Країна під назвою "Урич"
Є в українських Карпатах своєрідна місцевість. Тут, серед гір, ніби сховалося від навколишнього світу невеличке гірське село Урич (Сколівський район Львівської області). Однак відома ця місцевість не стільки через це село, скільки завдяки розкинутим неподалік велетенським пісковиковим скелям, що височіють до неба ось уже протягом кількох тисячоліть...
ПРО ЩО РОЗПОВІДАЮТЬ ПЕТРОГЛІФИ?
Більш ніж імовірно, що у X-VIII століттях до нашої ери урицькі скелі правили племенам так званої голіградської культури за поганське святилище. Львівський археолог Микола Бандрівський стверджує, що капище це було своєрідним тогочасним релігійним центром, до якого стікалися поганці зі значної частини території нинішньої Центральної Європи.
Ще по сьогодні тут можна бачити чималу кількість дохристиянських наскельних малюнків (петрогліфів). Це зокрема так звані солярні знаки - символічні зображення сонця. До речі, "соляріуси" були відомі ще за часів крито-мікенської цивілізації, а пізніше - кельтського мистецтва під назвою "колесо Юпітера". На тих же урицьких скелях збереглося величезне зображення людського обличчя. На ньому так само нанесено багато петрогліфів: невеличкі зображення колісниці, рогу достатку, чоловічків, що біжать або танцюють...
Микола Бандрівський впевнений: це не просто релігійні символи, а й - своєрідні таємничі письмена. Яку інформацію в них зашифровано, сказати важко. Немає на сьогодні відповіді й на багато інших запитань: якому богові вклонялися голіградці, як собі його уявляли тощо. Усе це - загадки для майбутніх поколінь.
СКЕЛЬНА ФОРТЕЦЯ
Урицькі скелі відомі й в іншому контексті: саме на них було збудовано легендарну давньоруську фортецю IX-XIII століть, яка була "ядром" прикордонного граду Тустань. Град цей був величезним транзитним пунктом міжнародної торгівлі, насамперед сіллю, а пізніше - худобою, а також своєрідним митним центром між Галицько-Волинським князівством (а згодом, після окупації галицько-волинських земель, між Польським королівством) та Угорщиною. Поза сумнівом, мала Тустань і неабияке воєнно-стратегічне значення.
З початку 1970-х років скелю почав вивчати один з найкращих спеціалістів давньоруського оборонного зодчества Михайло Рожко. Він виявив понад 4000 пазів і врубів, висічених на скелях у місцях існування дерев`яної фортеці Тустань. Унікальність цих досліджень полягає в тому, що до цього часу не існувало чіткої й вірогідної інформації про тогочасні дерев`яні споруди. Тому реконструкція Рожкова (наразі тільки на макеті) скельної фортеці має неабияке наукове значення.
Прикро, але на сьогодні ми ще мало знаємо про релігійні уявлення й світогляд перших будівничих фортеці. Існують деякі, часом остаточно не підтверджені, припущення про те, що значна частина перших тустанців були поганцями та вклонялися "магічній сокирі", пов`язаній з культом бога-громовержця Перуна. І це, зважте, за часів розквіту християнства...
НАЩАДКИ ВЕЛЕТНІВ
Сьогодні Урич відомий багатьом не тільки в Україні, а й в Європі. Щоліта до його скель стікається маса туристів та скелелазів. Свого часу була навіть ідея організувати тут заповідник "Тустань". Збиралися реконструювати легендарну фортецю. Однак на думку деяких дослідників робити це не варто, адже таким чином, відродивши середньовічний комплекс, можна знищити те, що залишилося нам у спадок від поганських часів.
Нещодавно кореспондентська група "Дня" побувала в селі Урич. Є тут - традиційно - своя церква (збудована, до речі, ще на початку століття), є кладовище, будинок культури, бібліотека. Є навіть свій музей (відкрили навесні цього року), у якому зберігаються археологічні знахідки пов`язані з тустанською фортецею. Але є тут і свої проблеми...
Із розмови з нечисленними мешканцями Урича з`ясувалося, що село, по суті, повільно вмирає. Мешкають тут переважно старі бабці. Молодь подалася до міста. Дітей дуже мало, навіть ходять чутки, що збираються закривати місцеву школу. Немає тут ані сільради (перенесли у сусіднє велике село Підгородці), ані порядної дороги. "Тут навіть земля погана. У Підгородцях і то краща. Напевно, коли перші племена заселяли Карпати, то сюди прийшли найтупіші з них", - із сумом жартує син однієї з мешканок села, який приїхав допомогти матері викопати картоплю. Значна частина сільських хат пустує. А частину, під літні дачі, скупили міські мешканці. Тож, не виключено, що з часом, коли у кращий світ відійдуть найстійкіші з уричан, село остаточно перетвориться на своєрідне "дачне поселення"...
Зрештою, люди приходять і відходять. А "країна під назвою Урич" - цей комплекс унікальних карпатських пірамід - далі живе й зберігає в камені свою багатовікову історію...
Урич-Львів
