Шість днів до Давоса

Що буде з Україною після того, як 15 мільярдів «рятівної» російської позики скінчаться? Чи буде на той час українська економіка сильнішою? Чи відповзе вона від прірви? Чи операбельний заразнаш  «пацієнт»? І де його «реанімаційний» пакет? У площині відповідей на ці запитання — сьогодні зав’язано чимало гострих проблем, як політичних так і геополітичних. Як відзначив в коментарі нижче президент Київської школи економіки Павло Шеремета, від того скільки в нашій кишені грошей, залежить з чим ми сідаємо за стіл переговорів...

Два місяці тому в Києві за ініціативи президента України та за фінансового компаній двох олігархів — Вадима Новинського та Дмитра Фірташа — міжнародна економічна спільнота разом з українськими експертами спробувала відповісти на ці запитання на першому міні-Давосі В Києві. Щоправда тоді вони буле поставлені трохи в іншому контексті: маячила перспектива європейської асоціації, а рука РФ, яка буквально щомісяця давала ляпаси українським підприємцям, виглядала більше вороже, аніж обнадійливо.

«День» був серед учасників київського міні-Давоса. За правилами, встановленими організаторами, ми не мали права публікувати те, що було напрацьовано. А резолюція мала містити — три сценарії розвитку України. Тому ми підготували «свої» сценарії, опираючись на почуте/побачене і за кулісами, і з трибуни. «Чому ROSHEN не в шоколаді?» — підсумковий матеріал, який вийшов у «Дні».

Залишилося менше 10 днів, аби перевірити наші «сценарії» на профпридатність. 24 січня на Щорічному економічному форумі в Давосі розпочне роботу сесія «Український прогноз». Цікаво, що днем раніше там же в Давосі працюватиме інша сесія «Російський прогноз». Загалом же, цього року зустріч у Давосі присвячена темі «Перебудова світу: наслідки для суспільства, політики та бізнесу» (The Reshaping of the World: Consequences for Society, Politics and Business). А ключовими на порядку денному 44-го давоського форуму будуть питання охорони здоров’я і медицини — і в соціальному, і в економічному аспекті.

«День» уважно стежитиме за перебігом роботи в цій сесії. Напередодні, ми здзвонилися з нашими експертами, які збираються відвідати Давос. Вони поділилися з нами з якими питаннями та ідеями їдуть в Швейцарію — коментарі нижче.

Утім, український контекст Давоського форуму ще до старту  здивував. Днями журналіст, заступник головного редактора «Української правди» Сергій Лещенок оприлюднив інформацію про те, що Віктор Пінчук, який ось уже дев’ять років частував експертів в Давосі ланчем, на якому в неофіційній обстановці державні діячі та бізнес-еліта з усього світу обговорюють ключові проблеми економіки і політики, цього року скасовує «прийом». Як подає журналіст, офіційною причиною скасування ланчу названо те, що Україна буде обговорюватися на основному майданчику форуму і ланч може «перебити цей захід». Утім ще, чи може, «вже», учора на офіційному сайті Фонду Віктора Пінчука повідомлення про скасування ланчу і причини цього не було.  Тож «День» зателефонував до прес-офісу Фонду, і попросив дати посилання на новину, на що у відповідь почули — «пришліть запит». Електронним листом ми продублювали прохання. Зачекавши трохи, ми знову зателефонували, мовляв, просто скажіть: скасовується ланч, чи ні. Дівчина повідомила, що передала наше прохання директору інформаційної служби, який зараз на зустрічі, а потім він сконтактує з нами за номером телефону, вказаному у електронному листі. Звичайно, ніхто до кінця дня нам не зателефонував.

Тож нам довелося піти трохи іншим шляхом, і запитати в людей, які були учасниками попередніх обідів у Пінчука, чи отримували вони запрошення цього року, якщо ні, то чи відомо їм, з яких причин відмінили «прийом». І от, що нам відповіла директор Міжнародного центру перспективних досліджень Віра НАНІВСЬКА: «Тому що він не дав того ефекту, який очікувався. Український ланч — це, як мінімум, затрати. Робиться він для того, щоб це мало розголос, певний вплив. І робиться це для того, щоб розмови дали такий ефект, який не можна досягнути іншими засобами. А якщо такого ефекту немає...Тим більше, що минулого року були висловлені певні невдоволення з приводу цього ланчу...».

Натомість Сергій Лещенко припускає, що Віктор Пінчук просто побоявся, що учасники ланчу «лаятимуть» українську владу.

Ми ж у «Дні» відсторонення пана Пінчука від Давоського форуму помітили ще на тому-таки міні-Давосі в Києві, коли не побачили його в переліку тих, хто платить за організацію. «Зважаючи на те, що, як зауважив у своїй вітальній промові Віктор Янукович, Президент «особисто патронував підготовку до міні-Давоса в Києві», чи не засвідчує цей момент переформатування бізнес-лобі у владних кабінетах? Крім того, не до кінця зрозуміло: чи Віктора Пінчука зовсім відсторонили від організації Давоського форуму, чи все ж він проводитиме свої традиційні ланчі в Швейцаріїї?», — закінчили ми свій репортаж.

КОМЕНТАРІ

Володимир ЛАНОВИЙ, президент Центру ринкових реформ

— Поки що український економічний рух далекий від світових економічних процесів: глобалізації, інтеграції, фінансових накопичень і втрат, перерозподіл світу, тощо... Ми стоїмо осторонь цих процесів, не включені в фінансові сплески, які відбуваються в інший частині світу. Поки що так.

Я думаю, що вся проблема — в невідповідності курсу уряду України світовим тенденціям і процесам. Відмова від ринкової інтеграції з ринковими країнами діє всупереч загальним світовим тенденціям. Економіка Казахстану та РФ не є демократичною та ринковою. Саме тому вона вже провалюється в цих країнах. А ми вступаємо в цю прірву.

Передумови — несправедливий розподіл суспільних прибутків та суспільного багатства в країні. Впродовж останніх чотирьох років нехтуються права більшості громадян, нахабно захоплюються цінності різного типу: нерухомість, земля, об’єкти приватизації, національний дохід і навіть бюджет. Все накопичувалось і вибухнуло політичними невдоволеннями.

Сьогодні економіка України йде в бік краху. Потрібно повертати 8 мільярдів доларів боргів в цьому році. І тим часом в бюджеті дефіцит закладений на рівні 6 мільярдів. А для того, аби профінансувати його, потрібно взяти десь ще 7-8 мільярдів. І в цілому бюджет потребує 10 мільярдів доларів, а також повернення боргів, час сплати яких настав — 8 мільярдів. 18 мільярдів за рік потрібно мати Уряду, щоб хоч якось профінансувати бюджет в тому вигляді, в якому він його заклав. І цих грошей просто немає. Тому дефіцит і надалі зростатиме. Розвал буде дуже потужним.

Для того, щоб цього уникнути, потрібно змінювати Уряд: всі його плани, підходи. Потрібно приймати інший бюджет. Бо сьогоднішній призведе до повного провалу економіки країни.

Павло ШЕРЕМЕТА, президент Київської школи економіки:

— Україна є відритою економікою, а тому динаміка нашого ринку багато в чому залежиться від динаміки світового, передусім ринків США, ЄС та Китаю. Тому в першу чергу на цьогорічному Давоському Форумі, мене цікавлять погляди експертів щодо того, що вони очікують в 2014 році, зокрема в економіках США, ЄС, Китаю та Росії, безумовно.

І друге питання, відповідь на яке мені цікавить, це — на скільки доля демократії в Україні цікавить світових, в першу чергу, західних лідерів думки. Майбутнє політичного устрою нашої країни буде визначатися і найближчі 14 місяців. Для мене важливо розуміти — Захід буде просто дивитися на всі ці процеси зі сторони, так як він робить зараз, чи він готовий до більш активної участі.

В економічному контексті передумови того, що ми сьогодні назвали «системною політичною» кризою, визначити просто. Як люди бувають алко— чи наркозалежними, так українська економіка є дефіцитозалежною. Вона живе в борг. І замість того, щоб лікувати, їй дали чергову «порцію» — 15 мільярдів доларів у вигляді, так званої, «російської позики». Власне, це і є підставою для дуже потужної політичної кризи в країні. Адже нікчемне економічне становище значно послаблює позиції України в переговорах, чи то з Росією, чи то з Європою. Оте принизливе для нас запитання — «Скільки ви нам дасте грошей?» — якби українська економіка не жила в борг, не виникло б. Ми б мали обговорювати: «Де ви? де ми? і де ми маємо спільні точки для зростання?».

Андрій НОВАК, голова Комітету економістів України:

— Тема цьогорічного Давоського форуму є дуже дотичною до українського контексту, оскільки останні декілька криз, зокрема і фінансова криза 2008 року, показали, що і економічна, і політична системи більшості країн світу наразі потребують перегляду та змін. Причому, дуже кардинальних. Оскільки в існуючій системі економічних і політичних координат подібні кризи нас будуть чекати регулярно, і не рідше, ніж кожні три-п’ять років, перш за все провідним світовим країнам потрібно приймати рішення в форматі великої «Сімки» та «Двадцятки» щодо того, як змінити правила як економічної, так і політичної гри. Бо якщо не ініціювати зміни, то наступні кризи можуть настільки сильно вдарити по економіці країн, що соціальні вибухи, які ми сьогодні спостерігаємо в Греції, Італії чи Іспанії періодично, набудуть набагато більшого масштабу. А це вже загрожує владі будь-якої країни.

Ця ситуація корелюється із внутрішньою ситуацією в Україні, де також системна криза і в економіці, і в політиці. І вона вимагає серйозних змін в економічній та політичній системах — балансу влад, економічних та фінансових інтересів бізнесової політ-еліти та населення України. Тому підсумки Давоського форуму, які будуть сформовані, опозиція повинна використати в внутрішній українській політиці.

Найбільш актуальне питання для України — економічне — і я б його сформулював так: зменшення залежності української економіки та політики від РФ, практична реалізація багатовекторної української зовнішньої політики, а не одновекторної, на яку повернула Україна після підписання Московських угод.

Для світу, безумовно, Україна є дуже цікавою з точки зору інвестування. Але масштабного інвестування для України не буде, поки вона не приєднається до клубу цивілізованих країн, тобто, країн ЄС. Тому українське питання буде економічним, але його вирішення відбудеться в політичній площині, а саме — необхідності підписання Україною угоди з ЄС. Можливо, будуть і практичні наслідки, зокрема — і країни ЄС і МВФ все-таки приймуть рішення про конкретні суми фінансової підтримки, кредитування України на противагу тому кредитуванню і знижок на газ, які Україні запропонувала РФ.

Анна ДЕРЕВ’ЯНКО, виконавчий директор Європейської бізнес асоціації

— Цікавим питанням цьогорічного Давоського форуму є є роль України в світі, наша місія для світу. Але не в короткостроковій перспективі — 3—5 років, а взагалі — де буде Україна через 20—50 років. Мені здається, в такому контексті було б цікаво почути думки як і світових експертів, так і вітчизняних.

Звичайно, в контексті наших реалій дуже важко уявити, щоб люди серйозно і вдумливо говорили про це. У нас якось вже стало звичкою не думати на перспективу. Але для розвитку держави було б дуже корисно дивитися трохи вище і визначитись: ми є «житницею Європи», чи «супермаркетом світу»? А, може, ми хочемо бути відсталою країною — відстійником для неякісних, але дешевих товарів? Візію потрібно заздалегідь планувати, лише тоді можна досягати адекватних результатів.

Через 20 років я б особисто хотіла бачити Україну такою, яка вирішує проблему голоду в світі. На базі цього можна розвивати і подальші речі: інфраструктуру, а також потрібно проводити розробки і в ІТ-сфері. Тобто, новітні технології, які будуть допомагати підвищувати продуктивність саме в сільськогосподарській сфері.

Крім того, потрібно використовувати транзитний потенціал України: наше зручне розташування дає нам можливість відігравати важливу роль в світовому контексті.

А для того, щоб мати розвинуті всі ці сфери, потрібно мати здорових і розумних людей. Тому потрібно вже складати в хорошу освіту і медицину, які будуть відповідати світовим стандартам.

І насамкінець, головне — нам потрібно перш за все подумати про ефективність нашого державного управління. Суспільство цього вимагає.

Бізнес робить все, що може. Його завдання — створювати додаткову вартість, ресурс і продукт. Підприємці роблять все можливе для того, щоб створити робочі місця, для того, щоб отримати прибуток, бо це є їхньою основною метою. Також їм потрібно зробити так, щоб бізнес був законним, працював ефективно і сплачував усі податки відповідно до закону. Розвивати ж державну вертикаль — не завдання бізнесу.

Віра НАНІВСЬКА, директор Міжнародного інституту політичних досліджень:

— Тема цьогорічного Давоського Форуму є надзвичайно дотичною до українського контексту. Україна перетворилася на таке місце, де відбувається прискорена трансформація з найвищої форми тоталітаризму до демократії. Все, що в нас відбувається могло б бути хорошим уроком розуміння цих перетворень. Але, як правило, ми дуже розірвано дивимось на великі процеси геополітичні і на конкретні,які відбуваються в країні. Ті, що відбуваються в нас,виглядають дуже персоніфіковано політично, а ті, що в світі — вони загальногеополітичні. Ми їх не проектуємо. Хіба що в економічній сфері з точки зору впливу, наприклад,світових фінансових потоків.

І от саме це питання трансформації від тоталітаризму до демократії — це єдине питання, яке потрібно обговорювати.

Успіх держави є результатом її державної економічної політики. Раніше важливим було місце розташування, а зараз — ні. Наприклад, Ісландія, Уельс, — не мають жодного шансу з точки зору розташування, але разом з тим досягають дуже хороших результатів, тому що мають дуже добру економічну політику. Наша проблема — незавершена деполітизації. І голова в цього монстра — радянська, а тіло виросло з громадянського суспільства, партій. Вони не можуть вжитись разом.

Українська економіка зменшується, тому що приватизація, яка стала головної зміною після 1991 року в Україні, стала основним фактором того, що сьогодні у нас вже навіть державний бюджет «приватизований». Відділити державний бюджет від тих, хто відповідає за управляння ним — перша річ, яку ми повинні були зробити, але не зробили. Вона пов’язана із незакінченими процесами трансформації, коли ми одне зробили, а інше — ні. І от ми цей процес приватизації запустили, але радикальної перебудови державних інституції — не запустили. Отримали радянські інституції з правом приватної власності.