Сальто-мортале на висоті 5 тисяч метрів
Минулого тижня прес-служба УПЦ Московського патріархату повідомила «Місту і Світу» надзвичайну новину: «22 липня о 12 годині на літаку Ан-26 розпочався перший в історії хресний хід — літак злетів з аеродрому Бальбек і взяв курс на Луганськ (потім будуть інші міста України). Із першої хвилини польоту в імпровізованому храмі розпочалося унікальне богослужіння — перша в історії Літургія на борту літака… Це не зухвалість, не самовпевненість, а усвідомлення відповідальності православних християн за долю нашої Української церкви, за долю всього православ’я… Досі важко повністю усвідомити унікальність цієї події...»
Повністю і беззаперечно погоджуємося з останніми словами повідомлення — людям без теологічної освіти, без фундаментального знання церковних канонів справді неможливо належно зрозуміти, а тим паче «повністю усвідомити» подібні прояви «відповідальності за долю церкви». З тим більшим нетерпінням очікуємо результатів, радикальних змін на краще у справах як Української церкви, так і Вселенського православ’я — після «хресного ходу» в польоті. Вже якщо й це не допоможе…
Простим мирянам важко збагнути насамперед те, чому цей «авіазахід» називається хресний хід (може, краще було б — «хресний політ»?). Адже хресна хода відбувається по матінці- землі й на своєму шляху збирає і вбирає у себе все нових людей. У цьому ж випадку йдеться про малу групку духовних осіб, які самі для себе правлять службу в «імпровізованому храмі» (пристебнувшись ременями?) на висоті п’ять кілометрів. А якщо під час звершення таїнства Євхаристії трапиться повітряна яма? Все це дещо віддає зовсім не церковним, спортивним, інтересом, бажанням здивувати чи поставити рекорд. Може, хтось із організаторів займався в миру альпінізмом?
Маємо надію, що для описуваної події знайдеться почесне місце в Книзі рекордів Гіннесса — «хід» буде, очевидно, кваліфіковано як екстремальний вид спорту під назвою, скажімо, «Богослужіння в повітрі». І нехай будуть навіки посоромлені люди, які звинувачують православ’я у консерватизмі! Тут і новітнім церквам з їхніми богослужебними нововведеннями нічого робити.
Попри оригінальність і сміливість нового проекту УПЦ Московського патріархату, мета його залишається для невтаємничених дещо незрозумілою. Адже тут не йдеться, вочевидь, про навернення до православ’я українських язичників, які досі не бачили ні храмів, ні священиків, ні єпископа, ні жодного примірника Святого Письма. Або про навернення людей, до яких можна добратися хіба що літаком, і то з великим ризиком, відвернути який можливо тільки літургійними молитвами під час польоту. Тоді про що, власне, мова?
Значно більш логічним було б просвіщати язичницьку паству, відкрити, скажімо, нову «канонічну територію» для Московського патріархату десь у джунглях Південної Америки. Все одразу стало б на свої місця. Але несповідимі шляхи князів церкви! Особливо у небі.
Є й численні інші можливості. Так, повітряні місіонери могли б супроводжувати богослужіннями літак, яким наші вояки нещодавно полетіли в бік Іраку. Ще один гарний, хоча й зовсім буденний варіант, — замість згаданих «благочестивих» фокусів (прошу пробачення) надати рейси того літака сільським дітям. Аби доставляти їх із Луганська чи Донецька до того самого Севастополя — на оздоровлення або щоб показати їм храми та монастирі Криму. Це було б тим більш актуально і доречно, що УПЦ МП — перша за чисельністю громад серед інших церков України — за благодійницькою діяльністю займає аж ніяк не перше місце.
Відзначу ще, що «хресний хід на літаку» — то унікальний мовний зворот, можна навіть сказати, — мовне семантичне новоутворення. Щось на зразок «польотів під землею». До того, вираз «хресний хід в польоті» примхливо асоціюється із вагнерівським польотом Валькірій і навіть — з небом, наповненим ангелами. Добре придумано!
Поспішаю повідомити читачам, що у «перших ластівок» вже з’явилися послідовники, або, точніше сказати, плагіатори. Одні готуються розділити «відповідальність за долю церкви» під час групового затяжного стрибка з парашутами, інші — при глибоководному зануренні в батискафі, а треті почали обладнувати «імпровізований храм» у трамваї київського маршруту №16. Бояться тільки, що нахабні пасажири будуть турбувати, вриватися на зупинках до салону під час служби. У цьому сенсі літак набагато зручніший. Ще краще був би супутник.
А якщо подивитися вже зовсім з іншого боку, то вся ця історія з ексцентричним повітряним хресним ходом якось підозріло нагадує звичайний банальний передвиборний агітаційний марафон. І чого б це раптом?
