Андрій Содомора: Якщо ми віддаляємося від античності і слова – отримуємо самотність

Жива античність Андрія Содомори почалася з живої природи його села. Античність – це живий зв’язок людини з природою. Якщо людина віддаляється від античності і взагалі від слова, – це тому, що вона віддаляється від природи. Відтак, її нічого доброго не чекає, навіть, якщо вона оточить себе неймовірними розкошами. Частка, яка відривається від цілого, завжди буде самотньою і шлях її буде в нікуди. Найціннішим у житті є слово і це означає зв’язок з природою.

Про це учора сказав перекладач, письменник, науковець Андрій Содомора під час презентації у львівській книгарні «Є» четвертого видання своєї книги «Жива античність», в якій автор у поетизованій формі розповів про великих майстрів слова Стародавньої Греції: Гомера, Сапфо, Есхіла, Софокла, Евріпіда – і Стародавнього Риму: Вергілія, Горація, Овідія. Автор розмірковує у книзі про одвічні проблеми добра й зла, обов’язку, справедливості, вірності, честі, – проблеми, які стали канвою багатьох творів античності.

Книжка «Жива античність» Андрія Содомори має свою довгу історію, починаючи від першого видання, яке було здійснене у 1983 році. Під час презентації автор поділився окремими фрагментами історії цієї книги. Зокрема, розповів, звідки почалася його жива античність, – з його села Вирів, де приглядався до сільської природи: від травинки до хмаринки, любив рисувати і музику. Але для професії не обрав ні одного, ні другого, а те, в чому ці дві речі об’єднуються – у слові.

Презентація 4-го видання книги Андрія Содомори "Жива античність". Фото: Микола Тис/ZIK

Цю книжку присвятив пам’яті свого приятеля Володимира Забаштанського – поета, людини з важкою, трагічною, але світлою долею.

Андрій Содомора розповів, що вперше розпочав писати прозу саме про Горація, про його знамениту сатиру, де описано життя в сабінській оселі, зокрема, мова там йде про природу добра і зла, про те, що таке дружба. Автор також змалював літературні портрети письменників античності, які йому припали до душі.

Цей твір про Горація був опублікований у 1982 році в журналі «Жовтень» і отримав схвальний відгук поета, перекладача Григорія Кочура.

Постаті, які зображені у книзі Андрія Содомори «Жива античність», за його словами, постають у русі, житті, динаміці, у своїй духовній сфері. Андрій Содомора зазначив, що кожне видання цієї книжки – це віха в його житті.

Він озвучив кілька цитат з його улюблених античних авторів: «Життя людського перший крок – це грамота», «кожен є ковалем своєї долі». Автор підкреслив, що людина має навчатися все життя, рекомендував книгу Герман Гессе «Магія книги», в якій описано, що таке насправді освіта.

«Освіта – це не отримання диплому, а тяглість у вдосконаленні своєї душі, духовності, людяності. Освіта робить з людини Людину», – сказав Андрій Содомора і наголосив, що у слові «освіта» корінним словом є «світло». «Якщо є світло – є освіта, а сукупність знань – це не освіта. Освіта – це простір і рух думки у духовному просторі, це насолода і покликання людини», – сказав Андрій Содомора, і додав, що одним з найбільших мандрівників у духовному просторі є Іван Франко.

Пан Содомора також зізнався, що йому дуже подобається Горацій, бо він об’єднав і Грецію, і Рим, а разом з Вергілієм сягнув найвищих вершин у поетичному слові.

Презентація 4-го видання книги Андрія Содомори "Жива античність". Фото: Микола Тис/ZIK

Найближчим жанром для Андрія Содомори є коротка, настроєва, психологічна новела. Першим твором, який він написав у цьому жанрі була «Рукавичка».

Іншу книжку пана Содомори «Під чужою тінню», за його словами, об’єднує настрій – від першого до останнього слова вона густонастроєва, де автор снує важливі для нього думки, проблеми тощо. Андрій Содомора зізнався, що страшенно любить копатися у настроях, і предметом його писання є власне настрій, який вказує на якісь психологічні, філософські, життєві, побутові проблеми. В кожній з мініатюр автора присутні його дитячі захоплення – музика і малюнок.

Розповідаючи про те, хто формував його як особистість, Андрій Содомора зазначив, що це була спочатку сільська школа, до якої ходили пішки 5 км. Власне, походи до школи, за словами пана Андрія, були для нього великими університетами, бо бачив природу у найрізноманітніших її проявах, – хурделицю, тріскучі морози, спекотне літо тощо. Письменник зазначив, що без цих вражень не зміг би писати.

«Моя жива античність почалася з живої природи мого села. Античність без природи немислима. Античність – це живий зв’язок людини з природою. Якщо ми віддаляємося від античності, і взагалі від слова, – це тому, що ми віддаляємося від природи. Коли людина, як жива частка природи, віддаляється від неї, то її нічого доброго не чекає, навіть, якщо вона оточить себе неймовірними розкошами. Частка, яка відривається від цілого, завжди буде самотньою, і шлях її буде в нікуди. Найціннішим у житті є слово, і це означає зв’язок з природою», – сказав Андрій Содомора.

Підготувала Галина Палажій, ІА ZIK

Довідка

Андрій Содомора – український перекладач, письменник, науковець.

Народився 1 грудня 1937 року в с. Вирів Кам’янко-Бузького району Львівської області. Закінчив Львівський університет. Кандидат філологічних наук, професор (2008), професор кафедри класичної філології Львівського національного університету ім. І. Франка.

Автор перекладів з давньогрецької творів Менандра, Арістофана, Софокла, Есхіла, Евріпіда; з латинської творів Горація, Овідія, Лукреція, Сенеки, римських елегійних поетів; прозових творів «Жива античність», «Наодинці зі словом», «Під чужою тінню», «Сивий вітер», «Лініями долі», «Студії одного вірша»; поетичної збірки «Наодинці зі Львовом». Член Національної спілки письменників України, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Лауреат премії імені Максима Рильського, Літературної премії імені Григорія Кочура (2010), літературної Нагороди Антоновичів та обласної премії імені Михайла Возняка. Почесний громадянин міста Львова (2012).

Джерело: ZIK