Туман Безладу

Яких загроз, що виникають у світі, зараз не вистачає? Після дійсно жахливого року для міжнародного миру й безпеки, це питання буде ще важливішим для керівників, аналітиків та ЗМІ, які зібралися цього тижня на 51-й Мюнхенській конференції з безпеки (MSC).

Рік тому, війна в Сирії та криза в Україні були предметом стурбованості міжнародного співтовариства. Але багато з учасників торішньої MSC швидше за все зараз визнають, що вони недооцінили справжню серйозність цих подій — не кажучи вже, про те, що може статися далі.

Всього через декілька місяців швидке зростання і регіоналізація обох криз, а також розвиток інших подій змусили багатьох спостерігачів заявити, що 2014 рік ознаменував початок менш мирної і більш хаотичної епохи в міжнародних відносинах.

Численні недоліки та ерозійні точки в існуючих колективних структурах безпеки були виявлені протягом минулого року. Такі терміни як «Великі Розгадки», вигадані журналістом Роджером Коеном восени 2014 року, широко резонують, тому що вони охоплюють нинішнє відчуття безпорадності, відсутність контролю й нездатності передбачити або зрозуміти, яка саме криза може прийти наступною. Як нещодавно висловився Хав’єр Солана, «Ми живемо в ілюзії. Протягом багатьох років, світ вважав, що перехід від однополярного до багатополярного порядку, буде мирним, акуратним і стійким [...]. Як ми помилялися».

Ця ілюзія щасливо співіснувала з відсутністю уяви. Хоча, може здатися елегантним уміння розрізняти «правильну» і «неправильну» боки історії або критикувати використання методів XIX століття в XXI, такі аргументи є трохи більше, ніж риторичні прийоми. В кращому разі вони не заподіюють шкоди; у гіршому разі вони приховують складнощі сьогоднішнього пейзажу безпеки, які потрібно зрозуміти й вирішити.

Спершу війна повернулася до Європи. Основні принципи загальноєвропейської безпеки є частиною уламків і тому можуть бути прогресом у відносинах між Росією та Заходом, яких було досягнуто після закінчення «холодної війни». Крім того, арабський світ, жорстокіший і нестабільніший, ніж це було протягом багатьох десятиліть, ймовірно, розвалюватиметься й далі, тоді як радикальні джихадистські групи, що знаходяться під напругою і конкурують одна з одною, знову все частіше спрямовують свій гнів у бік Заходу. І в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, незважаючи на те, що вдалося уникнути великих інцидентів, стабільність залишається нестійкою.

На жаль, тріщини, що відкрилися протягом останніх декількох місяців, швидше за все лише расширятся, і політичний конфлікт й конкуренція між основними державами світу посиляться. Насправді, в подальші десять років 2014 рік, ймовірно, розглядатиметься як прелюдія. Але до чого? Навіть зараз, коли міжнародний порядок і регіональні угоди все частіше випробовуються на міцність, незрозуміло, хто зможе, або навіть готовий, підтримати мир і стабільність.

Побоювання, що Сполучені Штати відмовляються від своєї ролі світового лідерства, звичайно, перебільшені. Але, щонайменше, увага президента США Барака Обами з питання «національно-державного будівництва дому» створила відчуття відступу, який хвилює багатьох союзників.

У Європі тим часом багато країн все ще намагаються подолати наслідки фінансової та економічної кризи 2008 року, а також параліч внутрішньої політики й зростання євроскептицизму. Глобальна роль Європи, з усім її потенціалом, не буде сформульована належним чином найближчим часом.

Протягом минулого року Німеччина обговорювала, чи повинна вона взяти на себе активнішу міжнародну роль, але німецька публіка поступово звикає до нових очікувань. Хоча деякі дослідження показують, що культура стриманості Німеччини не так вкорінилася, як багато хто вважає. Нове опитування, проведене для звіту з безпеки в Мюнхені демонструє, що лише 34% німців вважають, що їхня країна повинна брати активнішу участь у міжнародних кризах. Значна більшість німців, як і раніше, скептично ставляться до прийняття активнішої світової позиції, кажучи, що будь-яка спроба взяти на себе провідну роль міжнародного лідера, залишається важкою битвою.

Звичайно, не всі зриви порядку можна віднести до внутрішньої політики, економічних міркувань або зміни ставлення великих держав. Кількість релевантних суб’єктів та потенційних спойлерів на світовій арені різко зросла, послабивши тим самим здатність урядів вирішувати проблеми самостійно або у співпраці один з одним.

Однак руйнування порядків є причиною та результатом зростаючого опору їхніх традиційних і потенційних опікунів. Якщо лідери припинять діяти так, як вони звикли, або не зроблять стільки, скільки може гарантувати ситуація, інші суб’єкти почнуть випробовувати межі.

Оскільки порядки руйнуються, і стає все важче підтримувати й керувати, традиційні й потенційні лідери все частіше вважають проблему дуже великою, або вони сильно покладаються на швидкі рішення й тимчасові заходи, ще більше підсилюючи непередбачуваність і нестабільність. Саме це було перехрестям випробування і тривоги, що порочне коло геополітичної нестабільності, котре встановилося сьогодні, було запущено.

На цьому фоні немає жодних підстав вважати, що прогнозування серйозних криз, не кажучи вже про їхній зміст, стане більш легким. Зростання глобальних труднощів підсилює проблему. Переобтяжені надлишком інформації, уряди й ключові міжнародні установи залишають без уваги або недооцінюють сигнали в самому розпалі. І лідерам стає все складніше зосередитися на декількох критичних пунктах, які, швидше за все, підвищили б якість рішень, що приймалися ними.

Багато старих припущень померли 2014 року. На MSC цього року світ матиме можливість обміркувати, що має їх замінити.

Проект Синдикат для «Дня»

Вольфганг ІШИНГЕР — німецький дипломат, голова Мюнхенської міжнародної конференції з безпеки.

Адріан ОРОЗ — старший радник з питань політики й аналізу на конференції з безпеки в Мюнхені.