Про «обладунки Бога» і... громадський контроль

Від скандалу до скандалу. Українська міліція знову в епіцентрі подій, і знову через дії своїх співробітників. Після нещодавньої бездіяльності працівників правоохоронних структур на День Європи під час нападу на представників ЗМІ розгорається черговий скандал.

Кілька днів тому в районному центрі Врадіївка, що на Миколаївщині, троє чоловіків затягнули в автомобіль 29-річну Ірину Крашкову, вивезли її до лісосмуги та зѓвалтували. Дорогою та на місці зѓвалтування дівчину жорстоко били. Крашкову госпіталізовано у важкому стані. Вона повідомила слідчому, що її побили та зґвалтували два офіцери міліції: лейтенант Поліщук і старший лейтенант Дрижак. У побитті також брав участь місцевий таксист Рябіненко. Поліщука та Рябіненка затримали, а у Дрижака прокуратура виявила алібі: він нібито в момент злочину чергував у райвідділі.

Не обійшлося і без «сімейного підряду». Це вже традиція правоохоронної системи та в цілому влади в Україні. Виявилося, що Поліщук є племінником прокурора Заводського району Миколаєва, а Дрижак є хрещеником керівника обласного управління МВС Валентина Парсенюка.

«Суцільний непотизм — похресники, племінники родичі, — коментує нашому виданню народний депутат від «Батьківщини» Геннадій Москаль. — Цю справу треба було передати в Одеську чи Херсонську прокуратуру, щоб не було жодного кумівства. Якщо потерпілий прямо вказує на особу, яка вчинила злочин, він має бути покараний». Варто підкреслити, що непотизм притаманний відсталим країнам. Тут пригадується і випадок із депутатом Лозинським на Кіровоградщині, де під час полюванню на людину брали участь також головний районний прокурор і головний районний міліціонер.

Жахливий злочин обурив мешканців Врадіївки. Сотні людей зібралися на мітинг біля місцевих міліції, суду, райдержадміністрації. Більше тисячі її мешканців «штурмували» райвідділ міліції з вимогою покарати винних.

«Люди повстають, і вони будуть захищати інтереси один одного, адже потрібен якийсь захист від міліції, — коментує «Дню» народний депутат від «УДАРу» Сергій Каплін. — Я не маю сумніву, що тисяча людей, які стоять на вулиці, мають рацію і вимагають законних речей. У Миколаєві це вже третій резонансний випадок за рік. Переконаний: подібні вогнища виникатимуть по всій Україні. Фактично йде партизанська війна проти МВС. Якщо Президент усунеться від вирішення цих питань, Миколаїв може перетворитися на український варіант Таксім».

Президент уже відреагував. Віктор Янукович взяв під особистий контроль розслідування Генпрокуратурою справи у зѓвалтуванні Ірини Крашкової. Він доручив генпрокурору Віктору Пшонці провести нараду з керівництвом СБУ та МВС для вивчення всіх фактів участі співробітників правоохоронних структур у протиправних діях для надання належної оцінки, визначення подальшого реагування та розробки запобіжних заходів на майбутнє. Керівники СБУ та МВС, за дорученням Президента, повинні найближчим часом провести колегії щодо виявлення фактів і запобігання правопорушенням, — йдеться у повідомленні прес-служби глави держави.

Є реакція і окремих відомств. Голова МВС Віталій Захарченко відсторонив від посад начальника УМВС у Миколаївській області Валентина Парсенюка та керівника Врадіївського райвідділу міліції Віталія Синицького. Також генеральний прокурор України Віктор Пшонка звільнив прокурора Врадіївського району Сергія Мочалка.

Але реакцію влади можна назвати «реакцією на реакцію». Адже ніяких заяв і звільнень не було, поки громадськість, окремі правозахисники, журналісти не почали бити на сполох. Чотири дні — тиша. Тільки зараз всі почали різко «вирішувати проблеми».

«Між міліцією і населенням — величезна прірва, — каже Москаль. — Проблема полягає в тому, що міліція залишається безкарною. Коли були вибори у Первомайську, міліція приїхала ледь не з усієї України, а тут ніхто не зміг надати кваліфікованої допомоги. Бездіяльність і некомпетентність міністра дається взнаки».

Обговорювали це питання вчора і в парламенті. Опозиційні фракції заявили про деградацію української міліції та необхідність звільнення Віталія Захарченка. Але перед тим забажали його звіту у ВР. Звіт, зрештою, відбувся.

«Ми побачили, що однією з причин є безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків окремими працівниками, насамперед керівниками різного рівня та бажання створення уявного благополуччя», — заявив під час виступу Захарченко. «Як тільки мені стало відомо про причетність до злочину працівників міліції та невідповідність переданої кваліфікації скоєного, я миттєво відреагував — направив працівників внутрішньої безпеки і інспекції особового складу для проведення службового розслідування», — зазначив міністр. Він також повідомив, що доручив провести позачергове тестування всього особового складу врадіївського райвідділу.

Чи вирішать такі заходи загальну проблему? «Жоден міністр не зможе самостійно змінити ситуацію — які б моральні якості він не мав, — говорить депутат Каплін. — Потрібна політична воля Президента. Він має прийняти рішення й припинити ставитися до органів як до ножа і виделки, якими можна препарувати чи поглинати країну. Він має забезпечити нову правову культуру, нову культуру відносин влади й громадян, має виконувати функції стеження за законністю. Суди мають стати останньою інстанцією для уникнення таких випадків. Міліція повинна бути не інкубатором для ґвалтівників, а інститутом формування нової культури й вирішення низки правових питань. Маємо приклад Грузії, де було знищено інститут злодіїв у законі. Однак, міністр має також бути новатором, жорстким і безкомпромісним для бандитів, корупціонерів. Цей світ має бути знищений. Всі інструменти для цього у держави є».

З системою реформування правоохоронної системи, зокрема, міліції у нас велика проблема. Про це ми неодноразово писали. Зокрема, що стосується випадку в селі Семиполки Броварського району Київської області, де місцевий мешканець Віталій Запорожець був змушений вчинити самосуд над дільничним міліціонером, який фактично тероризивував мешканців села. Запорожця в результаті посадили на 14 років (наразі він продовжує судитися у вищих судових інстанціях). Чи зробили в міліції висновки з цього випадку?

Як бачимо, ні. Відсутність реформ в правоохоронних органах дедалі більше змушує людей спиратися на власні сили, що і роблять сьогодні мешканці Врадіївки. Подібних випадків в Україні багато. Окремі «голови» через поширення інформації про конкретні випадки летять, але хіба це кардинально міняє ситуацію в правоохоронній системі? Автору доводилося чути, що в радянські часи в лавах КДБ міліцію часто називали — «озброєною бандою». Часи змінилися, але чому в незалежній Україні були можливі «орли Кравченка», «перевертні в погонах»...? Тому що систему на змінили. Не змінюють її і сьогодні. Складається враження, що міліцію ніхто не контролює. Тому безкарність її співробітників лише посилюватиметься і продукуватиме чергові злочини. Народ безправний. 

КОМЕНТАРІ

Олег МАРТИНЕНКО, доктор юридичних наук, експерт-поліціїст, захистив докторську дисертацію на тему «Злочини серед працівників ВВС України: їх детермінація та попередження»:

— Щороку працівники МВС проходять спеціальну комісію щодо психічного здоров’я. З кандидатів відсівається мало не до 15% з тих, які йдуть у так звані школи міліції. Потім, у процесі служби, десь до 5% особового складу відсівають, бо в них або виявляють психічні аномалії, або у них розвиваються неврастенічні, психотичні реакції через стресогенність роботи, алкоголізм. У більшості своїй таких людей теж звільняють, бо вони мало того, що не проходять цю комісію, але також попутно здійснюють порушення під час служби: пияцтво, невихід на роботу, втрата зброї. Вони себе проявляють — і їх звільняють. А ось найстрашніше, що більшість таких звірячих злочинів, які здійснюють працівники міліції, здійснюють у принципі відносно здорові люди.

Чому? Це і професійна деформація, і страх перед розкриттям скоєного ними злочину — там все зв’язане воєдино. Припустімо, людина випила, їде і бачить дівчину, як у цій ситуації. Щось йому там здалося, що нібито дає йому привід її зґвалтувати. Відбувається опір потерпілої, і працівник міліції, та й будь-яка людина, розуміє, що в даному випадкові скоює злочин і що жертва може поскаржитися, тому він її б’є і залякує. Якщо жертва починає чинити опір, він її б’є сильніше і в цей момент із жахом розуміє, що все далі і далі за шкалою кримінальної відповідальності забезпечує собі вирок все більший і більший. І для того, щоб остаточно позбутися потенційного покарання, він врешті-решт вбиває людину, щоб вона нічого не сказала. Хоча він уже розуміє, що заробив собі вбивство. Але це така ескалація насильства, яка відбувається спонтанно. Зрозуміло, що не кожна людина на це зважиться, але якщо у неї є схильність до насильства, є слабкий самоконтроль, то в такій стресовій ситуації, яку вона сама ж і створила, вона вже далі не контролює себе за шкалою агресії. Вона сама себе затягує в скоєння все більш тяжкого злочину. Це один із варіантів розвитку подібних ситуацій. Але лише слідство покаже, як це було насправді.

Кількість подібних випадків за останні роки не зросла. Як правило, — це говорить і психологія, і психіатрія,, і судова статистика — кількість насильницьких злочинів у суспільстві приблизно однакова в усі часи. А ось для України кількість убивств, зѓвалтувань, грабежів, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень — так званих насильницьких злочинів, — не перевищує 5% у всій своїй сукупності. А якщо взяти важкі — вбивства, зґвалтування — це лишень 2,5% від усієї маси злочинів. Інша річ, що час від часу частина злочинів стає здобутком громадськості, а час від часу — приховується. Адже ми не знаємо, скільки таких зґвалтувань міліціонерами було за радянських часів. Але вони теж були. Зараз кожен випадок стає резонансним, відомим і нам здається, що їх більше. Насправді, за статистикою це не так — це приблизно однакова кількість.

Таку зухвалість, жорстокість, агресію злочинів представників міліції можна пояснити, по-перше, особистими рисами — людина має бути сама по собі агресивною, цинічною, вона не повинна поважати особистість іншої людини. І плюс до цього обов’язкова професійна деформація в плані того, що людина відчуває себе невразливою з погляду закону. Вона знає, що може скамуфлювати свої злочинні дії під нібито законні. Так, вона когось застрелила, але вона скаже, що захищалася... Американці називають це «обладунки Бога». Ось цей «імунітет» якраз відіграє роль, що дозволяє агресорові так поводитися. Тобто особисті риси плюс професійна деформація, дана самою службою.

Західна Європа не придумала нічого кращого, окрім як узяти два компоненти для контролю над будь-якими державними службами — забезпечити їх заробітною платнею такого рівня, щоб вони не думали про корупцію, і встановити найсуворіший громадський контроль за їхніми діями. У нас у країні або, встановлюють жорстокий контроль держорганів один за одним, але при цьому дають маленьку зарплатню, або підвищують зарплатню і знижують контроль. У нас ніколи два ці елементи не застосовувалися одночасно до державних службовців. Питання зарплатні взагалі обійдемо, бо розуміємо в якій країні живемо, а контроль громадськості — наразі слабкий. Тут можна лише сподіватися, що громадськість частіше допускатимуть у комісії з добору працівників органів, атестаційні комісії. Зазвичай там присутній, скажімо, представник товариства відставних бійців загону спецпризначення, і зрозуміло, наскільки він буде «об’єктивним», або ще якась лояльна до міліції організація. Справжніх правозахисників у цих комісіях сьогодні немає, тому громадський об’єктивний контроль як такий відсутній.

Такі мікрореволюції на рівні району, коли народ приходить і вимагає перегляду справи, справедливого суду — дуже позитивна, здорова тенденція, бо без цих проявів влада ніколи не зрозуміє, що вона перегинає палицю і робить щось не так.

«ЇХ ТРЕБА ПОКАРАТИ З УСІЄЮ СУВОРІСТЮ»

Владислав ЛУК’ЯНОВ, народний депутат від Партії регіонів:

— Що стосується ситуації з райвідділом на Миколаївщині — це просто покидьки, які мають бути покарані з усією суворістю. У такі моменти навіть замислюєшся про смертну кару: чому її у нас немає?

У своєму виступі міністр Захарченко концентрувався на багатьох змінах, які наразі відбуваються всередині правоохоронної системи. Але проблема в тому, що подібні резонансні приклади перекреслюють усю виконану роботу якщо не організаційно, то на рівні сприйняття громадськістю.

Щодо моральних якостей співробітників органів — я не був би таким категоричним. Держава в цілому відображує стан, у якому перебуває все суспільство. Говорити про те, що ситуація із суспільною свідомістю відрізняється від свідомості міліціонерів, не доводиться. Це — наші діти, вони здобули юридичну освіту. Але справді, деякі з них, приступаючи до виконання службових обов’язків, забувають про приписи. Якась частина, отримавши певні повноваження, використовує їх потужність у своїх особистих, не завжди благих для суспільства, цілях.

«КАРТИНА СХОЖА НА РЕАЛЬНУ ВІЙНУ»

Едуард ЛЕОНОВ, народний депутат від «Свободи» (з місця подій):

— Коли я приїхав до славнозвісного райвідділку, в мене було враження, що я побачив усю історію України: задимлений іще відділок, бите скло, кров місцевих жителів... Картина схожа на реальну війну, відбулося справжнє народне повстання. Щойно зійшло сонце, до райвідділку знову почали сходитися люди й залишаються там досі. Вони залякані, бо розуміють, що їм ні на кого сподіватися — їх майбутнє у їхніх руках. Присутні розповідаються, що три останніх роки жили в страху, проти них застосовували моральний і фізичний терор. Але зараз вони вийшли, щоб захистити себе — тут ціла армія.

Однак, якісь висновки у Міністерстві все ж зробили. Декого звільнили, інших відсторонили. Але загальна реформа не відбувається. Система налаштована на підтримку терору. Наприклад прокурор, дядько того, кого люди звинувачують у злочинах, зараз на відпочинку закордоном. Самі ж міліціянти поводилися досить зухвало, що власне спричинило протистояння. Вони прийшли до відділку, вимагаючи видачі кривдника та вибачень. Однак міліціонери відверто насміхалися з людей, відмовляючи, що будуть покарані ті, хто чинить безлад біля відділку. Коли люди спробували застосувати силу, працівники органів використали сльзогінний газ. Натовп був дезорієнтований та деморалізований і пішов у наступ.

Нині ми організували підтримку для громадян. Зібралася величезна черга охочих написати заяви про злочини міліціянтів, скоєні проти них та їх родичів — більше тисячі людей. Варто зазначити, що цей край має власну історію протистояння. У 20-х рр. минулого століття люди успішно постали проти НКВС-ників.

Продовження теми:

 Спадкоємці... «перевертнів»