Перша друкована книга українця
Як відомо, в середині ХV століття Йоганн Гутенберг сконструював перший в Європі друкарський станок; книгодрукування швидко поширилося у західних країнах, стало одним із могутніх чинників епохи Просвітництва. До Східної Європи друкарський станок прийшов через більш як 100 років; так, у Москві першу книгу було надруковано 1563 року; в ті самі часи запрацювала Острозька друкарня.
Мало відомо, однак, що задовго до цього і невдовзі після винаходу Гутенберга в Римі була надрукована книга (на латині) під назвою «Прогностичні міркування щодо поточного 1483 року магістра Георгія Дрогобича з Русі, доктора філософії і медицини». Це була перша друкована книга українського автора. На сьогодні у світі залишилося всього три примірники «Прогностичних міркувань…» (в Україні — жодного), які вже кілька століть циркулюють серед європейських раритетів і згадуються у каталогах першодруків. Так, у каталозі Мюнхенської антикварної фірми за 1896 рік написано: «Оця перша книжка автора з Русі, досі невідома, є вельми рідкісна, унікальна. Вона особливо важлива не тільки з огляду на автора, але також і за своїм змістом». (За Юрієм Дупленком, «Українознавство», 2003.)
Хто ж то такий — «магістр Георгій Дрогобич iз Русі, доктор філософії і медицини»? Чому саме в Італії надруковано його книгу? Про походження українського автора говорить його прізвище, а, вірніше, прізвисько — «Дрогобич». Невідомо, сам він узяв собі цей псевдонім, чи, скоріше, так його прозвали за кордоном — за назвою міста, звідки він приїхав. Бо в дійсності Георгій Дрогобич був Юрієм (Георгій, Єжі) Котермаком із міста Дрогобича, яке тоді входило до складу Польського королівства. Народився він 1450 року у родині ремісника Михайла Котермака; родина не була заможною і бідність переслідувала Юрія все життя. В одному з листів, вже будучи відомим вченим, він пише: «Багато міг би осягнути в науці, коли б не мусів турбуватися про найнеобхідніше. Від самої колиски все, чого я досягав, давалося мені тяжкою працею і турботами. Тепер, у розквіті молодості, я переношу все це легше, але жахає мене майбутнє… Що з того, що людина знає всі науки, коли вона бідна і знедолена?»
Юнак Юрій не захотів зайнятися батьківським ремеслом і «пішов у науку» — 1468 року поступив до Краківського університету. Серед старовинних рукописів університетської бібліотеки збереглася архівна «Книга промоцій», де є записи про присвоєння 1470 року Юрію з Дрогобича наукового ступеня бакалавра, а 1473 — магістра.
Після отримання ступеня магістра Юрій залишає Краків і їде до славетного Болонського університету, який тоді був одним із центрів європейського Відродження. Понад усе Дрогобича приваблювала медицина, але той час вимагав універсальності — спочатку він мав освоїти математику, філософію, досягти належного знання латинської та грецької мов, а також поезії, риторики. Неабияке значення надавалось астрономії-астрології, яка вважалася тісно пов’язаною із медициною.
Італійські джерела свідчать, що в 1481 — 1482 навчальному році Георгій Дрогобич з Русі став доктором філософії, а також був обраний студентами, згідно зі статутом, на посаду ректора «Університету медиків і артистів». Цей заклад був одним із трьох університетів, які входили до складу Болонської, так званої «Генеральної» школи. Тоді ж Дрогобич отримав давно бажаний ступінь доктора медицини.
Його докторська дисертація з медицини була, судячи з назви, суто прикладною, лікарською: «Міркування про очищення сечі». В праці чимало астрології, як це було прийнято, хоча Дрогобич вважав вплив зірок не фатальним, невідворотним чинником здоров’я і лікування, а тільки показником сприятливого або несприятливого часу для тих чи інших лікарських заходів.
Тоді ж у Римі була надрукована вже згадана книга Дрогобича «Прогностичні міркування…» Це ціла тогочасна енциклопедія, в якій йдеться про небезпеку епідемій, про занесення до Риму численними мандрівниками пошесних хвороб та про заходи перестороги. Отцям міста Дрогобич радить відповідні раціональні заходи, а мешканцям — постійну пильність. У книзі подаються також його розрахунки календарів небесних явищ для різних географічних регіонів. Особливо цікаво, що у цій праці Юрій Дрогобич зробив першу в історії спробу визначити географічні координати деяких місць своєї далекої, але не забутої вітчизни — Галицької Русі, Поділля, Волощини, які тоді знаходилися чи не на краю Ойкумени.
Пізніше, починаючи з 1488 року, Дрогобич став професором Краківського університету і деканом медичного факультету. Він читав тут лекції з медицини, медичної астрології, викладав також східну філософію та поезію, знавцем яких був. На той час він вже мав титул королівського лікаря.
Поїздивши по далеких світах, засвоївши погляди і знання європейського Відродження, опанувавши кілька старих і нових мов, ставши, можливо, католиком, Юрій Котермак-Дрогобич не втратив відчуття приналежності до свого народу. Про це свідчить той відомий факт, що у Кракові він брав активну участь у підготовці до друку старослов’янських православних книг кирилицею, таких як «Осьмигласіє», «Часословець», «Тріодь цвітна» та ін. Відомо також, що серед учнів Дрогобича були хлопці як iз Польщі (серед них — юнак Микола Коперник), так і з Галичини.
Помер Юрій Котермак у 44 роки (1494) у Кракові; там його і поховано. На закінчення наведемо його вірші з передмови до «Прогностичних міркувань…», вірші, дуже типові для людини Відродження з її безмежною вірою в Розум: «Простори неба для наших очей незбагненно великі, Розумом легко проте можемо їх осягнуть. Наслідки ми за причинами і навпаки пізнаємо: Так відкривається шлях, що веде в височінь…»
