Деякі політики дискредитують церкву - майже єдину інституцію у державі, яка зараз втішається довірою людей

Наприклад, єпископ Любомир Гузар (Українська греко-католицька церква) твердо стоїть на тому, що духовенство не має канонічного права балотуватися до політичних органів. З іншого боку, кілька єпископів і священиків Української православної церкви Московського патріархату змагаються зараз за місця у Парламенті. Протиріч і розходжень у висловлених поглядах, однак, значно менше, ніж розбіжностей. Зокрема, всі ієрархи сходяться на тому, що участь у такій важливій акції, як вибори, є обов'язком кожного християнина.

Сьогодні на запитання газети "День" відповідає єпископ-помічник Української греко-католицької церкви Любомир Гузар

- Вельмишановний Владико, якою є церковна політика щодо світської політики напередодні виборів до Верховної Ради?

- Церква, як така, не бере прямої участі у політичному житті. Зокрема, не висуває кандидатів і не підтримує їх, як і не стає на бік жодної з партій. Однак Церква, оскільки є близькою до народу, закликає громадян бути живими учасниками цієї політичної кампанії, не марнувати важливої нагоди для висловлення своєї волі, участі у виборах. І при цьому поважати права і переконання інших людей. Церква також намагається допомогти людям розпізнавати якість політичних обіцянок. Для цього нами було розроблено Основні засади, якими повинен керуватися християнин-виборець, оцінюючи партійні програми чи кандидатів. Люди конче потребують орієнтирів у новому для нас демократичному бутті. До того ж, сьогодні в суспільстві розвинулася певна зневіра, байдужість. А церква прагне перебороти ці негативні настрої й заохотити людей до участі у важливих суспільних процесах.

- У виборах беруть участь десятки різних блоків і партій. Чи можна взагалі орієнтуватися у цьому розмаїтті?

- Орієнтуватися справді важко, хоча б тому, що між багатьма партійними програмами немає великої різниці. Йдеться швидше про особистості, ніж про фундаментальні ідеологічні відмінності. Щоправда, є одна партія, яка повинна була мати яскраво виражену, відмінну від інших ідеологію - це комуністична. За останні 70 років вона, однак, повністю скомпрометувала себе в очах християн. Щодо інших партій, то тут потрібно дивитися, головним чином, на те, як їхні представники показали себе у попередній політичній діяльності, чи дійсно вони є свідомими громадянами й творцями нової України.

- Ваше Преосвященство, як Церква реагує на відкриті спроби політиків підкупити церкву, як на рівні парафіяльного духовенства, так і єпископату?

- Це спокуса, якій піддаються партії в усьому світі, бо церква користується довірою населення. А відтак згадані Вами політики дискредитують ту майже єдину інституцію в державі, яка досі втішається довірою людей. Це на шкоду й державі, й самим партіям. Офіційні представники Церкви ні в якому разі не повинні дати себе зловити на підкуп, на фальшиву прихильність зі сторони тієї чи іншої партії. Це скомпрометує церкву в очах вірних. Єдине, про що має дбати Церква в політиці - це свобода, гідність людини, її права.

- Наші читачі цікавляться, чи дозволяється духовенству Греко-католицької Церкви висувати свої кандидатури на виборах?

- Згідно з приписами Кодексу Канонів Східних Церков священнослужителям заборонено брати участь у виборах, бо Церква не повинна ідентифікувати себе з жодною партією чи приймати безпосередню участь у політиці. Духовенство має дотримуватися нейтральності, спілкуватися з усіма політичними угрупованнями й не закривати дверей Церкви перед представниками та прихильниками тих чи інших партій.

- Ваше Преосвященство, як Ви оцінюєте стан УГКЦ на початок нинішнього року?

- Через історичні обставини Українська Греко-католицька Церква сконцентрована у Західній Україні, хоча - через ті самі обставини - вона також розпорошена по території всієї України та багатьох інших держав. Ми точно не знаємо, скільки вірних має УГКЦ за межами наших єпархій - на сході (територія колишнього СРСР) та в західній діаспорі (Західна Європа, Америка, Австралія). В Україні зараз приблизно 3,5 мільйона вірних.

- Чи є шанованою, на Вашу думку, УГКЦ, і чи має вона певний вплив у суспільстві?

- Зовнішньо, завдяки своїй структурі, організації, через освітянську, благодійницьку та видавничу діяльність Греко-католицька Церква посідає зараз досить сильні позиції в Україні. Водночас треба визнати, що вплив вірних Греко-католицької Церкви на життя нашої держави не цілком співпадає з їхньою значною кількістю.

Найбільший вплив наша церква має на Заході України, де люди горнуться до неї. Хоча й тут ставлення до Церкви сьогодні є дуже неоднорідним. Казати про якийсь домінуючий духовний стан майже неможливо. Людей, які намагаються жити на християнських засадах, ще дуже мало. І перед Церквою стоїть дуже відповідальне завдання - допомогти їм засвоїти християнські цінності, заповіді, щоб практично керуватися ними в житті. Не тільки в особистому, а в усіх інших його аспектах, включно з політичним.

- Як просувається справа з наданням статусу Патріархату Українській Греко-католицькій Церкві? Як зміняться права й устрій Церкви у разі одержання такого статусу?

- Тут, бачте, йдеться скоріше не про "надання", а про "визнання" нашої Церкви патріархатом з боку Римської кафедри. Справа просувається погано з чисто політичних, а не будь-яких суттєвих канонічних причин. Для нас це дуже важливе питання, бо визнання Патріархату посилило б нашу позицію як помісної Церкви. Хоча й сьогодні Верховний архієпископ нашої церкви має майже всі ті права й обов'язки, які мав би Патріарх. Однак є багато і таких справ, які ми не можемо вирішувати самостійно й повинні консультуватися із центральною владою Вселенської Церкви. Наприклад, у справах єпископських номінацій - вони потребують затвердження, благословення Риму.

- Нещодавно призначено нового керівника Києво-Вишгородського екзархату. Новопризначений екзарх єпископ Василій Медвіт є чи не наймолодшим ієрархом УГКЦ. Прошу сказати кілька слів про нього.

- Владика Василій вихований Українською греко-католицькою церквою, але не на території України. Ця обставина має свої сильні й слабкі сторони. З одного боку, він мав нагоду здобути за кордоном солідну богословську освіту, сформувати широкий світогляд. З іншого, він має працювати з людьми, за якими стоять довгі роки совєтської дійсності, повинен вжитися в їхню ментальність, полюбити цих людей такими, як вони є, знайти з ними спільну мову. Сподіваюся, що все буде добре. Новий екзарх легко зав'язує контакти з людьми, має досвід стосунків із православними, що дуже важливо, працюючи на терені, де домінує православ'я.

Дякуємо, Владико, за вичерпні відповіді.