10 питань до «Двох років»

Звіту уряду не буде. На цьому тижні Володимир Гройсман, який в суботу, 14 квітня, відзначив два роки на посаді прем’єр-міністра України, не доповідатиме у Верховній Раді про успіхи та невдачі цих «складних часів».  Відповідне рішення учора прийняв профільний комітет — з питань економічної політики. Депутати вирішили, що готові заслухати Гройсмана аж 20 червня. Причина — відрядження голови комітету, заступника голови фракції «Народний фронт» Андрія Іванчука до Вашингтону.

Коли готувався до друку цей матеріал, з’явилась інша версія подій. Джерела «Дня» у партії Блоку Петра Порошенка кажуть, за формою відмови у звіті на цьому тижні є своя політична інтрига.  Всі ці останні місяці медіа і експерти тиражували інформацію про погіршення стосунків Президента і прем’єра. Акценти ставились на зближенні Гройсмана з Арсенієм Яценюком  і його «Народним фронтом».  Хоча цьому не має ніяких офіційних  підтверджень. Однак, якщо припутсити, що ці чутки мають реальне підгрунтя, то логічно, що це не подобається  Петру Порошенку, якщо він збирався мотором своєї перемоги у президентській кампанії робити успіхи свого прем’єра. Тому і з’являються версії, що Порошенко навіть хотів би привітати Гройсмана з другою річницею на посаді ... відставкою. «Поставити Кубіва виконуючим обов’язки і тримати до виборів», — говорить один із функціонерів партії Порошенка. Але цього не буде. «Петро хотів би, але не може. Голосів нема», — заперечили «Дню» в колах наближених до першого віце-прем’єра.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Сам Гройсман про свої два роки прем’єрства і стосунки з Президентом написав лаконічно у «Твіттері»: «очолювати уряд протягом двох останніх років було непросто, бо доводиться не тільки боротися із проблемами, а й з постійним протистоянням». А здавалось би, яке протистояння?!  «Людина Президента», — так писали ЗМІ про призначеного на посаду прем’єра Гройсмана дв ароки тому, а західні політики в кулуарах владних кабінетів — «хитали головою» і вказували на «ризик монополізації влади»... Хоча вже тоді на етапі призначення і формування Кабімну — уважний читач — міг побачити переконливий сигнал, що Порошенку з Гройсманом-прем’єром буде непросто. Пригадуєте, як в ЗМІ просочились чутки про умови, які виставляв Гройсман до свого призначення? Самостійне формування команди — було чи не ключовим. Але квоти тоді таки перемогли «дружбу». Гройсману віддали лише декілька крісел. 

Експерти про прем’єрство Гройсмана кажуть нейтрально «не найгірший». Мовляв, з огляду на ту ситуацію, в якій він взяв країну, нічого критичного він не зробив. Ну, так наша економіка росте надто повільно, так безробіття штовхає людей за кородон, так корупція і рейдерство відлякує пристойних інвесторів, але ж... війна  і світ «не в найкращій формі».  Одним словом — логіка традиційна: аби гірше не було.  І хоч вона нас привела до ще одного пробиття дна, ми все одно за неї вперто тримаємось. І забуваємо, що час невблаганний і вікно можливостей зачиняється, а кількість невикористаних шансів і помилок невпинно росте. Що буде, коли воно досягне критичної межі?

Два роки тому — в «Дні» — коли всі обговорювали квоти і кандидатури нового уряду ми запропонували свій варіант «національної збірної», щоб показати люди в нашому суспільстві є. І ці люди під інші задачі.   А які завдання стоять перед прем’єром, який розуміє свій ітсоричний шанс? Демонополізація — раз. Де вона у пріоритетах і діях уряду Гройсмана?  Створення середнього класу — два. Де сигнали уряду про нормальну фіскальну політику?  Інфраструктура — три. Дороги, сміттєпереробка, комунальні мережі — все це потребує чіткого послідовного плану дій і декорумпізації — а не ТОП-менеджерів на високих заробітних платах....

Ми запитали експертів які питання до прем’єра Гройсмана є у них і яку оцінку вони йому ставлять.

«У НАС НЕМАЄ ЄДНОСТІ І ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВСІХ ГІЛОК ВЛАДИ»

Анатолій МАТВІЄНКО, народний депутат, заступник голови депутатської фракції «БПП»:

— У нас в цілому немає єдності і відповідальності всіх гілок влади. Існує боротьба за виживання кожної інституції, а не консолідована робота заради країни. На жаль, цьому наша влада так і не навчилася. Думаю, з часом навчиться. І я би тут не робив акцент на тому, це Гройсман чи не Гройсман, відданий він Президенту чи ні, головне працювати на країну. В останні роки все-таки проводиться більше реформ, ніж це було за попередніх президентів чи урядових команд. Разом з тим, є і багато помилок. Головне має бути відверта дискусія щодо негативів і позитивів роботи нинішнього уряду.

«ВІДСТАВКА УРЯДУ ГРОЙСМАНА ДО ВИБОРІВ МАЛОЙМОВІРНА»

Олександр КІРШ, народний депутат, фракція «Народний фронт»:

— Моя оцінка уряду Гройсмана десь між три з плюсом і чотири з мінусом. Його роботу, звичайно, ускладнює війна, тому щось можна списати на це, але не все. В мирний час оцінку давати набагато легше.

Мої запитання до прем’єра були б наступними:

1) Коли нарешті він звільнить міністра фінансів Данилюка, від якого Україні більше шкоди, ніж користі? Він наносить більше шкоди, ніж це від нього вимагає МВФ.

2) Друге питання також персональне: вже вся країна запитує — чому досі у нас міністр охорони здоров’я в.о.? 

3) Все-таки чи збирається уряд шукати реальні джерела соціальних виплат, тому що якщо підвищувати заробітні плати, не маючи реальних джерел, це перетворюється на масові звільнення людей чи перехід на півставки? Тобто що буде головним в цьому передвиборчому році — популізм чи реальні можливості? 

З приводу того, коли буде звіт уряду, мені нічого не відомо. Але заздалегідь можу сказати, що навряд чи там може бути щось принципове нове. Саме цікаве для політиків вже прозвучало — про те, що Гройсман не збирається пов’язувати себе з якимось блоком. На сьогоднішній день існує розкол в самому БПП, але він йде не від Гройсмана. Президентська фракція за основні питання в парламенті, включаючи бюджет, голосує по-різному. В ній, окрім групи Гройсмана, є група УДАРу, група «єврооптимістів», той же Каплін і т.д. В цілому це оригінальна ситуація, коли прем’єр-міністр, висунутий президентом, по-різному позиціонується від Президента. Напевно, для України це норма.

Думаю, відставка уряду Гройсмана до виборів малоймовірна.  

«НАШ УРЯД БОЇТЬСЯ БРАТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І ОЗВУЧУВАТИ КОНКРЕТНІ СТРАТЕГІЧНІ ЦІЛІ»

Анатолій АМЕЛІН, експерт Інституту майбутнього:

За роботу  Гройсману я б поставив максимум трійку. 

По-перше, відсоток виконання тієї програми, з якою уряд Гройсмана затверджувався у 2016-му, низький.

Там йшлося про реформу національної безпеки і оборони. Досі час від часу ми стаємо свідками корупційнх скандалів у сфері матеріального забезпечення Міністерства оборони.

Є ціла низка запитань до реформи Міністертсва внутрішніх справ. Крім створення патрульної поліції ніяких серйозних ситсемних змні не відбулось.

В програмі уряду Гройсмана також була антикорупційна реформа. Зрозуміло, що прийняття рішення про створення спеціалізованого антикорупційного суду – це в першу чергу зона відповідальності парламенту, але й те, що в зоні відповідальності уряду – зроблено не було. 

Кабінет мінстрів – це аналог Ради директорів в компанії, де кожен міністр відповідає за свій напрям. І головний ТОП-менеджер країни – це прем’єр-міністр. Не Президент.  Так от коли я як власник наймаю собі в компанію ТОП-менджера, я оцінюю його стратегію розвитку підприємства. Так само я – як громадянин, який наймав парламент, який обирає мені прем’єра, хочу бачити його стратгію розвитку країни. Не за все хороше, проти всього поганого. А конкретно – з цифрами, критеріями еяфективності поставлених цілей. Щоб це були не програми і декларації, а осяжні цілі. І звичайно, та стратегія на три роки, яка була запропонована минулого року – це не стратегія.  Хоча б тому, що горизонт планування до смішного короткий. Це – програма «латання дірок».  І ми бачимо до чого це веде.  Те, що наш ВВП виріс на 2,5% тоді, коли країни, що розвиваються рухаються в темпі 5-6%, означає, що ми відстаємо. Більше того, ми відстаємо від світу. Середній темп росту глобальної економіки – 3,7%.

Наш уряд боїться брати відповідальність і озвучувати конкретні стратегічні цілі. Ми так і не визначили орієнтири для економіки. Подивіться як працює Китай, у навіть Росії є стратегія...

Україна залишається в переліку найбідніших країн Європи. Це – оцінка нашого розвитку. Лідерство за показником трудової мігірації – це ще один показник того як ефективнго працює наш уряд. І нарешті – показники прямих іноземних інвестицій. З тих 2 мільярдів доларів, які ми отримали у минулому році, реальних інвестицій лише близько 500 мільйонів доларів. Решта – виведені з України і «відмиті» гроші. Діалогу з великим бізнесом нема. Рейдество продовжується. І боротьба з цим ганебним явищем – зона відповідальності уряду...

Ключове, що я хотів би запитати у Гройсмана – чи є плани у його уряду увійти в історію і створити амбітну реалізовану стратегію успішної сильної України ні на три роки, а хоча б до 2030 і почати її реалізовувати?

Ілля НЕСХОДОВСЬКИЙ, директор Інституту соціально-економічної трансформації, головний експерт групи Податкова реформа Реанімаційного пакета реформ:

— Я оцінюю прем’єрство Гройсмана нейтрально. Є позитиви, але є й негативи.

Із позитивного — це, перш за все — пенсійна реформа, яка дозволила нормалізувати призначення пенсії, відміна спецпенсії і призначення строго у відповідності з сумою сплачених страхових внесків.

Друге  — це започаткована медична реформа. На даний момент говорити про те, що вона суттєво просунулася не можна, але все ж таки певні законодавчі  кроки були зроблені, що має, звичайно, дати результат.

По-третє, це питання продовження децентралізації, об’єднання громад продовжується і фінансовий ресурс у них постійно збільшується, що дійсно покращує стан села, стан окремих громад, які вміло розпоряджаються своїми ресурсами — будують, ремонтують тощо.

Ще з позитивного ще хочу відзначити в економічній сфері — це питання відшкодування ПДВ. Започатковано єдиний реєстр і всі фактично експортери (великі, середні, маленькі), які займаються експортом відмітили, що у 2017 році показники щодо відшкодування суттєво покращилися і відшкодування здійснюється оперативно без корупційних механізмів.

Також можна оцінити, незважаючи на продовження військових дій, все ж таки зростання економіки та реальних заробітних плат. Разом з тим невеличка ремарка з приводу зростання з/п треба розуміти, що воно відбулося внаслідок зростання з/п бюджетного сектору і зростання мінімальних заробітних плат, що в цілому підтягнула загальний рівень реальних з/п в країні. Іншими словами у людей більше грошей залишилося на тому самому рівні, враховуючи інфляцію, але разом з тим частина неофіційних з\п зменшилася, а офіційна — збільшилася. Дохід у населення майже не змінився. Тут треба враховувати особливості нашої статистики.

Також питання щодо продовження роботи в євроінтеграціонному напрямі — позитивно оцінюється. Тому що вона продовжує укладати угоду про вільну торгівлю і про взаємодії з європейськими та неєвропейськими країнами.

Із негативу. Хочу відмітити адміністративні важелі, які застосовуються для того, щоби вплинути на економіку. Продовжився тиск на бізнес 2017 р. і навіть прийняття закону «маски-шоу-стоп» суттєво не змінило ситуацію. Продовжуються обшуки, які негативно впливають на імідж країни і на бізнес-клімат в країні, на розмір інвестицій.

Друге — це відсутність земельної реформи, яка так і не була проведена. І знову відклали звичайно, в більшій мірі, винні депутати, які не прийняли відповідні закони. Все ж таки уряд опікується цим і результатів тут фактично немає. Наступний негатив  у економічній сфері — це питання провалу. У нас 2017 р. зросло податкове навантаження на бізнес шляхом запровадження автоматичного блокування податкових накладних. Ці кошти, які були отримані були  спрямовані не назад в економіку, щоб розвивалася, а спрямовані на збільшення державних видатків, що є негативним, особливо враховуючи, що постійного зростання економіки не буде. Також можна негативно оцінити те, що, розуміючи, що це не лише провина уряду, це провина і інших гілок влади — це фактично замороження співпраці з Міжнародним валютним фондом. На сьогодні це негативний фактор і без наявності зовнішніх запозичень Україна має суттєво фіскальні ризики щодо стабільності національної валюти.

Якщо ми будемо дивитися по структурі видатків — ми говоримо про збільшення видатків на оборону, але, по факту, ці гроші йдуть в міліцію. Тобто темпи зростання на отримання МВФ є більшими, ніж темпи зростання на оборону. Крім того, продовжуються неефективне витрачання коштів в сфері утримання прокурорського, генеральної прокуратури і прокуратури в цілому. Кількість прокурорів є занадто високою. Є питання неефективності витрачання коштів за різними напрямками, зокрема перенавчання, ремонт і т.д. Гроші просто були засвоєні шляхом збільшення окремих видатків замість того, щоб дійсно повернути їх в економіку через, наприклад, прийняття законопроектів аби зменшували навантаження на бізнес.