій області теж чистять, хоч і не всі відразу. Найбільший позитив — не пропав хліб у магазинах.

А як уроки негоди — можна було активніше задіяти волонтерів і охочих допомогти, забезпечивши їх номерами телефонів тих, хто потребував допомоги. Взагалі, якщо задіяти соціальні мережі, дати два-три телефони «гарячих ліній», де можна було б отримати інформацію про тих, кому потрібна допомогти, — думаю, городяни б упоралися.

Особисто отримала кілька дзвінків від тих, хто в різних районах Вінниці готовий був допомагати, але інформацію про тих, кому потрібна була допомога, отримати було ніде.

Невеличкий приклад. У 1997 році місто Вроцлав сильно постраждало від повені, були зруйновані всі системи каналізації та водопостачання, постраждали люди й історичні будівлі, але самі вроцлавчани кажуть, що це був особливий час — коли вони зрозуміли, що потрібно допомагати. І це дозволило місту відновиться дуже швидко і стати після того по-справжньому єдиним цілим.

Подібна ситуація може бути й зараз в Україні — чим більше влада буде покладати надій на громадськість, делегувати якісь повноваження, підкріплюючи їх ресурсами, приміром дати в руки лопати, розповісти, кому треба допомогти, тим більше Вінниця буде містом, здатним подолати не один такий снігопад.

ЛЬВІВ

Природа вчить!

Снігопад 22 березня у Львові був насправді зимовою казкою серед весни, якщо порівнювати його з буревієм 15 березня. Так, падав сніг, так, був вітерець, але... Вперше за багато років можна було бачити Львів абсолютно вільним — без звичного щоденного транспортного колапсу. Нормально, без заторів, за графіком рухалися трамваї, маршрутки і тролейбуси. Чому? Та тому, що не було на вулицях приватних автівок. Так само, як і пішоходів. Налякані колаптичною ситуацію у місті 15 березня, приватники припаркували автомобілі, як кажуть, до найкращих часів. Не виходили на вулицю без потреби й пересічні львів’яни. Крім тих, звичайно, кому потрібно було на роботу. Напевно, доклали рук до спокою у засніженому місті засоби масової інформації, зокрема місцеві телеканали, які напередодні чергового снігопаду кликали на прямі й непрямі ефіри синоптиків, котрі наголошували (можливо, з деяким перебільшенням) на наступі чергової негоди. Щоправда, наступного дня, 16 березня, коли вже снігопад остаточно вщух, у місті із самого ранку не вийшли у рейси великі маршрутні автобуси. Кажуть, що через 15-градусний мороз позамерзало пальне... Щоправда, ближче до обідньої пори рух транспорту у Львові нормалізувався.

Олександр СИРЦОВ, журналіст, Львів:

— На мою думку, Львівщина була готова до стихійного лиха у вигляді потужного снігопаду, що тривав дві доби, частково. Можливо, якби снігопад був не настільки сильним, то ситуація минула б набагато краще. Передусім говоритиму про Львів, який продемонстрував свій і сильний, і слабкий бік. Сильний — Львові, як і в області, все ж таки намагалися боротися зі снігом. Слабкий — те, що і зусиль, і техніки для того, щоби здолати стихію, було недостатньо. Також варто наголосити на тому, що у місті якісно прибирали здебільшого у центральній частині, на головних вулицях і площах. Щодо околиць і спальних районів, то на них явно не вистачало сил. Крім того, не був задіяний такий резерв, як прибирання вручну — лопатами і ломами. Оскільки спальні райони вчасно не очистили від снігу, це призвело до цілої низки наслідків —комунальні служби не вивозили сміття. Також варто говорити про те, що у Львові три дні не курсували трамваї. Були проблеми і з іншими видами транспорту, зокрема маршрутками і тролейбусами. Також відразу ж стало відчутним погіршення постачання продуктів до магазинів. Щодо області, то ситуація на Львівщині була трохи кращою, ніж у Львові. Хоча сказати, що вона була ідеальною, не можна.

СУМИ

Тетяна ЖУРБА, голова Об’єднання співвласників багатоквартирних будинків «Райдуга-С»:

— Суми одними із перших в Україні впоралися зі сніговими заметами, хоча за наслідками стихії у нашому регіоні ситуація була однією з найважчих. Центральні вулиці було очищено відразу, тротуари — частково. Міський голова звернувся до керівників підприємств та організацій з проханням активно долучитися до розчищення снігу. Мешканці нашого будинку дружно очистили від заметів свою територію. Сьогодні вже у нормальному режимі курсують маршрутні таксі. На вулицях люди з лопатами: підприємці прибирають сніг перед фасадами своїх фірм, учні профтехучилищ — перед своїми навчальними закладами. Снігопад, звичайно ж, спричинив проблеми, але ситуація під контролем, ніякої паніки немає, поволі справляємося...

Іван БОРШОШ, екс-голова міста Суми:

— Основні магістралі більш-менш розчищені, але внутрішньодворові території — це просто жах. Якби не свідомі та працьовиті мешканці міста, які не бояться «лопати Азарова», то хтозна, як би міські комунальні служби впоралися з наслідками стихії. Особисто я не бачив у місті жодного пункту обігріву. Якщо вони і є, то населення про них не знає. В області ситуація ще гірша: значна частина студентів не змогла вчасно повернутися на навчання з батьківських домівок.

Підготували Тетяна КОЗИРЄВА, «День», Львів; Алла АКІМЕНКО, Суми, Максим ЗОТОВ, Вінниця