Ціна великих запізнень...

Проблема з так званою блокадою Донбасу і всіма подіями навколо має дві складові.

Перша. Відсутність визначеності щодо війни і чіткої політики щодо окупованих територій — є причиною проблеми. Це дає привід як внутрішнім, так і зовнішнім силам використовувати ситуацію в своїх цілях. «Блокаду» має ініціювати держава і робити це в законодавчому полі за допомогою державних структур і механізмів, — вважає народний депутат Дмитро Тимчук («День», від 15 березня, № 44). — Коли на себе цю функцію беруть активісти, то при навіть благих намірах це складно виправдовувати, адже ми все ж таки боремось за те, щоб наша держава була правовою. Позитив від блокади я вбачаю в тому, що була ініційована дискусія навколо цієї проблеми і вона має стимулювати владу прийняти відповідні законодавчі рішення».

Друга. Навіть справедливе бажання громадян домогтися від влади чіткості, не дає право перетворювати ситуацію на політичне шоу і хаос. А події біля блокпостів біля Слов’янська і Краматорська за участю народного депутата Володимира Парасюка, саме такими і є. «Дії Парасюка щодо поліції не були адекватними, і з викладеного відео, я повністю на стороні поліції, — пише у себе в «Фейсбуці» Віктор Андрусів, екс-заступник голови Донобл ВЦА. — Той, хто їздив в Краматорськ, знає, що треба проїхати два блокпости. Іноді на них треба стояти годинами, поки перевіряють машини. І за той час, що я їздив, мою машину і документи перевіряли, як і у всіх. Хоча я знав пароль, який дає безперешкодний проїзд. Я ставився до цього абсолютно нормально, це робота хлопців. Не треба любити поліцію, але врешті-решт вона просто має виконувати свої завдання».

15 березня Президент Петро Порошенко нарешті перервав мовчанку, яка затягнулася, і дав деякі чіткі відповіді щодо ситуації навколо «блокади». Нагадаємо, «блокада» почалася 25 січня 2017 р. Але з тих пір влада подібних комплексних заяв, які були зроблені в середу главою держави на засіданні Ради національної безпеки і оборони, не озвучувала. Далі. Серед тих, хто начебто очолив «блокаду», було чимало народних депутатів. Але було б краще, якби вони діяли парламентськими методами, наприклад, запросили до Верховної Ради відповідальних міністрів чи прем’єр-міністра, і там вирішували проблемні питання. Однак вони вирішили діяти вуличними методами.   

Нагадаємо, щойно почалася так звана блокада, у «Дні» вийшло інтерв’ю з очільником робочої групи з питань безпеки від України в Тристоронній контактній групі Євгеном Марчуком, в якому він заявив: «Україні потрібна Стратегія. Переможна Стратегія» (№ 13—14 за 27 січня 2017 р.). І хоча тоді ми говорили про реінтеграцію Донбасу, відповідь передбачила ситуацію і щодо так званої блокади. «Я пропоную, щоб українська влада розробила і озвучила широкий план мирної реінтеграції Донбасу, — заявив Євген Марчук. — Відкладемо воєнний сценарій з боку України, при якому РФ обов’язково піде в наступ, а західні партнери від нас відвернуться, адже це означатиме порушення Мінських угод. При реінтеграції ми маємо зняти фобії місцевого населення тимчасово окупованих територій. Треба чітко дати зрозуміти, як вирішуватимуть питання із втраченою власністю і втраченим бізнесом, хто буде допомагати тим, хто зазнав втрат, і в яких обсягах, які будуть інвестиційні ініціативи для розбудови інфраструктури, відновлення підприємств, створення робочих місць. Окрім того, залишається питання — що буде з тими, хто по-різному співпрацював з агресором та окупаційною місцевою владою? Що, кому і як Україна має вибачити, крім тих, у кого кров на руках? Які гарантії надаватиме на цих територіях київська влада? Одним словом, потрібен офіційний деталізований план реінтеграції Донбасу, розписаний у часі і з усіх проблем, в тому числі за принципами фінансування цього процесу. Це надзвичайно важка підготовча робота. Крім того, такий документ має пройти через Верховну Раду, що буде дуже непросто. Без цього не обійдеться. Все це треба розробити і донести до людей».

Отже, під час засідання РНБО глава держави заявив: «Пропоную РНБО ухвалити рішення про тимчасову повну зупинку транспортного — і не лише залізничного — сполучення з окупованою територією. Воно діятиме доти, поки окупанти не повернуть назад під юрисдикцію України вкрадені українські виробництва». РНБО рішення підтримало — тому всі автомобільні та залізничні шляхи, які ведуть до лінії розмежування, учора були перекриті силами Нацполіції та Нацгвардії. Виняток буде зроблений для переміщення гуманітарних вантажів — українських та міжнародних гуманітарних організацій.

Кремль одразу відреагував. Представник Росії в Тристоронній контактній групі Борис Гризлов заявив, що Київ таким чином порушує Мінські угоди. Хоча в тому ж виступі Петро Порошенко підкреслив: «Всередині України низка політичних сил поставила собі за мету позбутися частини Донбасу та випхати до Росії кілька мільйонів українців. Юридично легалізувати це пропонується законом про окуповані території. Лише уявіть собі інші наслідки такої законодавчої ініціативи! Подібний закон зруйнує Мінський процес. Поховає міжнародні санкції проти РФ, оскільки вони прив’язані до Мінська. Місія ОБСЄ піде з Донбасу. Ми залишимося сам на сам з агресором на фоні неминучої ескалації воєнних дій. Тому ми будемо пропонувати інший закон, який відповідає національним інтересам України — Закон про відновлення територіальної цілісності нашої держави».  

Також за результатами засідання РНБО, Нацбанку та СБУ «доручено провести аналіз діяльності банківських установ України, в капіталі яких є частка державних банків РФ, і протягом доби внести відповідні пропозиції, в тому числі про введення проти них санкцій».

Отже, певне своє бачення влада окреслила. Що це означає? «Я думаю, що Президент намагається перехопити ініціативу після того, як суспільство вже було досить наелектризовано, і тому виступив з низкою пропозицій, які по суті все одно не будуть реалізовані так як вони декларуються, — коментує «Дню» волонтер Юрій Касьянов. — Не виключно, що через деякий час торгівля буде відновлена, хоча зараз Президент видає, що влада теж занепокоєна роботою російських банків в Україні та торгівлею з окупантом. Чому ми один російський капітал проганяємо, а іншому даємо преференції? Стратегія по припиненню торгівлі з окупантом не є стратегією влади і кардинально не зміниться. В самій ситуації з «блокадою» дуже багато підводного каміння, яке ніхто не показує суспільству. В цій історії є внутрішні розборки між олігархами, є бажання одним «віджати» бізнес у інших, перевести грошові потоки з одних банків на інші, а когось просто покарати за «нєпослушаніє».

«Якби Президент дійсно прийняв рішення щодо блокади, то перш за все він би перекрив стосунки з Росією, — продовжує Касьянов. — Звичайно, це викликало б багато проблем. Але війна — це завжди втрати і цей етап ми маємо пройти. Народу це потрібно пояснювати. Треба пояснити, що будуть проблеми з паливом, із цінами на паливо, із газом, із доходами, але потрібна акумуляція зусиль, взаємна допомога, державні програми в тому числі для переселенців із окупованих територій. Треба готуватись до війни з великими жертвами, адже перед нами потужний ворог, який не полишав і не полишить плани окупації всієї України. Ми ж всі ці три роки спостерігаємо подвійну гру і інформаційні спекуляції, якими користується як влада так і ті, хто називає себе опозиціонерами».

Разом з тим наш співбесідник проти «Закону про окуповані території». «Мені не зрозуміла логіка Садового, який стверджує, що «блокада» має закінчитись прийняттям саме такого закону, — каже він. — Тобто вони блокують торгівлю і при цьому планують прийняти закон, який таку торгівлю підпорядкує. Вважаю, що такий закон буквально відрізає наші ж території, які ми маємо повернути. В нинішній ситуації прийняття цього закону означатиме підведення жирної риски на тривалі роки по окупації частини Донбасу. І при цьому вони ж нічого не говорять про те, що його треба звільняти і яким чином. Тобто ініціатори такого законопроекту примушують українців змиритися з тим, що ми втратили ці території де-факто. Таким чином буде узаконений плацдарм російського впливу на Україну. Ми ж маємо продовжити той процес звільнення своїх земель, який був початий в 2014 році».

Нинішні події навколо «блокади» і взагалі в політиці мають певні паралелі з подіями сторічної давнини. Вони стосуються як поведінки нинішніх політичних кіл в Україні, так і поведінки Москви стосовно України. Помилки, які робилися провідниками української революції 100 років тому, занадто часто нагадують нам прорахунки й невдачі сучасних керівників держави. Це, зокрема, стосується і ставлення до «гібридної» інтервенції 1918-го, і багатьох інших питань. «(Дуже) короткі уроки історії. 1918 рік: не дійшли взаємної згоди. 1921 рік Грушевський зустрічав у Празі, Петлюра — у Варшаві, Скоропадський та Винниченко — у Берліні, Махно — у Бухаресті. Україна — під більшовицькою окупацією», — написав в «ФБ» радник голови УІНП Олександр Зінченко.

Зі слів представників влади, розуміння проблеми начебто існує. Із згаданого виступу Петра Порошенка на засіданні РНБО: «В західних ЗМІ, дивлячись на блокадних отаманів, дедалі частіше описують Україну як країну, якій загрожує хвиля некерованості та анархії. Це цілком вписується в російську стратегію дискредитації нашої держави... Післязавтра виповнюється сто років початку Української національної революції 1917—1920 років. За ті чотири роки влада в Україні мінялася як мінімум 14 разів — поки не дісталася Кремлю на цілих сімдесят один рік. Наші опоненти пропонують повторити той сумний експеримент. Я ж не хочу, щоб Україна ще раз наступила на подібні граблі. Ми мусимо зупинити сценарій дестабілізації ситуації в Україні і переграти ті політичні сили, які свідомо чи всліпу за тим сценарієм діють».

Але якою є реальна ситуація? «Звичайно, ми маємо зараз історичні паралелі сьогодення із подіями сторічної давності, — коментує «Дню» доктор історичних наук Владислав Верстюк. — І я б говорив не лише про топових діячів, а й про особистостей другого плану, які і тоді, і зараз вносять деконструктивні тенденції, що призводить до дестабілізації ситуації. Це заважало побудувати державу тоді, це заважає відбудувати її зараз. Адже безумовно ворогу вигідно, щоб Україна тонула в отаманщині. В той час, як Росія намагається зміцнювати державні вертикалі, в Україні певні сили намагаються навпаки їх розгойдати. Сьогоднішні дії з блокування окупованих територій, нічого доброго Україні не несуть. В такі часи, коли триває війна, нація має бути консолідована, а тут навпаки знаходяться псевдогерої, які заробляють політичні дивіденди і ставлять власний імідж вище загальної мети. Радує те, що організовані пікети не знаходять широкої підтримки серед людей. За ці три роки ми навчились багато чого відрізняти. Тому є велика надія, що люди зрештою не купляться на псевдопатріотичні заклики. Тут потрібне широке мислення із врахуванням всіх деталей. Наприклад, ми не можемо зараз повністю відмовитись від торгівлі з Росією, хоч як би цього нам хотілось. Але ми можемо виграти час. Який сенс в цій «блокаді», якщо від неї зупиняться заводи на нашій території та заводи, які хоч і знаходяться на території окупованій, але дають українським громадянам робочі місця та платять податки в український бюджет? Для того, щоб просто остаточно віддати нашу ж промисловість окупанту та переконати всіх, що ми відмовились від своєї землі? Так ми ніколи не повернемо свої землі і не визволимо своїх людей. Це або зрада, або дурість. Вони борються не з системою, яка дійсно порочна і будувалась останні 20 років, а з державністю. Тобто нам може не подобатися Петро Порошенко, але якщо культивувати анархію, можна знести не тільки владу, а і державу».

Дійсно, перш ніж «махати шашкою», потрібно краще знати новітню історію і робити висновки. Двох майданів, жертв і війни можна було взагалі уникнути. Якби ще в 90-х роках була обрана інша стратегія розвитку. Тоді сьогодні ми мали б зовсім іншу країну. А так маємо примноження старих і нових проблем. Як правильно зауважив Владислав Верстюк, «заяви, які сьогодні пролунали на засіданні РНБО, мають чіткі сигнали, але вони знову несуть неоперативний характер». Отже, нинішній владі потрібно грати на випередження. А головне — не повторювати помилок минулого.