Чим живе Макіївка? Фоторепортаж із міста, яке... люблять

«Ніхто не любить Макіївку». Ці слова в мирний час вимовляли дуже багато її жителів. Городяни часто говорили: місто не заслуговує доброго ставлення, воно потворне. Сьогодні вони змінили свою думку. Макіївка - мабуть, єдиний населений пункт в окупації, який постійно, щодня, відкрито називають улюбленим. У ньому нічого не змінилося на краще. Його обличчя не набуло сучасних рис, а на його долоня не пролягло нових магістралей. Але Макіївку все ж змогли побачити по-новому.

Улюблена і нещасна

«Зима улюбленої». «Світанок улюбленої». «Будні улюбленої». Приблизно так підписуються численні фотографії з Макіївки. Її люблять навіть не за особливу красу, а за те, що вона - рідне місто. Це оцінили ті, кому довелося виїхати з неї і більше не повернутися. А також ті, хто так і не виїхав, але побачив, як Макіївка задихається від життя в «республіках».

Місто живе в режимі тотального лиха. У Макіївці подорожчав хліб, поставивши на межу виживання пенсіонерів та інші соціально незахищені категорії громадян. У місті фактично зникає ДП «Макіїввугілля» - підприємство, яке багатьом давало роботу. Воно поступово занепадає, закриваються його шахти, руйнується і розкрадається інфраструктура.

Частина Макіївки постраждала від обстрілів. Найпотужніший з останніх - обстріл 27 жовтня. Після нього місто оговтується досі. Макіївка продовжує зализувати рани.

Місто і до війни втрачало багато, але зараз воно втрачає ще більше. Закриваються звичні об'єкти, настає розруха і злидні. Макіївку спотворюють дотики «республіки».

Городяни фіксують прояви бідності і трагедії навіть у дрібницях. «#Макеевка м-н Калининский 07.12.16 г. Неплохо и чисто одетая с виду бабушка копается по мусорным бакам. Вижу не впервые. Что там искать?» - пише місцевий житель.

«Да я каждый день вижу по несколько, чаще на улицу выходи, ага. Какие нытики, ***, пенсии и зарплаты у многих 1 к 2 до сих пор, недостача. А цены 1 к 3. Это уже нищета», - написав інший автор.

«Это наше будущее в свободной республике», - зазначив третій.

Але про майбутнє можуть говорити не всі. Макіївка потихеньку вмирає. «М-н Солнечный Макеевка в 1 подъезде 9-ти этажки за год умерли 9 чел. Из тех, что не выехали. Соседи посчитали. Зашибись итоги года», - розповів місцевий житель.

Макіївські дні

Все це, з одного боку, озлобило жителів, з іншого - згуртувало їх у трепетному ставленні до міста, яке такого життя не заслужило. Дивно, що до Макіївки однаково ставляться різні люди, незалежно від їхніх поглядів на те, що відбувається. Її люблять і ті, хто проклинає укрів, і ті, хто втомився від життя в «республіці» ще в 2014 році. І ті, хто чекає Україну (і наближає її прихід усіма силами), і ті, хто все ще вважає себе «громадянином» «ДНР».

І ті, йінші знімають дуже красиві фото в Макіївці. Мабуть, саме це місто щодня пропонує на суд стороннього спостерігача найвиразніші знімки. Такою кількістю красивих, художніх фото не може похвалитися навіть Донецьк. Не важливо, що сталося, - випав яскравий повний місяць, настала прекрасна осінь, прийшла ніжна зима... Макіївку примудряються зняти так, ніби це найкрасивіше місто на світі.

Небо Макіївки

Будні Макіївки

Осінь Макіївки

Ще один прояв Макіївки - іронія. Городяни намагаються підійти до всього з дотепністю, і пабліки в соціальних мережах, присвячені Макіївці, поряд з фотографіями рясніють ще колажами. Деякі з них досить дотепні.

«У Макіївці жити класно, якщо ти Захарченко», - коментують городяни іронічні фото.

Ці колажі і взагалі сам підхід до них демонструють: Макіївка в окупації виявилася містом, що постійно балансує на межі. З одного боку - сірість і досить похмурі реалії.

З іншого - вміння бачити навіть у цьому красу. Макіївка стоїть на межі провінційної сірості, але дивиться в бік своїх кращих проявів. Саме тому, мабуть, любов до неї і не згасає.

Дві інших межі - дуже важке існування, загрози, які несуть бойовики, і на цьому тлі - сміливість і відкритість деяких городян.

Макіївчанин розповідає історію: «Оккупированная Макеевка. Автостанция „Плеханово“. На автобус стоят две очереди, одна из льготников, вторая из платежеспособных. В автобус сначала садятся льготники, человек пять, потом заходят остальные. Пьяное быдло, гордо заявляющее что ветеран всех битв в Новососсии, решил сделать широкий жест! — „оплачиваю за всех пенсионеров проезд из своего кармана!“. Пенсы стоят, молчат. Тот опять- „я плачу, садитесь!“ Пенсы молчат, потом одна „бешанаябабка“ тихо, еле слышно говорит: „иди нах***й“. Поверьте, не для красного словца пишу, у самого челюсть на снег. Тут „ветеран“ на бабулю слюной брызгать начал. Лучше бы молчал. Сработала „цеховая солидарность“ пенсов, натыкали его как ежика. Начали с того, что ни хрена он не воевал, закончили тем, нахрена он воевал. Особо рьяные пытались сумками огреть. Правда опущенец имел преимущество, стоял на ступеньках, бабульки внизу, на улице. Водитель не выдержал, закрыл дверь и уехал. Это существо плакало всю дорогу, но автобус был глух».

Одна грань - сучасне і минуле. Городяни, що втікають від нинішніх міських реалій, йдуть все глибше в історію. Романтизація СРСР по-макіївськи.

Подібні фото з минулого з'являються постійно і викликають ностальгію.

І ще одна грань - серйозне і несерйозне. Спостерігаючи сумні будні свого міста, макіївчани помічають те, що змусило б їх посміхнутися навіть у такій ситуації.

Водіння по-макіївськи: собака за кермом.

«Мені, наприклад, навпаки, хотілося швидше повернутися до Макіївки, тут моя історія, спогади, рідні, близькі, друзі. Не бачу різниці, крім того, що ціни високі і гуляти після 23 не можна, і то якщо дуже хочеться, то можна, головне - хороша компанія, хату ж бо завжди можна знайти! »- розповів свою історію макіївчанин, згадуючи про повернення в місто.

Таких, як він, дуже багато. Вимушено живучи в «республіці», вони намагаються не помічати жахливих сторін свого життя. Це не означає, що вони приймають сам факт такого життя. Це означає, що вони вчаться знаходити віддушину навіть у цьому. Вони дивляться на те, що радує особисто їх, зациклюються на своїх дрібницях, звертають увагу на найдрібніші подробиці, які могли б їх втішити. Саме це... можливо, тільки це і допомагає їм виживати.

Фотографії взяті з соціальних мереж і відкритих джерел.

Анна ХРИПУНКОВА

Джерело: Интернет-издание «ДонПресс»