Як пояснити те, що відбувається в Україні?

В Україні націоналістично налаштований Захід країни говорить по-українськи і вітає ЄС, тоді як російськомовний Схід, де почав сходження до влади нинішній президент Віктор Янукович, бачить у Кремлі незмінного союзника і хоче залишитись за межами ЄС. Це спричинило масові демонстрації з закликом повалити уряд, жорстокість поліції і термінову зустріч президентів у Кремлі. Як наслідок — доволі ймовірні громадянська війна або розкол країни.

Щоб краще розуміти причини конфлікту, необхідно усвідомити, що цей розподіл виник не з природних причин, а, швидше, є наслідком звірячих дій Йосифа Сталіна й одного з найбільших в історії західних ЗМІ приховувань злочину.

Східна Україна колись була так само націоналістично налаштована і говорила по-українськи, як і Західна Україна сьогодні. Драматична трансформація цієї частини країни є результатом етнічних чисток. 1932 року в результаті голоду, спровокованого Сталіним, загинуло 10 млн осіб, здебільшого в Східній Україні. Починаючи з 1933 року, радянська влада поселила на їхнє місце мільйони депортованих росіян.

Західна частина України тоді була частиною Польщі, і тому була помилувана. Рафаель Лемкін був першим, хто вигадав слово «геноцид», він використав український голод як приклад.

Незважаючи на наукові докази і громадський протест, Янукович підтримує погляди Кремля, згідно з якими цей голод не був геноцидом.

Так збіглося, що цього року відзначається 80-ліття голоду, відомого як Голодомор, що українською мовою означає «смерть від голоду».

Скинення й обезголовлення пам’ятника Леніну в Києві було більш ніж сигналом Путіну. Це був акт відплати за радянські звірства. Україна постраждала набагато більше за часів Сталіна, ніж Росія, згідно з Тімоті Снайдером, професором історії Йельського університету й автором книжки «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним».

Сталін спроектував голод, аби звільнити себе від затятого ворога. Українці боролися за свою незалежність під час російської революції, і протягом короткого часу вони відбили червоних. Більш того, Україна, будучи «житницею Європи», володіла багатою і древньою культурою селян, які хотіли зберегти свою мову, свої землі і свою ідентичність. Як цивілізація Україна на тисячу років старша за Москву. Для Сталіна і Путіна сьогодні це буде дуже важко знову зламати.

З 1932 року Сталін посилав із Росії солдатів, щоб поставити під контроль сільське господарство України. Було встановлено несумірні продуктові квоти. І вельми старанні солдати робили все можливе, щоб кожна унція зерна йшла на виконання цих квот. Здійснюється ретельний обшук будинків, солдати використовували шипи, щоб знаходити заховане в землі зерно, куркулів — багатих селян — збирали й висилали до Сибіру, а бідніші селяни, які залишилися, були вимушені приєднатися до нещодавно побудованих колгоспів.

Оруеллівська тактика прискорювалась. Радянські солдати знищили кухонне начиння, печі, вбивали домашніх тварин — усе, що могло забезпечити прожиток. Кордони України були закриті військовими, і голодуючі українці, які блукали сліпі і в маячному стані від голоду, помирали повільною, болісною смертю.

У Москві західні журналісти знали, що відбувається. Щасливі біженці, яким вдалося врятуватись, тікали в місто, там вони випрошували їжу або обмінювали обручки на хліб. «Вони зібралися швидше, ніж поліція могла очистити їх», — пише UPI репортер Юджин Лайонс у своїх мемуарах-визнаннях «Поступка утопії». Тим часом Захід продовжував вважати, що Радянський Союз був раєм для робітників. Провідні інтелектуали, особливо Джордж Бернард Шоу, умисно перебуваючи в невіданні, стікалися до Москви й оголосили Радянський Союз утопією. Як писав Лайонс, «Кожен кореспондент, кожен своєю мірою був винен у співпраці з цією жахливою містифікацією у світі».

Наївний 27-річний валлійський журналіст на ім’я Гарет Джонс приїхав в Україну, де він побачив спустошену сільську місцевість і поговорив із тими, хто вижив. Його розповідь очевидця приголомшила весь світ.

Подібно до того, як Кремль контролює засоби масової інформації у Москві сьогодні, він чинив тиск на американських і британських журналістів, щоб вони публікували статті, які засуджували Джонса як брехуна.

«Немає ніякого голоду або випадків голодної смерті, але має місце поширена смертність унаслідок хвороб, пов’язаних із поганим харчуванням», — написав Волтер Дюранті в The New York Times.

Дюранті жив у розкішній квартирі в Кремлі, користувався міжнародною любов’ю як «наша людина в Москві» і щойно отримав Пулітцерівську премію. Кому повірив весь світ?

Джонса примусили замовкнути, а через два роки його було вбито КДБ, як припускають дослідники.

Для українців членство в ЄС означає більше, ніж економічні можливості і мобільність. Вони хочуть триматись подалі від Путіна, який, як кажуть, схиляється перед Сталіним. Тим самим диктатором, який намагався стерти Україну і добився її поділу, принаймні, політичного. Ніби цього було недостатньо, минулого тижня Путін посилив контроль над ЗМІ, закривши російське провідне агентство новин РІА «Новости». Для українського народу це ще одне жахливе нагадування про Голодомор і причина, з якої він продовжує протестувати, щоб позбутись його хватки.

Журнал Time, США, 17 грудня 2013

Андреа ЧАЛУПА, письменник і колумніст для Big Think, вона навчалась в Українському науковому інституті Гарварду, автор книжки «Орвелл і біженці: Нерозказана історія про ферму тварин».

Путін видає допомогу Росії за щедрий жест...

...Для Путіна боротьба за Україну стала черговим зовнішньополітичним ходом, призначеним для відновлення Росії як противага західному пануванню в міжнародних справах.

Росія кинула Януковичу економічне й політичне рятувальне коло, яке звільняє його на певний час від необхідності вести переговори з Міжнародним валютним фондом, що вимагає в обмін на допомогу значних змін у державі, в судовій системі й в економіці.

Путін видає допомогу Росії за щедрий жест і звитяжний крок, що не вимагає від України зобов’язань зі вступу до Митного союзу або якихось заходів із затягування поясів, на чому наполягає МВФ. Проте цей план порятунку багатий серйозними і довгостроковими економічними й політичними ризиками. Як стверджують експерти, якщо Україна не проведе серйозні реформи, включаючи підвищення роздрібних цін на комунальні послуги, обмеження державних витрат й пенсій, а також не поліпшить діловий клімат у країні, то її економічні проблеми збережуться, у зв’язку з чим збільшується вірогідність того, що допомогу буде витрачено даремно.

Крім того, політична невизначеність підсилює вірогідність змін на найвищому рівні влади, і зміни ці можуть відбутися ще до президентських виборів, які заплановано на лютий 2015 року.

Україна давно вже знаходиться в центрі боротьби великих держав Заходу і Сходу. Янукович неодноразово використовував це, налаштовуючи їх один проти одного, що часто викликало обурення й у тих, і в інших, створюючи враження про українського президента як про ненадійного партнера».

The New York times, США, 18 грудня 2013

Україна — це шанс на переродження для нинішньої бездушної Європи

«... Одне можна стверджувати напевно вже зараз: місяць тому, коли президент Віктор Янукович вирішив повернутися під п’яту Росії, а не підписувати угоду про партнерство з Європейським Союзом, яку вже було обговорено, в Україні почалися воістину надзвичайні події.

На цій древній Русі, в цій країні з багатою історією, колисці руської цивілізації і одному із страшних кладовищ всього континенту (на цій просоченій кров’ю землі зустрілися два найстрашніших і найзлочинніших режими минулого століття) є міцною впевненість у тому, що ідея Європи може дозволити людям остаточно вирватися з кігтів жахливого минулого...

Віра в Європу, що проявилася у народному русі, вбачається для них єдиною можливістю позбавитися від тих залишків нацистського і сталінського кошмару, що збереглися в головах.

Україна — це шанс на переродження для нинішньої бездушної Європи».

La Regle du Jeu, Франція, 18 грудня 2013