Новий Комінтерн

Сенс реформи «РИА Новости» настільки очевидний, що жодних спеціальних тлумачень не треба. Призначення Дмитра Кисельова виключає будь-яку конспірологічну гру розуму на тему: буде продовжено курс Світлани Миронюк за нового керівництва чи він повільно мінятиметься. Реформа РИА чітко означає, що перший етап «третього терміну» успішно завершено. «Нова більшість» (переважна) сформована, здобуті переконливі зовнішньополітичні перемоги (Сноуден, Сирія, Україна), опозиція третьому терміну ліквідована. Міністр культури вже чітко виголосив: європейських цінностей немає, це північноатлантична пропаганда. Курс на Євразійський союз і «особливий шлях» уже чітко продемонстрований усім учасникам управлінської системи в Росії. І всі вони як могли зі свого боку присягнули новому курсу: це зробили й політичні партії, й церква, й письменники, й інші гільдії. Як виглядатиме контроль за кадрами в системі третього терміну, ми вже знаємо. Володінські «фільтри» й відтворення системи підготовки номенклатури (див. листопадове інтерв’ю глави АП Сергія Іванова) показують орієнтир. Не доводиться сумніватися, що указ уряду про контроль за Вищою школою економіки не є випадковим. Вона, як РИА, буде правильно «причесана». Процес шикування ЗМІ, що мають скільки-небудь значиму аудиторію, активно триває. Тільки що «Газпром-медиа» купив «ПрофМедиа». Створюються два гігантські медіахолдинги, що є крилами однієї системи контролю за контентом.

Путін приготувався до великого світового стрибка.

Багато хто думає, що створення АПН — це повернення до радянського формату періоду застою. І таким чином тухла ідея, приречена на крах. Це велика помилка. Путінізм сьогодні не лише мислить себе швидше як Комінтерн у його найкращі роки, а й має для цього досить серйозні підстави. Цікава обставина: напередодні повідомлення про реформу РАН одразу в трьох виданнях («Эксперт», РБК, «Известия») було опубліковано виступ фінського діяча Йоахіма Бекмана про унікальність Путіна як світового лідера, про те, що Путін — це лідер вільного світу. Ветеранами московської політики це сприймається як виступ європейського маргінала й фрика. Але він аж ніяк не фриківський. Путінський режим за десять років здійснив досить глибокі зміни в європейському істеблішменті. Він не лише прикупив Шредера й Берлусконі, а й залучив десятки інтелектуалів у орбіту путінізму через «Діалог цивілізацій» Якуніна, через «Валдайський клуб». На пропагандистському Russia Today працювали вже сотні експатів до Кисельова. Нові поповнять «Россию сегодня» за Кисельова. До Росії зараз вигідно найматися на роботу — не лише медійники, а й європейська професура охоче отримує пропозиції про роботу від федеральних університетів, що мають тепер добре фінансування. Ті, кому довелося спілкуватися в різних країнах Європи й третього світу зі звичайним населенням, що переживає економічні негаразди, знають — ставлення до Путіна у цих прошарків глибоко позитивне. «Ваш Путін — молодець», — кажуть вони. Читається: економічних і соціальних проблем усе одно не розв’яжеш, але поводитися сміливо й плювати в обличчя «світовому уряду» («Держдепу», «ротшильдам», «фінансовому капіталізму» й т.д.) може дозволити собі лише Путін.

Помилкове трактування полягає в тому, що Путін хоче опустити нову «залізну завісу» а-ля Берлінський мур і проводити курс «ізоляціонізму». Абсолютно навпаки: Путін збирається проводити новий комінтернівський курс. Це не ізоляціонізм, а, навпаки, максимальна путінізація навколишнього світу. Як і за часів колишнього Комінтерну — це складна система роботи зі співчуваючими інтелектуалами, політиками на ідейній основі плюс велика робота зовнішньої розвідки з політичними функціями.

Це абсолютно новий феномен, спрямований не на реставрацію минулого, а на створення абсолютно нової гегемонії.

Путін приготувався до великого світового стрибка. Те, що сприймається як курйози-2013, — жарт журналістів Forbes «Путін — найвпливовіший лідер світу» або висунення Путіна на Нобелівську премію миру — насправді аж ніяк не курйози. Це символічне й іронічне промацування світової події, що відбувається на наших очах: світова криза, зміна курсу США, слабкість євробюрократії, подальше просування історії від двополярного світу до нової, невідомої поки його конструкції неабияк знижують у ціні світовий ландшафт навколо Путіна. Його галера опинилася у «верхній воді». Просто тому, що дуже впала вода в шлюзах.

У зв’язку з перетворенням «РИА Новости» ніби на АПН слід говорити про КДБ СРСР. Чекісти, як вважається, були дуже погано підготовлені, корумповані й продали СРСР за можливість жити у вільному світі. Зараз з’ясовується, що це не зовсім так. Чекісти погано працювали на радянську систему в другій половині існування СРСР. Але це не означає, що вони були погано підготовлені до боротьби за світову гегемонію за інших обставин. Сівши на платформу «грошей», тобто фінансового капіталізму, вони показують, що підготовлені вони добре. Це цинічні макіавеллісти, для яких не лише «європейські цінності» є «американською пропагандою», а й будь-які цінності є лише інструментом шантажу, обману й пропаганди. Будь-які обманливі «теплові ракети» можуть бути випущені в повітря. Будь-яка підступність допустима. Будь-яка брехня виправдана. Будь-яка маніпуляція як високими, так і низькими почуттями.

Власне кажучи, новий глава колишнього. «РИА Новости» є втіленням цього «чекізму в широкому сенсі». І треба підкреслити: цей «чекизм» більше не є спеціально замаркованими радянським поняттям у дусі old-school-політології періоду Гельсінського акту. Цей ізвод макіавеллізму жодній совєтології як аналітичний інструмент не піддається. Це абсолютно новий феномен, спрямований не на реставрацію минулою, а на створення абсолютно нової гегемонії.

Події довкола України свідчать, що європейський політичний істеблішмент абсолютно не розуміє, з чим він має справу. Він теж умовляє себе, що путінізм третього терміну — це буде щось подібне до Китаю. Або щось подібне до Азербайджану. Тобто автаркічний режим, тихо зайнятий самим собою. З яким треба буде продовжувати обмінювати грейдери Caterpillar на вуглеводні, трохи шкодуючи про «порушення прав». Економічна вага єврозони в рази вища об’єднаної економічної ваги Євразії. І це створює у європейців хибне відчуття захищеності. Вони просто ще не роззирнулися довкола себе й не розуміють, що «новий Комінтерн» розсівся вже не за якимсь «Берлінським муром», а просто у них на задньому дворі.

colta.ru

Статті по темі:

Як це було

«Путін готується до стрибка...»