У різних «тональностях»

Позавчора колектив Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва висловив недовіру своєму новому художньому керівнику Владу Троїцькому.Ці збори більше нагадували мітинг. Майже місяць відбувалися розмови, суперечки, а потім уже відкритий конфлікт двох сторін та гучні заяви у ЗМІ. З одного боку, позиція нового керманича театру Влада Троїцького щодо необхідності змін і як варіант виходу з творчої кризи — створення «Сковорода-центру». А з другого, цілковите несприйняття революційних методів, запропонованих паном Троїцьким майже всіма співробітниками Муніципальної опери. Про свою незгоду з курсом нового керівника майже 300 працівників театру написали відкритий лист. Основні аргументи недовіри до роботи художнього керівника Влада Троїцького — відсутність у нього музичної освіти і досвіду роботи в музичному театрі, а також незаконність призначення на посаду (це є порушенням наказу Міністерства культури від 06.09.2013 № 851 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад художнього та артистичного персоналу закладів культури»).

Колектив вимагає від Департаменту культури КМДА негайно скасувати незаконний наказ про затвердження Влада Троїцького на посаду без проведення відповідного конкурсу і наполягає на законному праві провести конкурс на заміщення посади художнього керівника.

Нагадаємо, 21 жовтня Департамент культури КМДА представив колективу театру В.Троїцького як нового художнього керівника. У відкритому листі колектив зазначає: «За час своєї роботи новопризначений очільник зумів своїми намірами і заявами налаштувати колектив проти себе. Офіційні заяви пана Троїцького про наміри перейменування закладу у «Сковорода-центр» підтвердили побоювання колективу щодо використання будівлі під інші заходи, де місце театру незначне, мовою оригіналу:

«Сковорода-центр» будет якорным обьектом культуры и образования Подола и Киева, в котором будут развиваться образовательные и культурные програмы. Наряду с основным действующим объектом — Киевским муниципальным академическим театром оперы и балета для детей и юношества, в «Сковорода-центр» будут развиваться и другие направления: центр современной хореографии; центр новой оперы с участием трупы муниципального театра оперы и балета...»

Театр опери і балету є складною структурою і у запропонованих художнім керівником умовах функціонувати не зможе!

Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва є єдиним у світі театром такого напряму. Репертуар унікального театру створювався протягом 30 років, на ньому виховувалося не одне покоління дітей. У роботі театру особливу увагу приділяють родинним виставам (які із задоволенням відвідують і батьки, і діти), виставам для юнацтва, а також постановкам класичного репертуару. Висока виховна місія закладу, особливості роботи театру опери і балету, велика відповідальність, яка лежить на працівниках театру, — все це потребує прискіпливого підбору художнього керівника...

У Влада Троїцького інший погляд на ситуацію, він має конкретний план дій якнайшвидше реорганізувати театр і зробити його прибутковим. Він обіцяє вже у грудні запросити глядачів на прем’єру...

Не можна на особняк надбудувати хмарочос

...Найнесправедливіше в цій історії — її однобоке подання. Складається враження її дуже добре підготовленої і скоординованої інформаційності і заанґажованості. Вмить інтернет-простір «забомбили» підтримкою лише в один бік і з’явилися газетно-телевізійні матеріали (якби так швидко з’являлися професійні рецензії на вистави театрів), що ґрунтувалися лише на коментарях новопризначеного худкерівника. І в жодному з матеріалів ніхто не згадав про інший бік — про єдиний у світі дитячий театр, який створювався 1982 року як музичний і для просвіти дітей і юнацтва. Ніхто не згадав про цілий театральний колектив зі своєю цікавою історією, традиціями і вдалими влученнями в сьогодення. А скільки театр натерпівся, намучився, наарендувався по чужих концертних залах і школах, аби нарешті отримати своє приміщення? Як тут раділи і вірили в майбутні цікаві проекти, які і втілювали? Без галасу й крику...

Загалом такі театри мають цінувати і захищати держава й місто, якому театр свого часу повірив (його започаткували як державний, а потім «умовили» перейти в підпорядкування міста, обіцяючи всіляку підтримку).

Ніхто в ЗМІ жодного разу не згадав, що оперні постановки саме цього театру два роки поспіль (2011, 2012 рр.) здобували єдину в Україні театральну премію «Київська пектораль» за найкращу музичну виставу, залишаючи позаду навіть добре «упаковану» Національну оперу (отже, не лише у фінансах справа!).

До речі, опера «Перси Тересія» Ф.Пуленка збирала аншлаги з молодіжної публіки. Саме тут нарешті почали з’являтися талановиті, креативні молоді оперні режисери. І саме тут прихистили спочатку трупу ансамблю «Класичний балет», а потім і «Київ модерн балет» Раду Поклірату, який останніми роками і був худкерівником театру. Чомусь вельмишановний Раду Поклітару не висловлював своє «фе» цій трупі, а всі ці роки її підтримував.

Нагадаю, хор театру, очолюваний одним з найкращих молодих хормейстерів країни Анжелою Масленниковою, не лише дасть фору нашим чудовим хорам (дякувати Богові, туди ще «реформи» не дійшли і це мистецтво у нас на дуже великій висоті!), а й шанований у світі. Солісти-вокалісти театру настільки відкриті до експериментів, що виконують будь-які завдання, які до снаги лише акторам драматичних театрів. І той самий хор, і симфонічний оркестр мають свої унікальні самостійні концертні програми. Недарма трупа Дитячого музичного — постійний кадровий «донор» не лише Національної опери України, а й театрів світу. Так, тенор Сергій Пальчиков, лише показавши себе у вдало осучасненій «Травіаті», дістав запрошення до паризької «Гранд-Опера». А скільки дітей пройшли і проходять через єдині у своєму роді просвітницько-освітні програми, що їх проводить театр? Про це можуть розповісти багато вдячних батьків. А скільки первопрочитань побачило життя в стінах цього музичного театру! І кожен фахівець театру: чи то музикант-оркестрант, чи то вокаліст, чи то артист балету, як ніхто з усіх інших професій, багато, довго, наполегливо, до поту і кривавих ран вчився і вдосконалювався. Можна сказати — все життя, часто ще змалку. У них своя конкретна професія, в яку вони вірять, яку досконало знають і люблять.

І ось їм, близько 300 артистам, не порадившись, призначають (хоча за останнім наказом Міністерства культури сьогодні призначення відбуваються інакше) керівника, можна сказати, з іншого естетичного світу й іншої професії. Нехай кожен поставить себе на їхнє місце. До речі, в матеріалах ЗМІ є неточність щодо кількісного складу колективу театру. До відома, весь він становить 374 особи, а творчий склад — 265 осіб, решта — це адміністративно-господарсько-постановочні працівники театру. Відкритого листа-незгоду проти нового призначення підписало 295 осіб. Nо сomment.

Не подумайте, що я негативно ставлюся до діяльної фантастично харизматичної людини, режисера, продюсера і менеджера Влада Троїцького. Хоча не завжди поділяю його творчість, але глибоко поважаю його як будь-яку людину творчу й небайдужу. Вважаю, що ідея Центру сучасного мистецтва не просто на часі, а давно наполегливо стукається у двері. І напевно, саме Владові Троїцькому такий Центр до снаги. І не лише місто, але й сама держава повинна обов’язково підключитися до створення «Сковорода-центру» В. Троїцького і його однодумців.

Це можливо, але... не за рахунок іншого колективу й мистецтва! Високодостойні сторони — просто з різних «опер» і перебувають у паралельних світах: за естетикою подання матеріалу, полярністю розуміння завдань мистецтва і життя (позитив-негатив), з різними ідеалами і традиціями. Не можна прямо на дворянський маєток надбудувати хмарочос зі скла й бетону. Хоча б тому, що розвалиться і те й те. Тим паче, театр вже відбувся і не одне десятиліття «сіє розумне й вічне», а ось із перспективою абсолютно нового утворення («Сковорода-центру») ще велике питання.

Запрошення трупи новим керівником до експерименту? Якого? Створення театру «Сучасної опери». А де вона? Назвіть. Так, у планах керівника було озвучено скандальну повість Венедикта Єрофєєва «Москва-Петушки» з тією самою ненормативною лексикою, яку так полюбляє «ДАХ», і передбачувано атональною музикою, яку не те що діти, а й підготовлені дорослі в такій кількості не витримають.

Хто визначає, який світогляд кращий, прогресивніший, а який застарів? І чому естетика минулих років, що народила справжні світові шедеври, зокрема і в Україні, це «цілковитий відстій», а сьогоднішня естетика «Мертвого Гоголя» чи «Едіпа. Собача будка» — те, що всім потрібно!? Комусь до вподоби брутальні вистави «ДАХу», а комусь потрібен «зайчик-листоноша». Комусь у житті бракує натуралістичної «Собачої будки», яка його підзаряджає, а хтось набирається енергії для життя за стінами театру на «Сплячій красуні» — світлій казці з музикою Чайковського. До речі, чомусь на суто класичних балетах і операх у Національній опері України (як, утім, і у всіх музичних театрах світу) завжди аншлаги і у цивілізованому світі вони вважаються елітарним мистецтвом! Безперечно, одне мистецтво іншому не заважає. І не потрібно одних глядачів позбавляти їх видовища за рахунок інших. Це недемократично.

 Один мій колега поставив запитання: «А хто, окрім Троїцького? Більш нема кому»! Запевняю, знаючи специфічний світ музичного театру, можна назвати кілька дуже гідних кандидатур, які в «одній тональності» з Театром опери і балету для дітей та юнацтва, не авторитарні і також прагнуть експериментів. І, гадаю, їх можуть назвати і в самому театрі зі своєю худрадою, яка, з огляду на все, до нових планів В.Троїцького теж не входить.

Мені дуже сподобалися слова Влада Троїцького в одному з його останніх інтерв’ю: «Якщо люди навчаться довіряти одне одному, не претендуючи на ексклюзивність свого розуміння світу, дуже багато може змінитися...»

Продовження теми: Монологи Влада Троїцького: про бачення перспективи