«Втрати будуть колосальні»

Згідно з протоколами до Гаазької конвенції, пам’ятки історії та культури під час бойових дій мають перебувати під особливою опікою. За міжнародними нормами вони маркуються спеціальним чином, жодна зі сторін не має права спрямовувати на них вогонь або спричиняти будь-які збитки.

За даними Міністерства культури, на початку 2014 року на територіях, що наразі входять до зони проведення АТО, налічувалося майже 260 об’єктів культурної спадщини, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Наразі Міністерство не має офіційної інформації щодо того, скільки цих об’єктів постраждало у зоні бойових дій. Проте майже щотижня у ЗМІ з’являються повідомлення про зруйновані церкви чи музеї. «День» з’ясував, які об’єкти на даний час постраждали, а які — у «групі ризику».

Донбас — специфічний регіон щодо пам’яток історії та культури. Тут збереглися об’єкти археології, навіть досить багато, порівняно з іншими областями. Також є значна кількість пам’яток монументального мистецтва, причому здебільшого пов’язаних із радянським періодом. Це пам’ятники видатним партійним діячам, військовим. Нечисленні архітектурні об’єкти збереглися у самому Луганську та Донецьку. Натомість історичних місць тут практично немає.

АРХІТЕКТУРА

Серед найбільш цінних та легких для знищення об’єктів — архітектурні форми. Наприклад, залізничний вокзал у Дебальцевому внаслідок обстрілу бойовиків було зруйновано вщент. Вік вокзалу — трохи більше ста років, але, за словами першого заступника голови Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Миколи Пархоменка, для невеликих містечок об’єкти навіть такої давнини — безцінні.

«У таких містах, як Дебальцеве, старовинні об’єкти можна порахувати на пальцях, тому із втратою кожного з них місто позбувається свого історичного обличчя. Так, Дебальцеве можна відбудувати, зробити навіть кращим, ніж воно було. Але там не буде історичного флеру, того, що пов’язує це місто з його минувшиною, його засновниками», — пояснює Микола Пархоменко.

ЦЕРКВИ

Серед архітектурних об’єктів варто виокремити церкви. Хоча бойовики позиціонують себе як захисники «православних цінностей», святинь їм не шкода. До храмів часто прилітають снаряди. На щастя, жоден храм не зруйновано повністю, але подальше повноцінне функціонування деяких із них викликає питання. Серед постраждалих — одна із найстаріших церков Луганщини — Свято-Троїцький храм у Попасній. Унаслідок прямих попадань реактивних снарядів тут пробито стелю, зруйновано вівтар та знищено ікони.

МУЗЕЇ

Складна ситуація також із музеями. Найбільшого руйнування зазнав Донецький обласний краєзнавчий музей — постраждали як сама споруда, так і колекція. Розграбовано Донецький музей Великої Вітчизняної війни. Є ряд музеїв, у яких постраждали лише будівлі: пробито дах, вибиті вікна, зруйновані комунікації. Серед них зокрема Донецький обласний художній музей, Луганський обласний краєзнавчий музей, Музей історії та культури Луганська, Станично-Луганський краєзнавчий музей, Чорнухинський народний краєзнавчий музей. За словами начальника управління музейної справи та нормативно-методичного забезпечення переміщення культурних цінностей Міністерства культури України Василя Рожка, вивезти експонати із зони проведення АТО практично не вдалося.

«Ситуація складалася досить невизначено, а коли влада зорієнтувалася — було вже пізно. Зрозуміло, що музейники з власної ініціативи не можуть нічого вивезти. Це компетенція силових структур. Коли йде мова про переміщення предметів з окупованих територій — це пряма загроза життю людей. Крім того, вивезення може спровокувати значні втрати в колекціях. Зокрема, під час Другої світової війни при евакуації музеїв було втрачено багато цінних експонатів. Переміщення має належно організовуватися і посилено охоронятися. Також цей процес необхідно відповідним чином документувати, інакше ми отримаємо втрати, рівноцінні грабунку. Музеї, які могли заховати предмети і зберегти їх, це зробили. Але варто розуміти, що колективи музеїв переважно жіночі, до того ж це люди старшого віку, тому вони не в змозі оперативно врятувати все необхідне», — говорить Василь Рожко.

МОНУМЕНТИ

Серед монументів здебільшого постраждали пам’ятники українським культурним діячам, зокрема Тарасу Шевченку. Їх було зруйновано вандалами. Пам’ятники радянської доби, які надзвичайно поширені на сході України, навпаки, ретельно охороняються.

Щодо пам’яток археології, які найбільш поширені на Донбасі, їм, за словами Миколи Пархоменка, нічого не загрожує: «Пам’ятки археології збережуться на 99%. Їх практично неможливо знищити. Якщо говорити про Савур-Могилу, то певною мірою пошкоджена верхня частина культурного шару, але це не катастрофа. Пам’ятка залягає на глибині, тому природно, що вона збережеться. Усі інші археологічні зразки теж у безпеці, до того ж, до них немає політичних претензій».

ВРЯТУВАТИ СПАДЩИНУ

«Жодного разу за увесь час військових дій я не чув, щоб хтось із так званих місцевих лідерів закликав зберігати культурну спадщину. Навіть у часи Жовтневої революції, громадянської війни радянські керівники закликали зберегти все, що залишилося після минулої влади, бо це спадщина всього народу. Звісно, це не дуже спрацьовувало, однак свідома інтелігенція робила все можливе, щоб врятувати історичне надбання. Сьогодні на території цього анклаву ми не бачимо культурних ініціатив, які були б дієвими. Самим же людям не до захисту культурної спадщини. Тому, на мою думку, втрати будуть колосальні», — говорить Микола Пархоменко.

Експерт упевнений, що в цій ситуації все залежить від самопроголошеної місцевої влади. Якщо вона вирішить зробити крок назустріч — пам’ятки будуть збережені, але поки таких кроків не помітно.