Наше унікальне телебачення
Українське телебачення є сьогодні для більшості його користувачів невичерпним джерелом незадоволення, критики, патетичних — у стилі класичного театру — риторичних запитань типу «Доки, о Господе?!». Обурені всі — старі й малі, інтелігенція, студенти, робочий люд, захiдники та слов’янофіли, львів’яни і одесити, політики, духовні особи, представники найдавнішої професії, і навіть — комерсанти, які замовляють рекламу.
Кожна група глядачів має свої претензії, свої обмануті очікування. Особливо в свята — непристойно довгі українські вихідні дні, на які, мiж iншим, має право тільки той народ, який давним-давно навів належний порядок у своїй хаті. Одні глядачі нахабно вимагають від ТВ «елементарної культури мови понад усе», іншим потрібні на екрані класична музика та інтелігентні фільми, ще інші потребують серйозної аналітики, цікавих людей, зiткнення думок і поглядів, наукових новин; є такі, які очікують на екрані видатних та талановитих (чи які є) сучасних українських письменників, художників, акторів, хорових колективiв, освітніх програм. «Дайте нам кожного дня — говорять нерозуміючі сенсу сучасного ТБ люди — дві години уроків англійської мови та плюс постійну трансляцію міжнародних англомовних телеканалів; нехай «у ящику» буде також телешахова школа, щоденний курс всесвітньої історії, а ще — всі театральні прем’єри i вернісажі та показ всеукраїнських старожитностей: храмів, мечетей, синагог, фортець, заповідників, річок, гір, полонин». «Хочемо бачити білі, вкриті червоними кущами скумпії, пагорби Святогорська, — волають вони — гроти Софіївського парку, гору Іван, царські, княжі та ханські палаци Криму, марсіанське чудо кримської яйли, Бахчисарай і т.д. і т.п». І все це диваки-глядачі воліють мати в усіх деталях, у супроводі компетентних наукових пояснень і — регулярно (!!!). Аби згадати все, що бажають бачити на екранах глядачі й чого вони ніколи там не побачать, ніякої газети не вистачить.
Між тим, драма, а може, і трагедія глядачів полягає у тому, що всі ці претензії не мають під собою найменших підстав. Бо очікувати від сучасного телевізора Культури, Просвіти, Інтелектуального дозвілля — це все рівно, що вимагати їх від пральної машини, хоча й «найрозумнішої». Всім нам треба кінець кінцем усвідомити, що сучасний телевізор є всього лиш техно-комерційним пристроєм, терміналом рекламних агенцій і, взагалі, сфери бізнесу, встановленим у наших квартирах. Заради сприяння продажу взуття, одягу, жуйки, еліксирів, які виліковують усі хвороби і вилiковують мертвих, а також для реклами академій гіпер-супер наук, академіків- танцюристів, академіків-астрологів, алкогольних напоїв, нічних клубів та ін. та ін. Тих диваків, які досі всім цим чомусь не зацікавилися, до комерційних екранів- терміналів притягують вивіреними засобами високої магії — веремією вбивств та сексу. Що може бути більш магнетичним і привабливим? Особливо на казковому фоні реклами. Ті, кому цей комерційний пристрій не подобається, нехай його не купляють. А купили — самі винні, бо ніхто не примушував.
Думаю, що прийшов слушний час сформулювати сучасну телепроблему належним чином, як чисто технічну — в країні назріла нагальна необхідність випуску зовсім нових типів телевізорів. Таких, які були б знаряддям системи культури України; так само, як сьогоднішні телевізори є знаряддям комерції і реклами. Нові типи телевізорів повинні мати особливий дизайн, розміри, колір — аби їх завжди можна було вирізнити з маси комерційних. Попит на такі телевізори обов’язково з’явиться, навіть якщо вони будуть дещо дорожчими за звичні комерційні. Новий різновид телевізора повинен мати надійний електронний захист від «шумів», тобто від комерційно-рекламно-сексо-душегубно- халтурних сюжетів. Для сучасної мікроелектроніки то не проблема — логічні блоки текстового та музикального аналізу будуть аналізувати потоки інформації в режимі on line і виключати телевізор при найменшій ознаці прийому традиційних сьогодні програм. Таким способом можна зробити так, щоб і багаті вовки були ситі і бідолашні вівці — цілі. Або інакше: «Кожному своє».
Ну, а поки новий тип телевізора ще не розроблено, можна рекомендувати всім бажаючим простий і надійний засіб уникнути роздратування (воно погано відбивається на душевній рівновазі) телевізійними програмами — не вмикати телевізора. Це безнадійно. Натомість можна почитати гарну, навіть уже читану, книгу. Вона ніколи не підведе.
У природі й суспільстві не існує явища, яке мало б тільки негативні риси. Не є винятком і сучасне телебачення. По-перше, воно виконує функцію гарного громовідводу — відводить негативні емоції розгніваних громадян у землю. До того, дуже успішно об’єднує людей, полегшує порозуміння між різними верствами — незнайомими, батьками і дітьми, підлеглими і керівництвом тощо. Бо сьогодні коли зустрічаються двоє людей, замість привітання один говорить: «Теле», другий зітхає і з розумінням відповідає «Бачення», а далі вони дружньо-гармонійно обмінюються думками (NB: остання фраза — плагіат казки Андерсена). Тому що крім телебачення зараз немає в Україні іншої інституції чи процесу (якщо не рахувати, звичайно, чинної влади), про яку всі, як один, українці думали б абсолютно однаково, — незалежно від освіти, віку, національності, релігійних чи політичних переконань.
