А судді – хто?

«Якщо судова система працює не належним чином, то вона стає загрозою для функціонування державного механізму, бізнесу й економіки в цілому», — зазначає заступник голови правління Центру політико-правових реформ, експерт робочої групи із питань судової реформи і реформи прокуратури громадської платформи «Реанімаційний пакет реформ» Роман Куйбіда. Він посилається на дослідження німецьких учених, які показали, що від якості судової системи залежить рівень розвитку економіки. Хоча раніше вважалося, що економічно сильніша держава має кращу судову систему. Юрист упевнений, що насправді це — взаємообумовлені речі. Маючи хорошу судову систему, на його думку, можна створити більш сприятливі умови для розвитку економічних відносин.

Голова Третейського суду при Національному комітеті Міжнародної торгової палати, заступник голови Третейської палати України й експерт робочої групи «Реанімаційного пакету реформ» Тарас Шепель підкреслює, що, незважаючи на всі ухвалені і підготовлювані до прийняття закони, звільнити нечесного суддю, щодо якого відомо, що він ухвалював неправосудні рішення, сьогодні надзвичайно важко. А тому, на його думку, «ніхто не дасть гроші, інвестиції в таку невизначену або проблемну юрисдикцію, де їх можуть відібрати».

Створення в Україні чесного професійного суду — це, власне, упевнений Шепель, вимога іноземного інвестора. Він цитує вислів зарубіжного колеги, який вважає, що якщо суддя один раз узяв хабар, то це означає, що він уже психічно і психологічно зломлений і стає схильним до корупції — може взяти вдруге і втретє, зробити це своєю звичкою. Корумповані судді ще недавно нічого не боялися. Достатньо сказати, що багато хто з них навіть не соромився оформляти нечесно нажите дуже дороге майно (маєтки й автомобілі) не на підставних осіб, а безпосередньо на себе або на близьких родичів. Куйбіда підтримує цю думку і розповідає, що у суддів Харківського обласного адміністративного суду (це місцевий рівень) було два автомобілі «Порше», а інші — дещо дешевші, але теж класні — «Мерседеси», «БМВ» тощо.

«Корупція — це той вир, який затягує раз і назавжди, — переконує Шепель і додає: — В українських судах корупція — це системотворчий чинник, на якому будувалася судова система. Та й українська державна влада взагалі створювалася значною мірою під корупційні схеми. Щоб провести якісь зміни, їх треба було економічно обґрунтувати і показати користь для якогось конкретного гаманця. Навіть ті нововведення, які проводилися під тиском євроспівтовариства і під умови майбутньої євроінтеграції, підпорядковувались особистим інтересам». І лише в тому випадку, якщо ця схема викликала інтерес, то у змін з’являлася якась перспектива.

ПОКИ ЩО БЕЗ РЕЗУЛЬТАТІВ

Нова влада декларувала зміни у судовій системі, але донині ухвалила лише один закон — про відновлення довіри до судів. Він, констатує Шепель, не привів до бажаних результатів. У ньому передбачалося зламати можливість керівництва судами з боку голів судів, для чого планувалося провести вибори нових голів. На жаль, зазначає юрист, обрано було здебільшого тих самих осіб. Якщо судова система будувалась як «прибутковий апарат», судді самі не бажають серйозних змін. Зарплата судді районного суду близько 11 тисяч гривень, а неофіційні доходи і майно навряд чи відповідають цій скромній сумі.

Куйбіда пояснює підсумки цих виборів інакше. Зі спілкування з суддями він виніс враження, що у тих, хто міг би висунути свою кандидатуру (як альтернативну) на пост голови суду, є страх: мовляв, якщо мене не оберуть, тоді просто згноять... Крім того, з урахуванням бюджету судів і махінацій, які там відбувалися, зазначає експерт, мало у кого було бажання ставати головою й у все це вникати. Більшість сучасних суддів такого бажання не мають і хочуть вирішувати лише ті справи, які ведуть. Куйбіда впевнений, що принципові і чесні судді в українській судовій системі все-таки є. Інше питання, чи є у них критична маса для того, щоб змінити цю судову систему. «У цьому я не впевнений, — говорить реформатор і додає: — судова система у нас дещо випадає з вертикалі можливих реформ».

Пояснюючи свою думку, він розповідає про те, що Президент, про якого багато хто думає, що він може провести будь-яку реформу, до судової системи майже не має стосунку. За часів Януковича підпорядкування йому судової системи було неформальним через низку законодавчих маніпуляцій і розставляння фігур на керівних посадах. «Залишки цієї системи, звісно, перейшли і до нового Президента, — передбачає Куйбіда, — і ці механізми збереглися». «У чому тут небезпека? — запитує юрист і відповідає: — Суд за своєю природою має бути незалежним, у тому числі й від виконавчої влади».

ПРАВИЛЬНІ РЕЧІ

«Мені дуже сподобався виступ Президента на прес-конференції, — говорить Шепель. — Він говорив дуже правильні речі. І є велике бажання, щоб це було реалізовано: Президент не тиснутиме на суд, він закликає суддів не виконувати жодних вказівок, які даються із посиланням на нього». Водночас юрист зазначає, що судова система, згідно з українським законодавством, саморегульована. Але сама змінитися вона не може — «і це та проблема, з якою стикнулася наша група: ми чекали революції в судовій системі на основі закону про очищення влади».

«Перші місяці переконали, що ці надії були марними, і ми почали шукати інші шляхи, — згадує експерт. — Аналіз європейського законодавства показав, що нам, по-перше, потрібні зміни до Конституції, які дозволять не порушити незалежність суддів під час кадрового очищення судів». «Адже фактично йдеться про «перезаснування» судової системи і «перенабір» суддів, — уточнює Куйбіда. — Вони повинні пройти конкурсний відбір за новими правилами. Для цього потрібні, повторюю, зміни до Конституції і нова редакція закону про судоустрій. Після цього слід приступити до формування нових органів судочинства — з’їзду суддів, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії тощо».

«Головне — провести кадрове переформатування верхівки цих органів, із яких має розпочатися подальше оновлення суддівського корпусу, — підкреслює Шепель і продовжує: — при цьому ми повинні максимально усунути від цього процесу виконавчу владу. А законодавча мала б ухвалити відповідні закони...».

НЕ ЧЕКАТИ. ДОБИВАТИСЯ

Куйбіда впевнений, що сьогоднішній парламент не розглядатиме і не прийматиме судову реформу. Всі надії — на майбутній. Тому він пропонує реформаторам не зупинятися і не чекати змін до Конституції. «Якщо цього чекати, то нинішня судова влада змете всі досягнення реформаторів на інших напрямах. Першочерговими кроками він вважає ухвалення закону про судоустрій і статус суддів і внесення змін приблизно до 14 інших законів. За словами експерта, документ не передбачає радикального «перезаснування» судової системи й очищення судового корпусу, оскільки це неможливо зробити без змін до Конституції.

«День» запитав у експертів, яким чином реформована судова система буде захищена від втручання політиків?

— Загроза політичного впливу справді існує, — сказав Куйбіда. — У зв’язку з тим, що ухвалення закону — це політичний процес, і нинішня Верховна Рада саме з цієї причини не хоче приймати жодних змін, точкові поправки до старого закону ми пропонували. Їх не хочуть розглядати тому, що в разі прийняття наші парламентарі втратять свої повноваження, що дозволяють їм втручатися в процес формування судової влади. У відповідному законопроекті є одна дуже важлива зміна. Сьогодні до всіх переміщень суддів по вертикалі причетний Президент або Верховна Рада. Але Конституція передбачає їх участь у долі судді лише в трьох випадках: під час його першого призначення (Президент), за умови безстрокового обрання і звільнення. Ми пропонуємо, щоб усе було точно так, як у Конституції. Цим ми обмежуємо або взагалі уникаємо політичних впливів — усі ті повноваження, які отримано всупереч Конституції.

Шепель наполягає також на тому, що в процесі реформування судів держава повинна поклопотатися про гідну оплату в суддівському корпусі. Відповідаючи на прохання «Дня» назвати відповідну суму, юрист сказав, що упродовж першого року роботи був би згоден і на нинішню зарплату судді районного суду (11 тисяч гривень), а надалі вважав би справедливою винагороду, еквівалентну $5 тисячам.