Що об’єднає українців після Майдану?

«Жодного шансу депресії!» — такими словами головний редактор газети «День» Лариса Івшина звернулася до журналістів редакції та протестувальників. Не зупинятися на тижневих страйках, а продовжувати роботу у побудові свідомого суспільства з європейськими цінностями. Євромайдани по всій Україні засвідчили, що українці готові самоорганізуватися та діяти заради змін.

Празька весна, рух «Солідарність», протести у колишніх країнах-сателітах Радянського Союзу: Східна Європа після розпаду СРСР пережила етап бунту та формування громадянського суспільства. В Україні революцій теж було кілька — Революція на граніті, Помаранчева революція та акції на відстоювання своїх громадянських прав, як у випадку з мовним законом чи податковим майданом, — вони підвели до вирішального ривка та визначення свого місця на геополітичній карті світу. І вже не залежно від результатів Вільнюського саміту Україна показала, що Back to USSR — не буде. Зараз головне відстояти свій вибір до кінця: не зупинятися у разі невдачі, а продовжувати діяти. Всіх людей на Євромайдані об’єднала єдина мета — жити в демократичній європейській Україні.

«День» уже 17 років працює над тим, аби вже побудувати Європу в Україні. Й зараз редакція протягом тижня всіляко підтримує протестувальників — не лише морально та інтелектуально. Кілька днів поспіль від редакції газети небайдужі приносять на Майдан підживу для сили «бунтарів» — теплий чай та харчі, аби ті не втрачали дух і не розчаровувалися. Днями головний редактор газети «День» Лариса Івшина особисто прийшла підтримати страйкарів. «Драматичний поворот з Угодою про асоціацію з ЄС вимагає великої консолідованості та мужності. Це забіг на велику дистанцію. Те, над чим ми працюємо в газеті,— все для того, аби наблизити Європу, аби люди читали, думали й вчилися. Нарешті цей Майдан — психологічно мій. Це вже інше покоління, на яке я покладаю великі надії, але ще більше за нього переживаю. Якби ми могли вберегти молодь від розчарувань, від депресії... Було б добре, щоб цей настрій втримався. Бо попереду — дуже серйозна боротьба», — зазначила головний редактор у спілкуванні зі страйкарями. А також Лариса Івшина подала ідею створення Європейської платформи як консолідованого руху з морально-ціннісною основою. «Тут є дуже багато мислячих людей і я переконана, що вони обов’язково створять свої сторінки у фейсбуках, де відбудеться інтелектуальна дискусія про те, на яких принципах має формуватися Європейська платформа як широкий рух молоді. І буде результат, — наголосила вона, — можливо, народиться більш активна політична організація. Потрібно шукати своїх яскравих молодих лідерів. Я переконана, вони тут. З цього й варто робити політичний заміс для нового тіста».

СТРАЙКАРІ ВЖЕ ТИЖДЕНЬ ВІДСТОЮЮТЬ СВОЇ ПРАВА НА ЄВРОПЕЙСЬКЕ МАЙБУТНЄ. У ТАКІЙ ДИНАМІЧНІЙ СИТУЦІЇ ПОТРІБНА КОНСОЛІДАЦІЯ ТА ВІДЧУТТЯ «ПЛЕЧА». «День» ПІДТРИМУЄ ПРОТЕСТУВАЛЬНИКІВ — МОРАЛЬНО, ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО, А ТАКОЖ ДОПОМАГАЄ ХАРЧАМИ ТА ТЕПЛИМ ЧАЄМ / ФОТО ОЛЕКСІЯ ІВАНОВА

Саме «сопляки», як їх іронічно називають політики, першими висловили незгоду та перемогли зневіру. Приїжджають, аби не виїжджати — вони підтримують акції протесту та, попри втому, продовжують відстоювати свої права. І саме вони борються за своє майбутнє та європейські цінності.

«ЯКЩО НЕ Я, ТО ХТО?»

Юлія, студентка Київський національний університет технологій та дизайну, з м. Біла Церква:

— Уперше дізналася про страйк з групи «Патріоти України» в соцмережі «ВКонтакте». Прикро, що зараз її заблокували, як і сторінки всіх її адміністраторів. Я вирішила йти одразу, бо ми мусимо дбати про своє майбутнє. Я кожного дня буваю на Майдані — ще з першого дня. Вчора я прийшла сюди після пар. Дуже змерзла, пішла додому перевдягнутися — і за кілька годин знову повернулася. Додому прийшла о шостій ранку, кілька годин поспала і знову сюди. Власну позицію я можу схарактеризувати так: «Якщо не я, то хто?». Було б добре, якби кожен у цій країні мав таку ж позицію, виходив і відстоював свою думку.

Я вважаю, що ми маємо йти в Європу. Думаю, треба боротися. Коли я прийшла на пари і сказала, що була тут увесь день і всю ніч, то мене одразу запитали, скільки мені за це заплатили. Але я стою тут безоплатно — за ідею. Так само стоять мої рідні та друзі, які зараз тут.

«СЬОГОДНІ ТРЕТЬОГО ВАРІАНТУ НАМ НЕ ДАНО: АБО ЄС, АБО МИТНИЙ СОЮЗ...»

Артем та Анатолій, студенти Національного авіаційного університету, з Луганської та Миколаївської областей:

— Ми вийшли на Майдан, бо розуміємо, що сьогодні третього варіанту нам не дано: або ЄС, або Митний союз. А нам не потрібен другий «совок», ми хочемо жити в нормальній країні, хочемо пишатися нею. Та й соромно сидіти склавши руки, коли відбуваються такі події. І якщо не ми, то хто їх підтримає? Ми б дуже хотіли самобутньої незалежної України, але розуміємо, що з нашою владою такого не буде. Якщо ми не підпишемо Асоціацію, то підемо в Митний союз. Наша влада хоче здати нас Москві, а нам цього не треба.

«МІЙ ГРОМАДЯНСЬКИЙ ОБОВ’ЯЗОК — БУТИ ТУТ...»

Мирослава, студентка Національного університету «Києво-Могилянська академія»:

— Дізналася про Майдан через соцмережу «Твітер». Стою тут періодично, починаючи з першої ночі — з четверга на п’ятницю. Приходжу щодня після пар і чергую з четвертої до восьмої-дев’ятої години.

Узагалі, життя в європейській країні — давня мрія для мене і моїх батьків. Нарешті з’явився такий шанс, тому мій громадянський обов’язок — бути тут. У нас є багаторічний досвід так званої асоціації з Росією, і є досвід подорожей по країнах ЄС. Тому для мене особисто вибір очевидний.

МАЙДАН ДИВУЄ ТВОРЧІСТЮ ТА НОВАТОРСЬКИМ ПІДХОДОМ ДО ФОРМУВАННЯ «ВНУТРІШНЬОЇ ЄВРОПИ». ВІДТЕПЕР ТУТ ДІЄ БУККРОСИНГ:  УСІ ОХОЧІ МОЖУТЬ ЛИШАТИ ТА БРАТИ НАВЗАМІН КНИЖКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ ТА АКТУАЛЬНІ ГАЗЕТИ, ЖУРНАЛИ. НАША РЕДАКЦІЯ ТАКОЖ ВЗЯЛА УЧАСТЬ У АКЦІЇ Й ПОДАРУВАЛА СВОЇ ВИДАННЯ / ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Кажуть, що тут стоять за гроші. Не знаю, не чула тут такого. Особисто я — самодостатня людина і можу собі дозволити не продавати свою думку...

Ореста, Львівський національний університет ім. І. Франка:

— Ми з друзями приїхали на Майдан сьогодні вранці. Плануємо стояти тут до п’ятниці, сподіваюся так і буде. В Києві дуже привітні люди, ми зустріли тут і таких, хто готовий взяти нас на ночівлю — всіх дев’ятьох!

У Львові ця проєвропейська акція активно підтримується. Керівники університетів закликають нас їхати до Києва. У нас рух уже згуртований, людей значно більше, а тому наші сили потрібніші тут, у столиці. Зі Львова сюди вирушають автобуси, але їх просто не пускають, тому ми змушені їхати потягами.

Якщо вибирати між Росією і Європою — більшість за Європу. Це зараз для нас найкращий вибір.

Марина, студентка Київського національного економічного університету ім. В. Гетьмана:

— Я хочу, щоб наша Україна колись увійшла-таки в Євросоюз, бо вірю, що тоді наше життя покращиться. По-перше, коли ми потрапимо до ЄС — у нас буде безвізовий режим з країнами Європи, по-друге, якість продукції, яку ми споживатимемо, буде значно вищою.

Сьогодні прийшла вперше, планую приходити до п’ятниці. Будемо сподіватися, що в нас усе вийде, і це не дарма. Ми створили групу в соцмережі «ВКонтакте» для студентів нашого вишу. Через неї ми домовляємося і ходимо на Майдан усі разом.

«ПОКРАЩАННЯ НАСАМПЕРЕД ВАРТО ПОЧИНАТИ ІЗ СЕБЕ»

Наталія, студентка Київського національного університету ім. Тараса Шевченка:

— Покращення насамперед варто починати із себе. Поки кожен цього не усвідомить — нічого хорошого на нас не чекає. Для себе я вирішила, що треба йти на Майдан, а не сидіти вдома, ставити лайки і писати пости у соцмережах. Про Майдан я дізналася в четвер, коли оголосили, що Янукович не підпише угоду з ЄС. Тоді зрозуміла, що незадоволення наростає. Вперше вийшла в неділю. Стою щодня, а от учора цілу ніч простояла. Сьогодні вранці була на страйку, потім повернулася додому, перевдягнулася і знову приїхала сюди. Буду стояти і далі.

Юлія ЛУЧИК, Олеся ЯРЕМЧУК, «День», Олена БЕРЕЖНЮК

ІНОЗЕМЦІ — ПРО МАЙДАН

 «ЦЕ ЧУДОВО, ЩО УКРАЇНЦІ НАРЕШТІ ЩОСЬ РОБЛЯТЬ, ЩОБ ЗМІНИТИ ПОЛІТИЧНУ СИТУАЦІЮ У СВОЇЙ КРАЇНІ»

Філіп ЛИВЕНТОФТ, 26 років, комп’ютерний програміст, Данія:

— В Україну я приїхав до своєї дівчини Алі, а сюди ми приходимо майже щодня, щоб підтримати цю ініціативу. Атмосфера Євромайдану нагадує рок-концерт, вона хороша і приємна. До того ж, це чудово, що українці нарешті щось роблять, щоб змінити політичну ситуацію в своїй країні. Це добре, що вони протестують проти рішення влади, оскільки підписання Угоди про асоціацію надзвичайно важливе для України. Я сподіваюся, що це відбудеться і люди тут, я бачу, також дуже вірять в це. Я б сказав, вони у цьому переконані.

Чи вплине якось цей Євромайдан на українську владу? Хоча я й не дуже обізнаний в українській політиці, однак у 2004 році подібна акція змусила Януковича відступити. Можливо, це станеться й цього разу, якщо Євромайдан протримається довше. Демонстрація дуже миролюбна. Це тішить, оскільки у Данії демонстранти часто зосереджені на бійках з поліцією. Вони кажуть, що поліція страшна, зла, і провокують поліцію до рішучих дій. Тут я нічого подібного не побачив.

Хочу побажати українцям продовжувати боротися за свої цінності, залишатися мирно налаштованими і не піддаватися на провокації міліції чи будь-кого ще. Українці мають надіслати Європі сигнал, що вони хочуть вступити до Євросоюзу.

«ЦЕ ДОБРЕ МАЙБУТНЄ, БОНУСИ НЕ ЛИШЕ ДЛЯ УКРАЇНИ, А Й ДЛЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН ТАКОЖ»

Жан-Батіст ПРЕВО, викладач французької мови у Києві, Франція:

— У Європі протестувальники часто перевертають і спалюють автомобілі, б’ють вітрини магазинів. Це значить, що вони показують своє незадоволення та висловлюють свої думки іншим шляхом — не таким мирним. Вони роблять це тоді, коли не можуть донести до політиків свою думку мирним шляхом, політичним, законним. Але я, звичайно, прихильник ненасильницького спротиву, мирних демонстрацій. Майдан у Києві — це саме такий приклад мирної демонстрації. Хоча загалом, я трохи песимістичний щодо долі Майдану — я був тут і в неділю, і вчора, і сьогодні прийшов, і я бачу, що людей стає менше. Тому я думаю, Майдан рухається до свого логічного завершення — це його останні дні.

Якщо українці хочуть, щоб Україна була справді Європою, то мають й самі докласти зусиль, провести низку внутрішніх змін, наприклад, максимально побороти корупцію.

На мій погляд, євроінтеграційний шлях України — це важливо. Це добре майбутнє, бонуси не лише для України, а й для європейських країн також. Тому треба докладати зусилля, щоби європейська спільнота прийняла вашу державу, докладати зусилля з обох сторін — і з боку Брюсселя, і з боку Києва.

Донедавна на Європейській площі можна було побачити символіку політичних партій, в тому числі контраверсійних партій. Я, наприклад, жодним чином не підтримую і не люблю ті партії, які намагаються дискримінувати, обмежити в чомусь інших людей. Одна з українських партій якраз така, і для мене вона є неприйнятною. Я здивований, що вона досить активно представлена тут — на проєвропейському Майдані.

«НАРОД ЗАВЖДИ ВИГРАЄ — РАНО ЧИ ПІЗНО»

Хакан КАРА, Туреччина:

Я вперше у Києві. Приїхав у справах, а заразом — і познайомитися з країною, і якраз втрапив на важливі події у житті вашої країни. Скажу одразу — в Україні  живуть чудові люди, якими важко не захоплюватися. Атмосфера тут, на Майдані — неймовірна. Я вірю, що перемога все ж таки буде за людьми, а не за урядом. Мені подобається цей Occupy Maidan.

Я почув про Майдан ще вдома, у Туреччині, по телебаченню. Наші канали завжди показують новини, в яких йдеться про мітинги, демонстрації, акції протесту. Але я також чув, що українське телебачення не надто активно і не в повному обсязі висвітлює ці події. Я підтримую українців, бо подібні події мали місце і в нас — буквально кілька місяців тому. І тоді  влада програла, а виграли люди. Народ завжди виграє — рано чи пізно. Я думаю, що найбільш ефективними протестами є саме мирні. Тут, на Майдані, вони такі.

Туреччина теж вже багато років прагне стати членом Євросоюзу, тому нам зрозумілий ваш вибір — рухатися до Європи, а не до Росії. На мою думку, Україна — це європейська країна, яка має більше спільних цінностей із країнами ЄС, аніж із Росією.

Марія СЕМЕНЧЕНКО, Ігор САМОКИШ, фото Миколи ТИМЧЕНКА «День»