Про «стандарт» Небесної Сотні

До завершення виборчої кампанії залишаються лічені дні. Партії й кандидати, не жаліючи грошей, кидають всі сили, щоб здобути омріяний депутатський мандат. В умовах війни з Росією спостерігати за політичною рекламою, на яку витрачаються мільйони гривень, які б могли піти на потребу наших бійців, звісно, огидно. Але повне перезавантаження влади — одна з вимог Євромайдану. І взагалі, це є можливість змінити систему.

Інше питання — наскільки політики зробили висновки після всіх подій в Україні? Які методи вони використовують у передвиборчій агітації? Адже Майдан, перший і другий, — це гейзер, який вибухнув, щоб вказати шлях, куди рухатися. Далі — це можливість для політиків втілювати в життя громадянський запит. Після 2004-го цю можливість було повністю змарновано. Звідси реінкарнація Януковича і другий Майдан. Що ж ми спостерігаємо сьогодні?

Попри втрату територій і тисяч життів, політики й далі використовують старі правила. Відбувається агонія системи, яку було закладено ще під час президентства Кучми. Олігархічні війни, непотизм, адмінресурс, підкуп, напади на кандидатів... Усе це ми вже проходили. Результати — відомі. Адекватність політиків в оцінці реальності — от на що в нинішній ситуації передусім звертаєш увагу.

«СУСПІЛЬСТВО ЗАПРОВАДИЛО ТЕМАТИЧНІ «РАМКИ», ВИХОДИТИ ЗА ЯКІ ТЕПЕР ВВАЖАЄТЬСЯ ОЗНАКОЮ ПОГАНОГО ВИХОВАННЯ»

Ігор ГУЛИК, політичний експерт, Львів:

— Три основні особливості цієї виборчої кампанії. Перша: неймовірна динаміка, спричинена, очевидно, динамікою суспільних процесів, а також нетривалістю кампанії. Друга: зростання «асортименту» політичних сил, які рушили на вибори, хто — прагнучи скористатися з моменту турбулентності; хто — використавши нагоду «ребрендингу» у революційні часи. Третя: відсутність задавнених шаблонів — мовного протистояння, «двох Україн» тощо, які стали неактуальними і «несмачними». Загалом я б не сказав, що суспільство виставило для політиків вищу планку. Просто воно запровадило тематичні «рамки», виходити за які тепер вважається ознакою поганого виховання. Що ж до якісних критеріїв, то, видається, маємо ситуацію якраз навпаки: у політику рушили пройдисвіти і популісти, спекулюючи на будь-якій темі, пов’язаній з Майданом. У цьому гаморі тоне голос здорового глузду і сумління.

«СУСПІЛЬСТВО ВИЯВИЛОСЯ НЕ ГОТОВИМ ІНСТИТУЦІЙНО ОФОРМИТИ СВОЇ ВИМОГИ»

Юрій ШВЕДА, політтехнолог, Львів:

Три основні особливості цієї виборчої кампанії:

1) Ці вибори відбуваються після Революції Гідності, а тому революційний настрій, який було задано суспільству цією подією, трансформується у вимоги до кандидатів та партії на виборах. Насамперед це видно у негативному ставленні людей до старих політичних сил та політиків і висока затребуваність на нові обличчя у політиці.

2) Ці вибори відбуваються в умовах військової агресії зі сторони Росії, що зумовлює надзвичайно високу присутність військових — зокрема керівників та учасників добровільних військових формувань, у партійних списках;

3) Ці вибори відбуваються в умовах зміни форми правління (від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської). Тому у цій ситуації парламент та сформована ним більшість й уряд відіграватимуть центральну роль у формуванні подальшої державної політики України. Тому основна політична боротьба на виборах відбувається між прихильниками та противниками реформ в Україні.

Суспільство висунуло високі вимоги до політиків, але воно фактично виявилося не готовим інституційно оформити свої вимоги. Єдиного політичного репрезентанта нового суспільства так і не вдалося сформувати — ряд нових громадських лідерів із своїми ідеями та напрацюваннями розійшлися по партійних списках й фактично воюють одне проти одного, що безперечно деморалізує виборця. З’явилася ціла низка нових виборчих проектів (найвдаліший з них — «Самопоміч»), які цю ситуацію досить успішно використали для просування свого партійного бренду. 

«У ВСІХ ПАРТІЙ БРАКУЄ РЕАЛЬНИХ ПРОГРАМ, ГЛИБОКИХ РОЗРОБОК НА МАЙБУТНЄ»

Микола КОЗЛОВЕЦЬ, завідувач кафедри філософії Житомирського державного університету імені Івана Франка, доктор філософських наук, професор:

— Крім «постмайданних», воєнних факторів, нинішня виборча кампанія вирізняється також тим, що відбувається на тлі глибокої фінансової кризи, великого дефіциту державного бюджету і одночасно є однією з найдорожчих за всі попередні роки. Звісно, враховуючи також її меншу тривалість. На прикладі Житомира це тим паче видно. А ще надзвичайно великим популізмом, який може мати жахливі наслідки.

Ще дуже відчутне зниження політичної активності лівих сил, зокрема, Комуністичної партії. Це, можливо, пов’язано з відсутністю достатнього фінансування з боку зацікавлених олігархічних груп, як було раніше. Іншим фактором може бути падіння впливу комуністичної ідеології. Хотілося, щоб це знайшло відображення в результатах виборів, які б зафіксували відсутність комуністів у парламенті. Водночас справжні ліві європейського зразка там потрібні.

Крім того, це перша виборча кампанія в незалежній Україні, коли значна частина виборців (переважно з Криму та Донбасу) не братиме участь у голосуванні, тобто у формуванні вищого представницького органу влади. І голоси яких значною мірою впливали на розстановку сил у парламенті. У подальшому це може поставити під сумнів легітимність обраної Верховної Ради. Відтак після стабілізації ситуації на Донбасі, на яку все ж сподіватимемося, постане питання не про дообрання депутатів по окремих округах, а про дострокові вибори всього парламенту.

«НАПЕРЕДОДНІ ВИБОРІВ-2014 43% НАСЕЛЕННЯ СХИЛЬНІ ВВАЖАТИ, ЩО ВИБОРИ ЗМОЖУТЬ ПОЛІПШИТИ СИТУАЦІЮ В УКРАЇНІ; 32% ВВАЖАЮТЬ, ЩО ВИБОРИ НІЧОГО НЕ ЗМІНЯТЬ, А 7% УПЕВНЕНІ, ЩО ВИБОРИ ЛИШЕ ПОГІРШАТЬ СИТУАЦІЮ», — СКАЗАНО В РЕЗУЛЬТАТАХ ОПИТУВАННЯ, ОПРИЛЮДНЕНИХ УЧОРА ФОНДОМ «ДЕМОКРАТИЧНІ ІНІЦІАТИВИ ІМ. ІЛЬКА КУЧЕРІВА» ТА КМІС / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

На тлі високих вимог з боку соціально активної частини українського суспільства, частка якої, на жаль, не така велика, як хотілося б, маємо відсутність адекватних відповідей як з боку влади, так і тих, хто намагається бути обраним до Верховної Ради. Відсутність відкритого чесного діалогу влади із суспільством спричиняє злочинну бездіяльність всіх і вся в її «коридорах». На тлі наростання кризових явищ у суспільстві посилюється агресивність. Наявна відсутність відповідальності тих, хто був при владі, за наслідки своїх дій. Спостерігається масове перефарбування «вовків» у безневинних «вівців» з метою потрапляння у парламент. Фактично діє макіавелівський принцип: «Мета виправдовує засоби». А мета одна — бути завжди при владі, оскільки це є найбільш прибутковою сферою діяльності. А ще треба сказати про безвідповідальність значної частини виборців, які не усвідомлюють, що від їхнього вибору залежатиме майбутнє України, і готові за солодкі обіцянки проголосувати за тих, хто був при владі. Замість того, щоб усвідомити критичність ситуації і готуватися до серйозної роботи з виправлення помилок — це стосується і виборців, і політиків. Фактично у всіх партій бракує реальних програм, глибоких розробок про майбутнє. Відповідальність і на партіях, умовно кажучи, національно-демократичного спектру, які знову йдуть кількома різними колонами. Переважають популістські гасла, які з огляду на серйозні зовнішні загрози, російську військову агресію є зовсім недоречними.

«ДАЛЕКО НЕ ВСІ ПОЛІТИКИ ВІДПОВІДАЮТЬ НОВИМ ПЛАНКАМ, ЯКІ ВИСТАВЛЯЄ СУСПІЛЬСТВО»

Ігор ПОЛІЩУК, доктор політичних наук, професор, експерт з політології, Харків:

— Передусім — це позачергова виборча компанія. По-друге — вона дуже короткотермінова, найкоротша за всю історію України. І третє — вона відбувається по суті на фоні воєнних дій. Це три найголовніші особливості цієї виборчої компанії.

Наші політики далеко не всі відповідають новим планкам, які виставляє суспільство. Але суспільству насамперед треба виробити реальний механізм оновлення еліти, а він у нас ще не склався. Я маю на увазі ці соціальні ліфти, які в усіх розвинених демократіях сприяють цивілізованому оновленню еліти. У нас його поки немає. Люди повинні мати доступ до еліт не за принципом кумівства, родинних стосунків, а за здібностями, працьовитістю, креативністю людини, за якимось її визначними особистими якостями. Наші виборці дедалі менше «клюють» на зовнішню обгортку, на рекламу, ми бачимо певне переосмислення. Яценюк правильно каже, що в нас за півроку відбулося стільки подій — і революція, і війна, і вибори Президента, що в нас голова йде обертом. Суспільство ще повинно певною мірою «перетравити» ці процеси. Якщо б кампанія була плановою, вона б принесла більш слушні результати. З другого боку, кампанію треба було необхідно проводити швидше, бо той парламент, який проголосував, по суті, за диктаторські закони, не має морального права існувати. Треба розуміти, що в нас все буде добре, але не одразу.

«ПЕРЕДВИБОРЧА РЕКЛАМА НЕ ЗМІНИЛАСЯ — ЗМІНИЛИСЯ ЇЇ СПОЖИВАЧІ»

Денис БОГУШ, політтехнолог, експерт у сфері стратегічних комунікацій:

— Основним запитом Майдану була зміна влади. В результаті — змінили Президента, і наступний запит — на зміну Верховної Ради та місцевої влади. І це все знову виправдовується. Крім того, Майдан вивів низку громадських активістів, які зараз стали політиками, — в усіх основних політичних силах є нові діячі. Звісно, в політикумі залишилося багато «старих» людей, які хочуть вести активну діяльність.

Ще один новий стандарт, який виставила Небесна Сотня: люди значно серйозніше ставляться до власного вибору. У нашому нещодавньому соціологічному дослідженні серед інших було запитання: «За скільки ви готові продати свій голос?». Результат — навіть за 1000 грн готові продати свій голос лише 10—13% населення, а решта — категорично проти. Люди дуже специфічно ставляться до підкупу, й навіть у тих регіонах, де він раніше спрацьовував, зараз він працюватиме значно менше.

АТО також наклало свій відбиток на передвиборчу кампанію. Багатьох відомих учасників бойових дій було включено до списків партій. Хоча насправді можуть воювати більш невідомі люди, ті ж, хто зміг пропіаритися, потрапили в політику.

Сама передвиборча реклама не змінилася — змінилися її споживачі. З’явився «стандарт» Небесної Сотні», й люди зрозуміли, що можуть змінити будь-яку владу, але вже досить скептично і вибірково ставляться до нових кандидатів, а до старої влади — критично й радикально. Всі, хто був у ПР, у різних областях та районах мають проблеми з підтримкою.

Щодо реклами, то всі методи — телевізійні, зовнішньої реклами, ключового повідомлення та позиціювання — залишилися тими самими. Найбільш вправно їх використовує «Блок Петра Порошенка» й «Батьківщина», менш уміло, але інтенсивніше «Народний фронт» та «Радикальна партія Олега Ляшка».

«Блок Петра Порошенка» має дуже великий рейтинг і набагато випереджає усіх своїх конкурентів, оскільки вправно використовує ключове повідомлення та позиціювання. Основна теза «Час єднатися», суть якої — єднання всіх людей заради України — не лише політиків, а й усіх загалом. Це також рецепт — як досягти миру й процвітання в країні й дати відсіч агресорові: робота волонтерів, політиків, армії, усіх державних відомств. На сьогоднішній день немає кращого месиджа, ніж у «БПП».

На другому місці за правильністю месиджа — «Батьківщина»: «Україна переможе». У них не такий великий рейтинг, однак гасло правильне. Щоправда, це не мир, на який зараз існує запит у суспільстві, а фронтова спрямованість. Партія намагалася приєднатися до слів «перемога», «не здаватися» та імені Надії Савченко. Можливо, росіяни зараз спеціально знущаються над Савченко, оскільки вона перетворилася з військовополоненого на «політичного».

На другому місці за інтенсивністю, але не за ефективністю й правильністю реклами — «Народний фронт». Взагалі сама назва партії говорить, що вони належать до «партії війни», також символіка нагадує емблему ЗСУ, в самій політсилі багато військових й лунає бойова риторика. Вони вирішили додати ще й другу думку: «Якщо програє «НФ», Яценюк не буде прем’єром», оскільки в партії найбільший рейтинг має саме Арсеній Яценюк. «НФ» вирішив з неефективної теми війни перемкнутися на імідж самого прем’єра, якого використовують по максимуму. Тема війни себе вичерпала й навіть була згубною, тому вони перетворилися з «партії війни» на «партію Яценюка».

Щодо Ляшка, то йому дуже не пощастило, адже його рейтинг опустився з 21% до 7—8%. Величезне значення у зниженні його рейтингу та ефективності його бойового популізму мають інформаційні атаки «1+1» — найбільш рейтингового телеканала в країні.

Партія «Самопоміч» веде зовсім іншу кампанію під гаслом «Візьмі і зроби», й рейтинг у неї плавно зростає. Те, що вони проходять до парламенту, вже зрозуміло, але наскільки високо злетить їхня підтримка — побачимо. Вони виглядають як партія ефективного регіонального управління, котра обрала дуже грамотну кампанію, яка рухається «тихою сапою» і помалу зростає, — ніхто її рейтинг не опускає.

Партія «Опозиційний блок» налаштувалася на жорстку критику влади, й популістські гасла в дусі «Підвищимо зарплати та пенсії» — це рівень асфальту.

Партія Сергія Тігіпка «Сильна Україна» обрала слоган «Мир. Економіка. Майбутнє» і зробила це правильно, адже в суспільстві існує великий запит на мир. Він помірно критикує владу, прикриваючись «економікою», й використовує слово «мир».

Зараз 5—8 партій наблизилися до проходження 5-відсоткового бар’єра, і кожне соціологічне агентство показує їхнє зростання, за рахунок чого знижується рейтинг президентського блоку. Похибка кожного дослідження — близько 2,5%, й усі кандидати «граються» в ці 2,5%. Тому ті, хто увійде до парламенту, наразі залишається найбільшою інтригою.