Про український «ринок ідей»

В українській сфері інновацій та винахідництва — нові тренди. Перший — нашим талантам допомагає зарубіжний бізнес. Відтак українські винаходи стають неукраїнськими, але затребуваними, а отже такими, які дають користь людям. І другий — українці самоорганізовуються, об’єднують ресурси (фінансові, інтелектуальні, часові) і створюють комерційний кругообіг ідей на внутрішньому ринку. Таким чином, ідея і користь приносить, і прописку українську має. Нижче — «День» про сучасні віяння на українському ринку ідей.

ТРЕНД №1

«Стартапам легше за кордоном»

•  ДЕРЖАВНЕ ФІНАНСУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ — 0,3% ВВП. ПОТРІБНА ПІДТРИМКА БІЗНЕСУ

Україна другий рік поспіль втрачає позиції у світовому рейтингу інноваційності країн The Global Innovation Index, який щорічно складається спеціалістами Корнельського університету, бізнес-школи INSEAD та Всесвітньої організації інтелектуальної власності WIPO. 2013 року ми посіли 71 місце серед 142 країн світу, минулорічний результат — 63 місце. Таким чином, ми опинилися між Тунісом і Монголією. При цьому Україна є одним із лідерів за інноваційністю у групі з 36 країн із середньо-низьким рівнем доходу. Це означає, що таланти в нас є, але реалізації немає.

— Складові частини цього рейтингу дають нам відповідь на питання, чому склалася така ситуація, — говорить голова підкомітету з питань науки та інноваційної діяльності комітету з питань науки і освіти Верховної Ради Ростислав ПАВЛЕНКО. — До них входять кілька дуже промовистих показників: за ефективністю управління наукою у нас — 87 місце, за ступенем розвитку інфраструктури — 98-ме, за якістю нормативно-правового забезпечення — 101-ше. Крім того, у нас є закон про наукову діяльність, в якому йдеться, що фінансування науки має бути не менше 1,7% ВВП. Насправді українська наука фінансується на рівні 0,3%. На рік це близько чотирьох мільярдів гривень, що неприпустимо мало. Для того щоб вирішити проблеми, які відображаються в цих цифрах, треба говорити про три напрямки. Перший — фінансовий, і він — не єдиний, бо просто вливання грошей у цю систему проблем не вирішить. Якщо говорити про бізнес-фінансування, то в усіх розвинених країнах є послаблення для бізнесу, який фінансує дослідницькі проекти, університети тощо. Крім фінансового, є ще організаційний аспект. Просто фінансувати проект, забувши про Академію наук України та галузеві академії, теж неможливо. Очевидно, треба шукати баланс. З іншого буку, має бути посилення проектного підходу, прозорість надання коштів, куди вони йдуть, — це теж широке поле діяльності. Є дані, що в Україні — 40 пріоритетних, наукових напрямів, у той час як у Росії — вісім, Німеччині — п’ять. Тобто ми займаємося всім потроху. Питання в тому, щоб наявні ресурси застосовувати більш-менш цілеспрямовано. Далі — бюджетні пріоритети. Є промовистий графік, в якому видно, як зростають видатки на державну службу й як падає фінансування науки, освіти й подібних галузей. Вважаю, що в ході бюджетного процесу держава мала би переглянути свої пріоритети. Резерви для цього є.

Ще одним важливим аспектом розвитку інноваційності та науки є співпраця із зарубіжними університетами. Без цього сьогодні ніяка наука не можлива. Експерти вважають, що невдовзі Україні доведеться швидко приймати законодавство, полегшуючи взаємодію з європейськими колегами. Зокрема, дозволяючи науковим центрам та університетам самим розпоряджатися коштами, які надходитимуть у рамках міжнародних проектів. Україні нікуди не дітися від розширення академічної автономії університетів — для того, щоб вони могли більш активно включатися у створення наукового продукту. Також науковці наголошують на необхідності зменшення бюрократичного тиску, щоб чиновник не керував науковою діяльністю університетів.

•  «УКРАЇНСЬКА НАУКА ТРИМАЄТЬСЯ НА РАДЯНСЬКІЙ ШКОЛІ ТА ЗАВДЯКИ ЕНТУЗІАСТАМ»

Дуже добре про стан виживання сучасної науки знає доктор фізико-математичних наук, голова Громадської ради при Державному агентстві з питань науки, інновацій та інформатизації України Максим СТРІХА.

— За всіма науково-метричними критеріями українська наука давно мала би вмерти. Тому що наука може відігравати певну роль, тільки починаючи з певного порогу фінансування. Це підтверджено на масиві даних у багатьох державах: вплив науки на економіку відбувається тоді, коли держава фінансує її в обсязі, не меншому ніж 1,7% ВВП. Так, якщо взяти сумарне фінансування Національної академії наук України, то воно є меншим за сумарний бюджет «Динамо» і «Шахтаря», — коментує Максим СТРІХА. — При цьому можна сказати, що вона має коефіцієнт корисної дії в 10 разів вищий, ніж в Америці. Це відбувається за рахунок спадщини: ми маємо дуже добрі наукові школи, ми маємо блискучих ентузіастів в університетах і академіях, і таку легендарну постать, як Борис Євгенович Патон. Якби не він, то у 1990-ті роки з Національною академією наук сталося б те, що сталося із Чорноморським пароплавством, яке колись було одним із найбільших у світі.

В чому ми сильні? У нас все ще добра фундаментальна наука: по ряду напрямів навіть провідна. І якщо нам ще якось вистачає на фундаментальні результати, то для дослідницько-конструкторських розробок треба на порядок більше коштів — щоб винахід довести до зразка. Тут ситуація стає значно складнішою. Все упирається в економіку. Ми маємо дуже своєрідну низькоукладну економіку, яка працює в умовах корумпованої держави, де дуже багато «вождів» економіки не беруться за те, що не дає відразу 50% прибутку.

МИНУЛОГО РОКУ «День» ПОБУВАВ ТАМ, ДЕ НАРОДЖУЮТЬСЯ ЕЛЕМЕНТИ «НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ» НАЙСУЧАСНІШИХ АВТОМОБІЛІВ — В ОАЗІ УКРАЇНСЬКОЇ МІКРОЕЛЕКТРОНІКИ. ЩОНАЙМЕНШЕ ШІСТЬ МІКРОСХЕМ, ЗРОБЛЕНИХ УКРАЇНСЬКИМИ ІНЖЕНЕРАМИ, МОЖНА ЗНАЙТИ ЧИ НЕ В КОЖНОМУ BMW, TOYOTA, PORSCHE, MAZDA, AUDI, SKODA, FORD. ДЕТАЛІ — В МАТЕРІАЛІ «РЕПОРТАЖ ІЗ УКРАЇНСЬКОГО ОАЗИСУ СВІТОВОЇ МІКРОЕЛЕКТРОНІКИ» ВІД 18 ЖОВТНЯ 2012 РОКУ / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Гарним прикладом того, як українську науку розвивають ентузіасти, може бути діяльність професора Національного університету «Київський політехнічний інститут» Бориса РАССАМАХІНА. Четвертий рік поспіль він разом із 15 ентузіастами (студентами, аспірантами, викладачами університету) працює над розробкою наносупутника. Зараз космічна наука в цьому виші розвивається без фінансування: На перші два роки держава виділили 100 тисяч гривень, і вже другий рік відмовляє — гроші, мовляв, не заплановані. В цьому році команда планує закінчити проект, залучивши кошти іноземних інвесторів.

— За цей час ми зробили наземний сегмент наносупутника, тепер закінчуємо космічний — той, який полетить у космос. Тобто це робот, який управлятиметься із Землі, він повторюватиме всі операції великих супутників, — пояснює Борис РАССАМАХІН. — Ми вирішуємо три завдання: освітню частину — навчаємо студентів; по-друге — науково-дослідницьку діяльність (вивчаємо задачі, які ставляться наукою); по-третє — технологічну (перевіряємо можливості КПІ в льотному експериментів). Наша особливість — ми розробляємо технології, а не купуємо їх. Ряд європейських університетів уже зацікавився нашими розробками: це і системи навігації, й сонячні датчики, це й теплові компоненти, двигуни, труби. Зараз ми працюємо із зарубіжними інвесторами, щоб ті виділили нам кошти для роботи в космосі, тому що всі наземні дослідження ми вже провели. Можу навести приклад наших колег з Естонії, які за чотири роки на такі ж потреби отримали чотири мільйони євро...

Не сподіватися на державу і на український бізнес навчився й науковець, розробник роботів Дмитро ДЗЮБА. В нього є ідеї, є розробки щодо конструювання роботів. Згодом він планує запустити їх у виробництво в Китаї.

— Не дуже легко щось в Україні організувати через нашу специфіку організації податків, реєстрації підприємців тощо. Це не спонукає до роботи, бо в Україні все потрібно робити з нуля. При цьому немає жодних проблем зробити це в іншій країні — дешево й якісно. Так, як це можна зробити в Китаї, — вважає Дмитро ДЗЮБА.

Наковці вважають, що без збільшення фінансування науки її реформу провести неможливо. Щоб наука якось почала впливати на економіку, мають бути пріоритети — ті напрямки, де ми щось можемо виробляти, виходити з ним на ринки. Мусять бути програми підтримки.

— У світі це називається інноваційною системою, — розповідає Максим СТРІХА. — Якщо в Україні є наука, то інноваційної системи немає зовсім. У нас був єдиний більш-менш успішний острівець інноваційності — технопарки. На основі декількох добрих технологій вони встигли дати прибуток бюджету. Але 2010 року уряд добив їх остаточно. Також у нас відсутня можливість венчурних кредитів: люди, які вкладають у щось нове, ризикують, і мають бути механізми покриття ризиків. Трагедія в тому, що в нас є наука, але немає зв’язків між наукою і бізнесом.

Фахівці компанії «Майкрософт», яка не перший рік підтримує інноваційні проекти, кажуть, що в Україні не бракує людей, які мають ідеї: згідно з їхніми оцінками у нас є близько 100 тисяч розробників-програмістів.

— Інновація — реалізована ідея, а успішна інновація — це реалізована ідея, що адаптована і використана. З ідеями у нас дуже добре — є величезна кількість студентів, дослідників, наукових співробітників, які є авторами унікальних інновацій. Але як реалізувати ідею? Стартапам набагато легше жити за кордоном — щоб бути реалізованими, вони їдуть за кордон. Для цього є ряд причин, про які вже йшла мова, — вважає представник «Майкрософт» віктор ЦИКУНОВ. — Як зробити, щоб інновація мала реалізацію в Україні? Потрібна підтримка і держави, і бізнесу, який працює в Україні Гадаю, що якщо кожен бізнес буде вкладати в підтримку інновацій в Україні, то ми піднімемося.

Експерти сходяться на тому, що фундаментальну науку — академії, університети, інститути, — має фінансувати держава. Якщо ж говорити про доведення певного винаходу до запуску на виробництві, то це має підтримувати бізнес.

Оксана МИКОЛЮК, «День»

ТРЕНД №2:

«Об’єднати ресурси, щоб створити попит в Україні»

•  У ДОНЕЦЬКУ ВІДКРИВАЮТЬ БІРЖУ, НА ЯКІЙ ТОРГУВАТИМУТЬ... ІННОВАЦІЯМИ

Для розвитку інноваційної структури України на Донеччині пропонують переформатувати національну інноваційну модель розвитку в мережу регіональних інноваційних систем зі створенням глобального віртуального майданчику для спілкування новаторів та бізнесу. Таким майданчиком може стати «Біржа бізнес-активів» (ББА), проект якої презентовано у Донецьку наприкінці вересня.

Програму розроблено у рамках проекту «Сприяння економічному розвитку та зайнятості», що реалізується в Україні німецьким товариством міжнародного співробітництва Deutsche Gesellschaft fur Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH. За визначенням розробників, ББА — електронний майданчик торгівлі бізнес-активами, де інвестори та новатори можуть спілкуватися один з одним та укладати угоди, користуючись послугами акредитованих консультантів, брокерів та арбітражу.

Проект дуже амбітний, ідея авторів — комерціалізувати інновації та бізнес-ідеї, що сьогодні є необхідною умовою економічного розвитку. «Наша мета — налагодити комунікацію між сторонами інноваційного процесу, створити організований ринок інновацій та передумови для стандартизації і сертифікації інноваційного продукту, чого ще немає в Україні», — наголошує Ярослава Тульку, креативний директор творчого агентства CI&PR.

Розробники проекту пропонують п’ять рівнів представництва на біржі: бізнес-ідея, бізнес-план, стартап, проекти діючого бізнесу та замовлення від інвесторів на ноу-хау або розробку. «Ми даємо унікальну можливість продавати інновації і, найголовніше, робити замовлення на них: великий бізнес виставлятиме свої проблеми на біржі для пошуку спеціалістів, які зможуть їх вирішити», — розповідає Сергій Охременко, співголова правління Регіонального бізнес-клубу Донбасу, один із розробників проекту ББА.

«Ми плануємо поділити нашу біржу на декілька розрядів-«комірок», щоб максимально використовувати податкові умови в Україні. Так, першою «коміркою» стане «лягушатник», де можна буде працювати у відповідності з полегшеною системою оподаткування», — додає В’ячеслав Ляшенко, завідувач відділу проблем регуляторної політики та розвитку підприємництва Інституту економіки промисловості НАН України, ідейний натхненник проекту.

Спочатку акредитований брокер допомагає власнику ідеї створити стандартне резюме проекту, де головне — описати переваги інновації для інвестора. Потім проект допускають до експертизи спеціалістів, акредитованих на біржі, і, якщо їх висновок позитивний, новатор стає учасником біржового процесу. Далі — великий набір процедур від перевірки документів до підписання угоди, у разі купівлі ноу-хау. Але й після цього ББА контролює виконання договорів, а її третейській суд має розбиратися у порушеннях прав біржових «гравців».

Вже існує демонстраційна версія сайта «Біржі бізнес-активів». Проект скеровано на молодих інноваторів: планується, що вони зможуть звертатися на ББА безкоштовно.

Утім, це лише «начерки» проекту, біржа запрацює тільки за наявності чотирьох складників: клірингового центру (займається фінансовими розрахунками), експертного агентства, системи арбітражу та брокерів. Сергій Охременко перераховує: «Вже створено третейський суд, ведемо перемовини з банком щодо надання послуг клірингу, а з ВНЗ та консалтинговими фірмами — щодо експертного агентства. У якості брокерів на першому етапі бачимо відділи науково-технічної інформації ВНЗ, які завалено горами патентів та ліцензій на свої розробки».

Важливий аспект — дотримання авторських прав інноваторів. «Існує система договорів, яка охоронятиме інтереси розробника ідеї, це — комплект напрацювань з експертами Інституту економіко-правових досліджень НАН України», — коментує В’ячеслав Ляшенко. Як обіцяють творці біржі, експерти підписуватимуть договір про збереження комерційної таємниці, за розголошення якої нестимуть матеріальну та кримінальну відповідальність.

Ще одна особливість проекту — в його основу буде закладено державно-приватне партнерство. Серед завдань держави — інституційно забезпечувати виконання біржових угод, сприяти формуванню бази інноваційних проектів та, за необхідності, стати інвестором або співінвестором проекту. Заступник директора Департаменту інвестиційно-інноваційного розвитку і зовнішніх відносин Донецької облдержадміністрації Олена Веровець запевняє: «Для нас як представників влади цей проект дуже цікавий. Наша інноваційна структура далека від досконалості, і треба шукати нові форми для комунікації між авторами ідей та їхніми споживачами. Тому у департаменті підтримали розробку, і розраховують, що це стане гарним стартовим майданчиком для «молодої» науки».

Ярослава Тульку зізнається: «Зараз відбувається «народження» проекту, а коли він запрацює у повному обсязі — не можу сказати, це — експеримент, будемо дивитися на реакцію цільової аудиторії».

Марія ПРОКОПЕНКО, Донецьк

ЦИТАТА «Дня»

Володимир СЕМИНОЖЕНКО, голова Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації:

Процес підготовки до підписання цього двостороннього документа добіг кінця. Ми уже можемо констатувати перехід нашої співпраці на новий рівень.

Майже врегульовано всі нюанси, які відкривають нам шлях для підписання Угоди про асоційоване членство України в Європейській організації ядерних досліджень.

Очікується, що формально цей крок буде зроблено цього тижня.