Пішли у правильному напрямі... і заблукали

Досвід показує, що стан здоров’я населення напряму відображає розвиток системи охорони здоров’я у країні. А система охорони здоров’я, власне, безпосередньо залежить від економічних, соціальних і демографічних умов. Мабуть, саме тому з такими труднощами у нас відбувається реформа системи охорони здоров’я у пілотних областях, виписана в Загальнодержавній програмі «Здоров’я-2020: український вимір» на 2012 — 2020 рр. Згідно з нею, увагу треба акцентувати на попередженні захворювань. Як вказано в програмі, «на модернізації системи медико-санітарної допомоги та профілактиці неінфекційних захворювань» (більшість смертей українців спричиняють саме неінфекційні захворювання — 82%).

Водночас, щороку в Україні видатки на систему охорони здоров’я збільшують, але люди здоровішими не стають. За період з 2002 по 2012 рік державні ресурси на охорону здоров’я номінально зросли майже в шість разів, а їхня питома вага у ВВП підвищилася з 3,4% до 4%. Згідно з даними ВООЗ, загальні витрати на охорону здоров’я становлять 6,8%, що характерно для більшості країн Східної та Центральної Європи. Проте, згідно з даними дослідження «соціальні наслідки євроінтеграції України», підтриманого Фондом ім. Фрідріха Еберта, сьогодні лише 22% українців вважають себе здоровими, більшість із них — молодь. А в розвинених країнах свій стан здоров’я оцінюють як добрий 64-68% громадян.

На думку експертів, найбільше проблем із впровадженням медичної реформи в Україні виникає в системі «організаційно-юридичних та організаційно-економічних питань, пов’язаних із бюджетуванням та удосконаленням менеджменту організації роботи». На думку дослідника цього питання — доктора економічних наук, завідувача відділу Інститут демографії та соціальних досліджень ім. Птухи Валерія Новікова, «ефективному виконанню місцевими органами влади своїх функцій заважає низький рівень управління, слабка роль стратегічного поточного планування, відсутність належного рівня договірних відносин, наслідком чого є недостатня бюджетна самостійність місцевих органів влади у здійсненні своїх повноважень». Реформа, безумовно, потрібна, але експерти вважають, що під час цього треба, зокрема, вдосконалити Бюджетний кодекс для запровадження системи, де фондоутримувачем є сімейний лікар, який розраховуватиметься за надані послуги з іншими фахівцями і службами; необхідно забезпечити правову урегульованість договірних відносин між сімейним лікарем і пацієнтом, а також лікарнею та органами місцевого самоврядування. Важливим моментом є вдосконалення системи підготовки сімейних лікарів, підвищення їхнього професіоналізму, також — забезпечити їх лікувально-діагностичним обладнанням. Експерти наголошують, що необхідно й підвищити рівень фінансування розвитку первинної медичної ланки (інституту сімейних лікарів) з державного бюджету та інших джерел. Без вдосконалення та контролю за організацією і проведенням реформи ми постійно стикатимемося з випадками та ситуаціями в поліклініках та лікарнях, про які пишуть наші автори.

«На жаль, її вже не згорнути»

Такі думки висловлюють вінницькі лікарі на умовах анонімності. Офіційно — все набагато краще

Запровадження медичної реформи у Вінницькій області та ще трьох регіонах України спонукало громадські організації розпочали моніторинг цього експерименту. Зокрема, у Вінницькій області «Моніторинг експерименту із впровадження Закону України про порядок реформування системи охорони здоров’я» проводила міська громадська організація допомоги дітям-інвалідам з інтелектуальною недостатністю «Надія».

Активісти прагнули з’ясувати, як експеримент позначився на пацієнтах із інвалідністю, лікарях і самих експериментаторах — чиновниках сфери охорони здоров’я, — розповіла директор проекту, голова правління громадської організації «Надія» Людмила Данелян.

ПАЦІЄНТІВ ЗМІНИ НЕ ПОРАДУВАЛИ

— На початку моніторингу ситуація була дещо дивною, — згадує керівник моніторингової групи у Вінницькій області Оксана Яцко. Коли ми запитували людей про реформу, то у відповідь чули зустрічні запитання: а що це таке? Що сталося? Реформа, хіба вона почалася? Тобто поінформованість у пацієнтів та осіб, які ними опікуються, була на дуже низькому рівні.

Утім, моніторингова група засвідчила, що пізніше багато хто з опитуваних почав відзначати певні зовнішні зміни в медичному обслуговуванні. Щоправда, ще слабко пов’язуючи їх із реформуванням.

— Ті зовнішні зміни, які відчули пацієнти, їх не порадували, — розповідає Оксана Яцко. — Це стосується спільного прийому дорослих і дітей, того, що до фахівців треба йти з направленнями, довших черг, відсутності лікарів, бо багато хто з медиків на початку реформування перебували на перекваліфікації.

Отже, перший висновок — треба покращувати поінформованість населення. Адже більшість вінничан просто не розуміли суті реформи.

ЧЕРГИ Є, А ЛІКІВ НЕМАЄ

«У Вінниці діти-інваліди фахову допомогу психіатра отримують, як і раніше, у психо-неврологічній лікарні. Мовляв, цю систему вже налагоджено, особливих проблем тут ніколи не було, то й навіщо щось змінювати. А от соматичні захворювання у таких дітей тепер лікують у закладах первинної медико-санітарної допомоги. Деякі лікарі, щоправда, виявили певну настороженість, що людей з психічними розладами та розумовою відсталістю будуть спостерігати у сімейних амбулаторіях», — розповідає Оксана Яцко. Останнє, на думку експертів, ще раз демонструє неготовність українського суспільства до інтеграції та співіснування з такою категорією населення.

Недолік системи і в тому, що вона, як і за старих часів, базується на так званих живих чергах.

— Адміністратори, які мали б спрямовувати пацієнтів до тих чи інших лікарів — не завжди компетентні, — переказує враження опитуваних Оксана Яцко. — Тим часом навіть ті, хто самостійно записується на певну годину прийомного дня, не завжди потрапляють до лікаря у визначений час.

Є ідея запровадити у лікарнях таку ж «талонну» систему, що досить ефективно діє нині у центрах соціального захисту. Мовляв, вона може зняти те напруження, яке виникає у чергах, але на рівні змін до системи реформування цей варіант поки не розглядався.

Ще один невирішений момент — безкоштовні ліки.

— Буває, що фахівці призначають певне безкоштовне лікування, але його фінансування проходить через сімейні амбулаторії, — розповідає керівник моніторингового проекту. — Батьки дитини-інваліда звертаються туди, а їм відповідають: вибачте, наш бюджет вже вичерпано. У цій ситуації сімейний лікар знов виглядає крайнім, хоча не його провина, що фінансування тих чи інших програм настільки обмежене.

ЗБІЛЬШЕННЯ НАВАНТАЖЕННЯ

Реформування, безумовно, збільшило навантаження на кожного вінницького лікаря.

— Медики визнають, що канцелярської роботи стало набагато більше, — розповідає Оксана Яцко. — Постійно пишуть, пишуть і пишуть... А комп’ютерні програми, які б автоматизували розлогу систему звітності, попри обіцянки чиновників, і досі у розпорядження медиків не надійшли.

Утім, є сподівання, що ця та інші неузгодженості все ж таки не матимуть хронічного характеру і властиві лише перехідному етапові.

— Пацієнти очікують, що підготовка сімейних лікарів покращиться, а разом із тим покращиться і фінансування закладів охорони здоров’я, — розказує Оксана Яцко. А от сімейні лікарі сподіваються, що реформа покращить загальний рівень здоров’я населення.

Дехто навіть каже, що саме вона змусила лікарів стати лікарями. Щоденно маючи справу із різноманітними захворюваннями, медики виходять за межі звичної буденності та мимоволі підвищують фаховий рівень.

— У деяких лікарнях обладнання не оновлювалося більше двадцяти років, а з початком реформи сільські амбулаторії отримали не тільки обладнання, а й автомобілі для лікарів, — нагадала Оксана Яцко. — Хоча загальне фінансування та матеріально-технічна база сільських амбулаторій на Вінниччині й досі дуже низькі.

ГОРДІСТЬ ЧИНОВНИКА

«Поки відбувається проект реформування медицини у Вінницькій області рівень захворювань не змінився до погіршення, — розповіла директор Департаменту охорони здоров’я та курортів облдержадміністрації Лідія Діденко. — Зафіксовано зменшення показників усіх видів захворювань на 5,3%. Структура захворюваності теж залишається сталою». За словами чиновниці, вінничани, як і раніше, найчастіше скаржаться лікарям на хвороби системи кровообігу — 32%, органів дихання — 17,5% і органів травлення — 11%.

Позитивні тенденції Лідія Діденко спостерігає і з приводу даних щодо інвалідності, травматизму та дитячої смертності. Показники тут теж демонструють позитивну динаміку.

Щоправда, статистика не відповідає на запитання, чи справді вінничани почали менше хворіти, чи просто менше звертаються до лікарів у зв’язку з новаціями тієї самої медичної реформи.

Тим часом лікарям вінницьких амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів уперше за двадцять років підняли зарплати.

— Уперше за двадцять років додатково виділено 33,6 млн грн на фінансування заробітної плати на первинній ланці, — розповідає Лідія Діденко. — Ці кошти є в районних бюджетах. І медики відчули збільшення зарплати. В середньому збільшення становило до 1000 грн.

За словами чиновниці, зарплата сімейних лікарів залежить не тільки від кількості населення, яке він обслуговує, а й від його віково-структурної характеристики. Враховується також якість виконаної роботи, категорія лікаря, сумлінність виконання функціональних обов’язків.

— Тож нині зарплати лікарів на первинній ланці становлять від 3,7 до 7,5 тис. грн, — розповідає далі Лідія Діденко. — Звісно зарплати 7,5 тис. грн отримують дуже мало лікарів. Але це реальний показник їхньої роботи.

Також Лідія Діденко звернула увагу на 20 млн грн, які область витратить на закупівлю автомобілів для лікарів сімейної медицини: «Ми запланували придбати 70 автомобілів Lanos та 157 «Нив». Влада візьме на себе забезпечення пальним та витрати на їхню амортизацію. Враховуючи, що сьогодні багато лікарів та медсестер самі можуть сідати за кермо автомашин, це буде вигідно на селах. За необхідності лікар виїде до хворого, а якщо хворий потребує стаціонарного лікування, і непотрібні ноші для його транспортування, то й сам довезе до лікарні».

Ще чиновники планують виділити кошти на закупівлю 700 комп’ютерів для лікарів сімейної медицини. «Це необхідно, аби кожний лікар міг самостійно вести електронну базу даних своїх пацієнтів», — розповідає Лідія Діденко.

МЕДИЧНЕ «СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ»

Тим часом, частина пацієнтів і лікарів досі вважають, що медична реформа не враховує ніяких інтересів, окрім інтересів чиновників.

— Дуже болюча тема, — каже вінничанка Лілія Мелн. — Я маю 10-річного сина. Проходячи щорічний медичний огляд, довелося дві години простояти в черзі до лабораторії. Поруч сиділа дівчинка, хвора на коклюш. А потім маршрут пролягав до лікарні на Першотравневій, на прийом до хірурга. Купила синові їжі й води, ніби у похід збиралися. Знала, що сидіти в очікуванні прийому доведеться довго. Не помилилася.

Із цією думкою пересічної вінничанки перегукується й коментар одного з вінницьких лікарів, який він надав на умовах анонімності.

— На жаль, цю реформу вже не згорнути! — каже медик. — «Пілотний проект» із квитком у один кінець, на зворотній ніколи не буде коштів. Ніхто не почне знову перепрофільовувати «універсальних» сімейних лікарів, перевчати їх, атестувати на будь-які кваліфікаційні категорії (з відповідною надбавкою до окладів), забезпечувати робочими місцями. Чого хотіли реформатори? Мабуть, самі не зрозуміли. Порівняти дві системи меддопомоги? То зробіть у кожному населеному пункті частину закладів «пілотними», а решту залишіть, як раніше, і подивіться, куди звертатимуться люди більше! А так — вся область! Чи їхати до Житомира або Хмельницького, де залишилися звичні поліклініки? Я перебуваю на другому кінці тієї черги, про яку кажуть вінничани, — тобто у лікарському кабінеті. І анітрішечки не тішить загальна атмосфера, яка панує за його дверима. Роздратованість, зневіра, пригнічений стан і без того нездорових людей. Уявіть, у якому душевному стані переступає поріг кабінету хворий після кількагодинного очікування, заряджений та заражений атмосферою обурення. Яким тоном він розмовлятиме з лікарем і у якому тоні отримає відповідь? Замкнуте коло. Комусь захотілося новизни... не чогось конкретного, а просто іншого. Спустили директиви... Знайшли виконавців і жертв... Чекають переможних реляцій... І головне, реляції йдуть! Не можуть не йти! Бо тому, хто принесе погану звістку, щонайменше не позаздриш. От таке собі середньовіччя.

Максим ЗОТОВ, Вінниця

ДОВІДКА «Дня»

У Вінницькій області реформування пройшло етап розмежування послуг на первинному і вторинному рівнях, створено ЦМСД (центри медико-санітарної допомоги) як самостійні юридичні одиниці, зі своїм бюджетом. 34% коштів іде на фінансування первинної ланки, а 66% — на вторинний рівень. У Вінницькій області створено 35 Центрів ПМСД, працює понад 800 лікарів. У Вінниці створено вісім амбулаторій на семи Центрах ПМСД і 20 відділень у самих центрах.

Взялася... прокуратура

У Дніпропетровській області перевірять законність реорганізації та скорочення мережі медичних закладів

За дорученням прокуратури Дніпропетровської області Державна фінансова інспекція розпочала перевірку законності реорганізації та скорочення мережі медичних закладів регіону. Як відомо, в області другий рік реалізується «пілотний» проект з реформування системи охорони здоров’я, який надалі має стати прикладом для всієї України. Розроблена концепція пропонує перенести основне навантаження з медичного обслуговування населення на родинних лікарів — фахівців широкого профілю. У зв’язку з цим ліквідовуються дитячі поліклініки і жіночі консультації, скорочується кількість стаціонарів і спеціалізованих медичних закладів. Така «реформаторська» діяльність чиновників викликає справедливе обурення мешканців Дніпропетровщини. Як повідомляє прес-служба обласної прокуратури, представники Держфінінспекції під час перевірки, що розпочалася, мають вивчити ефективність використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів в обласній медицині. Прокуратура попросила перевірити законність злиття онкологічних, наркологічних і венерологічних диспансерів, а також цілої низки лікувальних закладів у Дніпропетровську і Кривому Розі. Окреме занепокоєння викликало нещодавнє закриття туберкульозного відділення Магдалинівської центральної районної лікарні і скорочення 150 туберкульозних ліжок в області. І це незважаючи на те, що на Дніпропетровщині епідемія туберкульозу набирає обертів. Розпочати перевірку прокуратура вирішила після появи тривожної інформації в ЗМІ, а також виступів депутатів, які давно намагаються звернути увагу на стан справ в обласній медицині. Найбільш шокуючі дані оприлюднила депутат-комуніст Катерина Відякіна, яка протягом багатьох років обіймала посаду заступника голови Дніпропетровської облради. Саме вона розповіла, що наприкінці грудня 2012 року було оголошено про закриття туберкульозного відділення Магдалинівської ЦРБ у селі Котовка. «29 грудня до працівників Котовського туберкульозного відділення приїхала комісія обласного відділу охорони здоров’я і поставила їх перед фактом про закриття. Хворих перевезли до іншої лікарні. Будівля, яку було відремонтовано за сотні тисяч бюджетних коштів, перебуває в гарному стані і розташована в лісовій місцевості, але вона стоїть без діла. В обласному відділенні охорони здоров’я не знають, що з нею робитимуть. Жахає той факт, що за оперативними даними 2012 року зростання захворюваності на туберкульоз у Магдалинівському районі становила майже 24,2%, а смертність від туберкульозу зросла на 66%», — заявила К.Відякіна. За її словами, рішення про реорганізацію ліжкового фонду ухвалюються без обговорення з людьми, що мешкають в тій чи тій місцевості. Так, за останні два роки кількість ліжок для хворих на туберкульоз у Дніпропетровській області скоротилося з 1842 до 1660. У середньому на туберкульоз на Дніпропетровщині хворіє 3100 осіб на рік. На цей час в області налічується 5839 осіб з активною формою туберкульозу і 24100 осіб — з неактивною. Згідно з оперативними даними, за 11 місяців 2012 року від цього небезпечного захворювання померло 653 особи, що на 20 осіб більше, ніж 2011 року. Зростання рецидивів туберкульозу становить 37,1%. Значне зростання туберкульозу 2012 року спостерігалося в сільських районах. У таких районах, як Петропавлівський і Криничанський, а також у місті Першотравенську взагалі немає жодного лікаря-фтизіатра, повідомила депутат К.Відякіна.

У розмові з кореспондентом «Дня» вона зазначила, що через реорганізацію медичних закладів останнім часом стало важко отримати навіть точні статистичні дані. «Нещодавно я звернулася з листом до прокурора області Н.Марчук та голови комітету Верховної Ради України Л.Бахтєєвої, де розповіла про стан справ в охороні здоров’я Дніпропетровщини. Мене непокоїть, що склалася система, за якої за результати реформи ніхто не відповідає. Уряд спускає рекомендації, в області «беруть під козирок» і проводять скорочення. Затверджується все на сесіях обласної ради, але за негативні наслідки спитати не буде з кого, адже це колегіальний орган», — пояснює депутат. Вона вважає, що за медичною реформою стоїть лише одна логіка — мінімізація бюджетних витрат.

«На жаль, на багатьох територіях сьогодні справді немає лікарів-фтизіатрів, — підтверджує головлікар обласного об’єднання «Фтизіатрія» Дмитро Крижанівський. — Ніхто не хоче йти працювати з туберкульозними хворими і наражати себе на небезпеку. Це заразна хвороба, працювати доводиться з неблагополучним контингентом, а зарплата залишає бажати кращого. Сьогодні молодь прагне в приватну медицину, тому лікарі-фтизіатри — люди передпенсійного і пенсійного віку». Д.Крижанівський звертає увагу на те, що туберкульоз — соціальна хвороба. «Ми живемо в умовах кризи. Якщо в суспільстві неблагополучно, це не може не позначитися на здоров’ї людей і стані самої медицини. Перш ніж її реформувати, необхідно було вирішити, що ми хочемо отримати на виході, і поінформувати про це суспільство».

Голова громадської організації «Дніпропетровська регіональна асоціація пацієнтів» Лариса Бабич розповідає, що за дорученням керівництва області проводилася перевірка ситуації, що склалася довкола туберкульозного відділення Магдалинівської ЦРЛ. «Ми виїжджали в Котовку, але остаточного рішення ще немає. Справді, будівлі у гарному стані. Саме відділення займає велику площу і розташоване в сосновому бору, що важливо для лікування туберкульозу. Потрібні лише кошти. Особисто в мене склалося враження, що районній лікарні дуже важко тягнути такий заклад. Раніше всі туберкульозні відділення підпорядковувалися обласному диспансеру, тому я гадаю, що потрібно повернути централізовану систему, яка могла б ефективно боротися з епідемією туберкульозу», — каже Л.Бабич. Вона вважає, що необхідно відповідальніше підходити не лише до страшної проблеми боротьби з епідемією туберкульозу, а й до медичної реформи загалом. До того ж передусім на державному рівні. Із цього приводу варто зазначити, що у мешканців Дніпропетровщини великий подив викликала нещодавня заява віце-прем’єра Кабміну Костянтина Грищенка, що її він зробив на брифінгу у Львові. «Медична реформа у Дніпропетровській області себе виправдала», — наголосив К.Грищенко. За його словами, позитивний досвід регіону засвідчив — такі реформи слід проводити по всій Україні.

Вадим РИЖКОВ, «День», Дніпропетровськ