Парасолька від помилок
Нещодавно мені до рук потрапила невелика книга під назвою «ФЕАТИК или человек ошибающийся» — «про помилки чесна розповідь із слізьми та сміхом». («Феатик» — означає саме «парасолька від помилок»). Автор — науковець, кандидат психології Святослав Чачко присвятив свою книгу добре всім знайомому, проте загадковому феномену, а саме — перманентній схильності всіх нас помилятися.
Думаю, що досі не знайдено вичерпної відповіді на запитання щодо джерел цієї органічно притаманної людям риси. Можливо, вона була надана нам у момент творіння — аби «цар природи» не був абсолютно всемогутнім. А може, це було одним із покарань після гріхопадіння Адама i Єви. Проганяючи їх iз раю, Творець, ймовірно, сказав Адаму не тільки про те, що той їстиме свій хліб у поті лиця, але й додав: «Ідіть і помиляйтеся!» Хоч як там було, але історія людства — то історія помилок, іноді ганебних і злочинних, рідко — шляхетних і благодатних, але завжди драматичних. Прогрес, наукові відкриття, підвищення рівня освіти та медицини ніяк не вплинули на цю характерну особливість людини (хто може оскаржити в помилках звірів?). Гірше того — наслідки людських помилок iз часом тільки набирають масштабності, загрожують все більшій кількості людей, а сьогодні — вже навіть існуванню самої планети. Згадаємо, що більшість техногенних катастроф — то апофеоз помилок, зроблених на етапах задуму, створення чи експлуатації різних складних устроїв та систем. А чим складнішa система — тим більша вірогідність помилки. Без перебільшення можна стверджувати, що Україна живе зараз під 13-тим знаком Козерога — під знаком Помилки, адже навколо нас помиляються всі, від кого залежить наше нормальне життя. У законах помилки, в указах помилки, в аналізах, прогнозах і звітах — те саме. У медицині, освіті — не краще. А як розкішно помиляються банкіри! Мабуть, існує закон, що ставить процвітання держави у зворотну залежність від загальної кількості помилок, зроблених її громадянами вдома й на роботі.
Саме тому мене так зацікавила книга «Феатик» вченого пана Чачка, яка є дійсною енциклопедією людських помилок. Автор зібрав та проаналізував безліч промахів, зроблених у різних країнах, у різні часи, різними людьми — імператорами, філософами, вченими, мандрівниками, доблесними лицарями й прекрасними дамами. Чим вищий суспільний статус особи, тим більше людей страждає від її помилок. У книзі зроблено цікаву систематизацію помилок, розділено їх на Плутанину, Забування, помилки Аналізу, Занедбання, Солідарності i таке iнше. (Остання згадана помилка виникає в результаті того, що розум людини часто керується не фактами, не своїм власним досвідом, а тим, що відповідає загальноприйнятій думці). Серед інших згадуються помилки ганебні, розповсюджені, марнотливі. Загалом, автор має у своєму словнику 846(!) визначень помилок — від «Абсурдної» до «Ядовитої». Виділив автор і такі помилки, з яких вийшло щось добре; на жаль, то тільки малочисленні виключення з правил.
Особливо приваблюють в історично-психологічно- технологічних дослідженнях п. Чачка його гумор, несподіваний погляд на давно знайомі речі, творча винахідливість. А неабияка ерудиція автора (не перевелися ще ерудити в країні!) дозволила йому навести чимало різноманітних прикладів. Ось на звалищі в Йокогамі було знайдено старий заржавілий сейф, із якого один службовець забув вийняти 170 млн. єн. Персонал атомних електростанцій Франції за 3 роки зробив 86 помилок за рахунок переплутування кнопок. Сандрі Івасон, громадянці Великої Британії, поставлено неправильний діагноз і її 7 років лікують від раку; вона втрачає роботу, від радіотерапії голова жінки стає лисою, її покидає чоловік. В іншому місці високі спеціалісти не впізнали картину Тиціана і втратили на тому страшні гроші, не кажучи вже про репутацію. Науковий коректор одного з ленінградських видавництв замінив назву книги «Петрографія» (наука про камені) словом «Ленінграфія». Є в книзі ще багато чого, починаючи з міфічного Прокрусту і закінчуючи практичними проблемами людських помилок на наших атомних електростанціях. Святослав Чачко не тільки аналізує, класифікує та ілюструє, але також надає професійні поради психолога, які мають захистити нас від того чи іншого типу помилок.
Я, однак, належу до песимістів і вважаю, що помилки — то щось на зразок погоди, яку не можна ні точно передбачити, ні за бажанням змінити. Помилки — це наше середовище проживання. Тому закінчу словами Миколи Гоголя, наведеними автором нової книги: «Видит теперь все ясно текущее поколение, дивится заблуждениям, смеется над неразумением своих предков... Смеется текущее поколение и самонадеянно, гордо начинает ряд новых заблуждений, над которыми также потом смеются потомки».
